- •1. Членування мовленнєвого потоку
- •2. Єтноспецифіка мовного спілкування
- •3. Мовознавство як наука: загальне та часткове, прикладне та теоретичне
- •4. Комунікативний процес та його складові
- •5. Природа і функції мови
- •6. Методи дослідження комунікації
- •7. Охарактеризуйте єдність мови і мовлення
- •8. Типологія комунікації
- •9. Проблема походження мови. Основні гіпотези
- •10. Локутив і перлокутивні аспекти мовленнєвого акту
- •11. Генеологічна класифікація мов. Історія
- •12. Текст як результат комунікації
- •13. Фізичний (акустичний) аспект вивчення звуків мови
- •14. Класифікація мовних актів
- •15. Лінгвістичний аспект вивчення звуків мови
- •16. Культура слухання
- •17. Позиційні фонетичні зміни
- •18. Типологія комунікативних невдач
- •19. Мова як особлива знакова система
- •20. Теорія мовної комунікації як інтерлінгвістична дисципліна
- •21. Мова і суспільство
- •22. Мета, функції та моделі комунікації
- •23. Мова й мислення
- •24. Мовленнєвий акт як одиниця організації мовного коду в комунікації
- •25. Назвіть внутрішні й зовнішні чинники змін у мові
- •26. Дискурс як глобальна одиниця організації в комунікації
- •27. Типологічна класифікація мов
- •28. Монолог і діалог
- •29. Фізіологічний аспект вивчення звуків мови
- •30. Культура мовлення в спілкування
- •31. Комбінаторні фонетичні зміни
- •32. Неуспішна мовна комунікація
- •33. Морфологія як одиниця мови
- •34. Комунікативні стратегії і тактики
- •35. Поняття словосполучення; синтаксичний зв'язок слів
- •36. Науковий дискурс
- •37. Способи вираження значення граматичного значення
- •38. Інституційна та міжособистісні дискурси
- •39. Політичний дискурс
- •41. Поняття єфєктивна мовна комунікація
- •42. Запозичення; типи запозичень
- •43. Словниковий склад мови
- •44. Що таке мовленнєвий вплив
- •45. Граматичне значення й граматичні категорії
- •46. Комунікативна поведінка та комунікативні норми
- •47. Типи антонімів
- •48.Невербальні засоби комунікації та мова жестів.
- •50. Порівняльна характеристика вербального та невербального мовлень
- •51. Метафора, метонімія
- •52. Бар'єри міжкультурної комунікації
- •53. Синонімія
- •54. Структура мовних особливостей як учасника комунікативного акту
- •55. Письмо, етапи
- •56. Національно-культурна специфіка мовного єтикету
- •57. Слово
- •58. Невербальні особливості міжкультурної комунікації
- •Земна статистика:
19. Мова як особлива знакова система
В-дь: Мова є однією зі знакових систем (будь-який знак іншої знакової системи ми
можемо передати за допомогою слова чи іншого мовного виразу). І, як будь-якій
знаковій системі, мові притаманна умовність, саме тому у конкретній мові за певним
явищем закріпилася певна назва. Однак умовність не означає, що один знак можна
замінити іншим (книга – ручка), хоча у різних мовах внаслідок історичного розвитку
генетично споріднені слова можуть набувати різних значень (корова – cervus).
Ще однією характеристикою знака є довільність, оскільки відсутній органічний
внутрішній зв’язок між предметом та його позначенням (знаком), між ідеєю про
предмет (змістовим боком знака) та звуковим виразником цієї ідеї (формальним боком
знака). Знак не породжується предметом, а довільно приписується йому. Якби назва
речі породжувалася нею, то кожна річ на світі мала б ту саму назву, і відповідно не
було б різних мов. Від інших знакових систем мова відрізняється всеосяжністю,
універсальністю. Інші знакові системи мають обмежену сферу дії. Кожен знак має план
вираження (форма, означуюче) та план змісту (значення, означуване). Тому не все, що
є в мові можна вважати знаком, а лише те, що служить для передачі інформації.
Окремо взяті звуки мови не є знаками, бо вони нічого не означають, вони мають план
вираження, але не мають плану змісту. Тому спілкуватися лише за допомогою звуків
неможливо. Морфема також не є повноцінним знаком, бо самостійно вона, як правило,
значення не виражає, а лише у складі слова. Невербальні засоби спілкування (міміка,
жести) є допоміжними, супровідними засобами щодо мови. Їх вивчає наука
паралінгвістика.
20. Теорія мовної комунікації як інтерлінгвістична дисципліна
В-дь: Теорія мовної комунікації - дисципліна, яка синтезує погляди на мову, як
комплексну інформаційно-семіотичну систему, засіб коомунікації, пізнання та
культурний код нації
21. Мова і суспільство
В-дь: Оскільки мова є суспільним явищем, то вона перебуває в тісному зв'язку із
суспільством. Цей зв'язок є обопільним. З одного боку, мова створюється і
розвивається суспільством, з іншого - без мови не було б суспільства. Розвиток і
функціонування мови значною мірою зумовлені станом суспільства. Так, зокрема, в
мові відображається соціальна диференціація суспільства (класова, професійна,
статева). На стан мови впливають демографічні процеси (зміни в чисельності
населення, у співвідношенні жителів міста й села, міграційні процеси тощо), рівень
загальної освіти народу, розвиток науки, створення державності тощо. Суспільство
також може свідомо впливати на розвиток мови.
22. Мета, функції та моделі комунікації
В-дь: Можна виділити ряд груп моделей комунікації (Р. Р. Почепцову):
- Модель комунікації з точки зору PR, реклами та пропаганди;
- Соціологічні і психологічні моделі комунікації;
- Семіотичні моделі комунікації: психології і соціології були відкриті багато цікаві
- Моделі комунікації. Аналіз комунікації активно здійснюється на стику їх сучасних
- Наукових підходів;
- Моделі психотерапевтичної комунікації;
- Моделі міфологічної комунікації;
- Моделі аргументує комунікації;
- Моделі іміджевої комунікації;
- Моделі пропагандистської комунікації.