5. Камінь сечового міхура
По хімічному складу – урати, фосфати і оксалати, але переважно – змішані.
Причини: запальні процеси, хронічне утруднення відтоку сечі, повна її затримка, паразитарні захворювання (шистозоматоз), чужорідні тіла, вроджених аномалій, кліматичних умов, дефіциту вітамінів та мікроелементів, гормональних порушень, змін рН сечі.
Клінічні прояви - порушення сечовипускання в результаті подразнення каменем нервових закінчень у слизовій оболонці сечового міхура. Інфіковані камені супроводжуються циститом – біль виникає наприкінці акту сечовипускання. Біль в сечовому міхурі підсилюється при русі, фізичних навантаженнях, струсі тіла, іррадіює у промежину, яєчко, головку статевого члена; стихає у спокої
Макро- щільність і колір каменів залежать від їх хімічного складу. Фосфати - м’які, білого або сіруватого кольору, округлої або фасеточної форми, з гладкою або злегка шорсткою поверхнею. Урати - щільні, цегляного кольору, округлої форми, з гладкою або дрібнозернистою поверхнею. Оксалати - також щільні, темно-коричневого або чорного кольору, на вигляд нагадують тутову ягоду, оскільки мають шилоподібну або виражену горбисту поверхню, кулясту або округлу форму. Найм’якшими бувають цистинові камені ясно-жовтого кольору, з гладкою або сосочкової поверхнею
Мікро-
Ускладнення- застій сечі в міхурі, а також приєднання інфекції.
6. Нефролітіаз
Клініка- Камінь порушує відтік сечі з нирки і викликає ниркову кольку. Приступ ниркової кольки виникає раптово. Гострий біль пронизує поперек і бічні відділи живота. Підвищенням температури, макрогематурія - домішки крові в сечі; відходження конкрементів, наявність піску в осаді сечі жовто-бурого кольору; Колька супроводжується прискореним сечовипусканням, нудотою, блювотою, здуттям живота
Причини-1. загальні: спадкові та набуті порушення мінерального обм(Са,сечокислого. Фосфорного), та кислотно-лужного стану(ацидоз), характер харчув,мінеральний склад питної води, дефіцити вітамінів( в А). 2. місцеві: запальні процеси в сеч шляхах, сечовий стаз, зміни рН сечі., трофічні та моторні порушення функції чашок, мисок та сечоводів
Камені, які локалізуються в одній із чашечок, можуть поступово виходити за її межі, поширюватись на всю чашечкову систему або на частину її. Вони повторюють форму чашечково-мискової системи (ніби зліпок) і мають назву коралоподібних
Макро- камінь,який порушує відтік сечі, призводить до пієлоектазій, гідронефрозу з атрофією ниркової паренхіми, нирка перетворюється в тонкостінний мішок, заповнений сечею, камінь у чашці-гідрокалікоз.
Мікро-
Ускладнення-пієлонефрит.піонефроз, гнійне розплавлення нирки, що заверш сепсисом, рідко ГНН. При атрофії, фіброзному чи жировому заміщення. Трив перебіг- ХНН
7.Мультикістоз нирок. – це спадкове захворювання з двобічним кістозом частин відносно розвиненої паренхіми – канальців та збірних трубочок.
Етіологія:у дітей успадков за аутосомно-рецисивним типом,у дорослих-аутосомно-домінантним.Пов*язують з порушенням ембріогенезу в перші тижні,що супроводжується утв гломерулярних,тубулярних(утв зі звив кан) та екскреторних(утв зі збірних труб) кіст.
Патогенез:кісти збільшуються з утрудненням їх спорожнення,досягають значних розмірів,здавлюють паренхіму,викликають в ній запальні,склеротичні зміни.Чим раніше виникає,тим більш злоякісніший процес.
Макро:нирка нагадує грона винограду за рахунок кіст різної величини,заповнених серозною рідиною з колоїдними масами *шоколадного*кольору.
Мікро.стінка кісти покрита кубічним,сплощеним епітелієм,в ній може бути зморщений клубочок,ниркова тканина поміж кістами-атрофована.
Ускладення:пієлонефрит,нагноєння кіст,у стінці можуть виникати пухлини.
Наслідок:несприятливий,хворі помирають від гнн та азотемічної уремії.
9 .Гідронефроз (гідронефротична трансформація)- стійке прогресуюче розширення чашечково-мискової системи з атрофією ниркової паренхіми і розладом її функцій, зумовленими порушенням відтоку сечі. Гідронефроз може бути спричинений звуженням мисково-сечовідного сегмента, високим відходженням сечовода, стисканням його кровоносними судинами, ембріональними тяжами, спайками та ін.(мал.6.1) Залежно від причини виникнення розрізняють гідронефроз, зумовлений: а) перешкодою в ділянці мисково-сечовідного сегмента; б) перешкодою за ходом сечовода; в) перешкодою у нижніх відділах сечових шляхів; г) нейрогенними порушеннями в сечових органах. Гідронефроз буває двох видів: а) первинний, чи уроджений, що розвивається внаслідок природженої перешкоди в ділянці мисково-сечовідного сегмента або за ходом сечовода; б) вторинний, або набутий, який є ускладненням будь-якої хвороби (каменя нирки чи сечовода, педункуліту, пухлин нирки та ін.). У перебігу гідронефрозу розрізняють три стадії. І стадія відповідає пієлоектазії (розширення тільки ниркової миски з помірним порушенням функції нирки); II прегідронефрозу - (гідрокалікоз - розширення ниркової миски й ниркових чашечок, зменшення товщини паренхіми нирки з вираженим порушенням її функції); III-гідронефрозу (атонія ниркової миски, атрофія паренхіми). У цій стадії нирка перетворюється в одну велику порожнину, місткість якої може досягати 2 л і більше. Ниркова тканина зберігається у вигляді вузької смужки вздовж випуклого краю нирки і у вигляді шапок у формі півмісяця - на кінцях нирки. Різко зменшена кількість канальців нефронів, клубочки ниркових тілець деформовані. Клітини епітелію канальців нефронів вакуолізовані, є ознаки зернистої і жирової дистрофії, інколи - некробіозу, некрозу. Капсули клубочків потовщені за рахунок збільшення кількості у ній колагенових волокон. Значні зміни відбуваються в макро- і мікроангіоархітектоніці нирки: компенсаторне кровонаповнення, що характерне для І стадії, згодом змінюється збідненням артеріальних стовбурів на кров, видовженням і звуженням судин. Спостерігаються явища дистрофії нервової тканини нирки. Перебіг гідронефрозу характеризується циклічністю. Інтенсивність проявів залежить від ступеня звуження сечових шляхів, наявності й активності інфекції та ін. Частими ускладненнями гідронефрозу є гострий і хронічний пієлонефрит. Гідронефроз, ускладнений пієлонефритом, проявляється різким болем, підвищенням температури тіла, нудотою, блюванням, іноді - підвищенням артеріального тиску.