- •1.Основні закони механіки та методи аналітичного опису механічних систем. Порівняльний аналіз механіки Ньютона, Лагранжа, Гамільтона
- •2. Закони збереження та їх зв’язок з фундаментальними властивостями простору і час
- •3. Динаміка поступального і обертального руху твердого тіла
- •4. Явища переносу (дифузія, в’язкість, теплопровідність)
- •Дифузія.
- •9. Теплопровідність.
- •10. Внутрішнє тертя(в’язкість).
- •5. Основні положення фізики фазових переходів
- •6. Функції розподілу Максвела-Больцмана, Фермі-Дірака, Бозе-Ейнштейна
- •7. Основні закони термодинаміки. Умови термодинамічної рівноваги.
- •8. Нерівноважні процеси в системі багатьох частинок. Одночастинкова функція розподілу. Кінетичне рівняння Больцмана
- •9. Електромагнітна взаємодія. Мікроскопічні та макроскопічні рівняння електродинаміки.
- •10. Електромагнітні хвилі. Хвильове рівняння. Плоскі та сферичні хвилі. Поляризація електромагнітних хвиль. Стоячі хвилі.
- •11. Взаємодія світла з речовиною: поглинання, пружне та непружне розсіяння, люмінісценція Поглинання світла
- •12. Дифракція світла і рентгенівського проміння: прояви і застосування
- •Дифракція рентгенівського випромінювання
- •13. Будова атомних оболонок. Механічні та магнітні моменти. Періодична таблиця елементів.
- •Орбітальні механічний та магнітний моменти електрона
- •14. Нульові коливання вакууму. Зсув Лемба
- •15. Основні рівняння квантової механіки; рівняння Шредінгера, Дірака, Паулі.
- •2. Стаціонарне рівняння Шредінгера
- •16. Методи квантового опису систем багатьох частинок: адіабатичне наближення, метод Хартрі-Фока
- •17. Квазічастинки в фізиці: фотони, поляритони, екситони, плазмони, магнони
- •18. Фізичні принципи роботи лазерів. Характеристики лазерного випромінювання.
- •Фізичні принципи лазерів
- •19. Фізична модель Всесвіту. Великий вибух та еволюція Всесвіту. Утворення елементарних частинок та хімічних елементів. Ранній Всесвіт (теорія інфляції)
- •Епоха нуклеосинтезу
- •Залишкове рівноважне випромінювання
- •Формування і еволюція великомасштабної структури
- •20. Елементарні частинки: лептони, мезони, баріони. Частинки та античастинки. Сильна взаємодія та структура адронів.
- •21. Кварки та глюони, їх основні характеристики. Кваркова структура баріонів та мезонів.
6. Функції розподілу Максвела-Больцмана, Фермі-Дірака, Бозе-Ейнштейна
Максвела-Больцмана визначає ймовірність того, що частинка ідеального газу перебуває в стані з певною енергією.
Розподіл молекул у полі консервативних сил, тобто розподіл Больцмана, як і розподіл Максвелла, має ймовірнісний сенс. Інакше кажучи, вираз (12) можна записати так:
,
де або дає частку молекул, потенціальна енергія U яких лежить у межах від U до U+dU. Тут для простоти замінено Еп на U.
Сама потенціальна енергія – це функція координат U=U(r). Тому формула Больцмана – це розподіл молекул у просторі.
.
Тут f(r) dr дає частку молекул, розміщених у просторі з координатами від r до r+dr. Або у декартових координатах:
.
Це рівняння можна записати і так:
.
У цьому випадку можна говорити про частку молекул, яка перебуває в елементарному об’ємі dV=dx·dy·dz у точці з координатами x,y,z у зовнішньому потенціальному полі. Проте йдеться про частинки, які рухаються з якимись швидкостями. І вони підпорядковуються відповідному розподілу за швидкостями, або за кінетичними енергіями. Тому можна перейти до наступного об’єднувального етапу.
Ми збираємося об’єднати розподіл молекул за швидкостями з розподілом молекул за координатами. Однак передусім зазначимо, що розподіл Максвелла спроваджується не тільки для модулів швидкості, а й для проекцій швидкостей на осі координат. Так, розподіл Максвелла для проекції швидкостей на вісь х має вигляд:
.
Або інакше:
.
Розподіл по інших осях точно такий самий, оскільки частка молекул, які летять у будь-якому напрямі, однакова. Кінетична енергія вільної частинки Ek може бути виражена через її імпульс р:
Тоді розподіл молекул за швидкостями легко перетворити на розподіл за імпульсами:
де f(p)dp – дає частку молекул, які мають імпульс у межах від р до р+dp.
Тепер можна об’єднати функцію розподілу за координатами з функцією розподілу за імпульсами. Це можна зробити тому, що розподіл за координатами не залежить від розподілу за імпульсами і тому, що обидва розподіли мають імовірний характер. Згідно з правилом обчислення ймовірностей незалежних подій сумарна ймовірність дорівнює добутку ймовірностей цих подій. Об’єднана функція розподілу – функція Максвелла-Больцмана обчислюється як добуток початкових функцій:
де f(p,r)·dp·dr – визначає ймовірність молекули мати імпульс р і координату r, або це є частка молекул, які мають імпульс у межах від р до р+dp і координату в межах від r до r+dr. В компактному вигляді розподіл Максвела-Больцмана має вигляд:
де - повна енергія і-тої частинки в системі, С – стала (знаходиться з умови нормування).
Бозе-Ейнштейна — розподіл за енергією часток, які належать до бозонів.
Функцією розподілу Бозе – Ейнштейна називається середня "заселеність" бозонами станів з даною енергією, тобто середнє число частинок в одному стані:
,
де – число частинок з енергією в інтервалі віддо;– число квантових станів в цьому інтервалі енергій.
Для знаходженя функції розглядається термодинамічна вірогідністьРрозподілу частинок системи по квантових станах і знаходиться найвірогідніший розподіл за умови збереження числа частинокв системі і енергіїсистеми:
Підсумовування проводиться по всіх квантових станах системи.
Застосовуючи метод невизначених множників Лагранжа при відшуканні умовного екстремуму, можна отримати такий вираз для функції розподілу Бозе — Ейнштейна:
,
де – середнє число частинок (бозонів) в квантовому стані з енергією ;– постійна Больцмана;Т — абсолютна температура; – хімічний потенціал, який не залежить від енергії, а визначається лише температурою і густиною числа частинок.
Фермі-Діра - особливий вид розподілу частинок за енергією, характерний для ферміонів.
Ця функція визначається аналогічно функція розподілу Бозе – Ейнштейна і має такий вид:
,
де – середнє число частинок (ферміонів) в квантовому стані з енергією ;– хімічний потенціал, який, на відміну від хімічного потенціалу, що входить в функцію розподілу Бозе – Ейнштейна , може мати додатнє значення.
Якщо , то розподіли Бозе – Ейнштейна і Фермі — Дірака переходять в класичний розподіл Максвела – Больцмана:
,
де
.
Таким чином, при високих температурах обидва "квантованих" газа ведуть себе подібно класичному газу.