37. Росія в період правління Петра ііі (1761-1762 рр.)

Єлизавета Петрівна ще за життя стала задумуватися про те, кому передати трон. З цією метою з Гольштинії був вибраний 14-річчний племінник Карл Петер Ульріх (Петро). Після смерті Єлизавети Петрівни в 1761 р. 33-річний Петро ІІІ (1761-1762) став імператором всієї Росії. Запальний, неврівноважений Петро ІІІ не любив росіян, зате боготворив Фрідріха ІІ. Петро ІІІ - що краще йому бути полковником прусської армії, ніж в Росії імператором. Улюбленим його заняттям була гра в солдатики.

Шестимісячне царювання Петра ІІІ вражає кількістю прийнятих державних актів - видано 192 укази. Найваж. з них - Маніфест про дарування свободи і вольностей російському дворянству від 18 лютого 1762 р., який звільняв дворян від обов’язкової державної і військової служби. Дворянин міг залити службу в будь-який час, крім війни. Дозволялося виїжджати за кордон і навіть вступати на іноземну службу. Дворянство все більш перетворювалося з служивого в привілейований стан. Була оголошена секуляризація земель церкви на користь держави, що зміцнювало державну казну (остаточно цей указ був проведений в життя Катериною ІІ в 1764 р.). Петро ІІІ припинив переслідування старообрядців; хотів зрівняти в правах всі релігії, заставити дворянство носити світський одяг, орієнтуючись на лютеранство. Була ліквідована Таємна канцелярія; повернені з заслання люди засуджені при Єлизаветі Петрівні. Петро хотів вивести гвардію з столиці, вибрав своєю опорою гольштинців. Гвардійців називав яничарами.

Зовн. політ.: орієнтувався на зближення з прусським королем Фрідріхом II. Рос. імперія припинила воєнні дії проти Прусії у Семилітній війні 1756—1763 та уклала з нею союзний договір.

Петро ІІІ проводив укази продовжуючи лінію його попередників, інколи він йшов навіть дальше за них. Проте, навряд чи можна говорити про наявність у Петра ІІІ продуманої програми дій. Його дії відрізнялись безцеремонністю, безтактністю, необдуманістю в політиці, разом з грубістю і неповагою до дружини і сімї, до близьких. Все це не могло не викликати невдоволення російського суспільства.

28 червня 1762 р. гвардійські офіцери на здійснили палацовий переворот.

38. Зовнішня політика Росії (1725-1762 рр.)

Зовнішньополіт. задачі в другій чверті-середині 18 ст. вирішув. російськими правителями менш енергійно, ніж це було за Петра І. Б.-К. Мініх почав перебудову армії на європейський маневр. Багато сил віднімало будівництво оборонних ліній на півдні та південному-сході країни. Командні пости в армії знаходилися в руках іноземців.

Після смерті Августа ІІ в 1733 р. в Польщі почалося безкоролівя. Претендентом на польський престол був Станіслав Лещинський, якого підтрим. Франція. Росія за підтримки Австрії - Августа ІІІ, сина померлого короля. На престол ж був обраний Станіслав Лещинський, що стало приводом для російсько-польської війни 1733-1735 рр. Важл. подією війни було взяття військами Б.-К. Мініха Гданська. Після військових дій королем Польщі став Август ІІІ, Станіслав Лещинський втік.

Кримські татари порушували кордони Росії, що стало приводом для російсько-турецької війни 1735-1739 рр. Рос. дипломатія, знаючи про агресивні наміри Порти, намагалася заручитися підтримкою Ірану. З цією метою Росія в 1735 р. повернула володіння вздовж зх. та пд. берегів Каспійського моря. За умовами Гаджинського трактату Іран не повинен був допускати, щоб цією територією заволоділа яка-небудь інша держава. Військові дії між Росією та Османською імперією розпочалися восени1735 р., коли 40-тис. корпус на чолі з генералом Леонтьєвим вирушив до Перекопу, не досягнувши цілі, він змушений був повернутися назад. В кампанії 1736 р. російські війська перейшли Перекоп, зайняли столицю ханства Бахчисарай, але не знищили кримського війська. Літом 1736 р. Азов перейшов до Росії, в наступному році було взято Очаків. Проте генеральної битви Б.-К. Мініх уникав. Лише в 1739 р. османи були розбиті під Ставучанами. Російська армія була готова перейти Дунай. Але союзниця Росії Австрія, потерпівши ряд поразок, підписала сепаратний мир з Туреччиною. В 1739 р. Туреччина і Росія підписали Белградський мир. За Белградським миром Росія отримала Азов, але повинна була знищити його укріплення. До Росії крім того, відійшла невелика територія на Правобережній Україні. Велика і Мала Кабарда у Пн. Кавказі, а також значна територія на південь від Азову, були визнані бар’єром між двома імперіями. Таким чином, чотири роки напруженої війни, закінчилися для Росії досить скромними результатами – частковою відміною Прутського миру 1711 р. Росія дальше не мала доступу до Чорного моря, а володіння Азовом не давало їй права тримати флот на Азовському та Чорному морях.

В 1740 р. прус. король Фрідріх ІІ вирішив скористатися смертю австрійс. імператора Карла VI для захоплення Сілезії (війна за австрійську спадщину). Французька дипломатія застосувала чимало зусиль, щоб схилити Швецію на війну з Росією і тим самим відволікти увагу останньої від європейських справ. Шведський уряд намагався повернути втрачені за Ніштадським договором прибалтійські території. Російсько-шведська війна (1741-1743 рр.) велася на території Фінляндії і завершилася Абоським миром. Швеція підтвердила результат Північної війни. До Росії відійшла невелика територія Фінляндії до р. Кюмень.

Казахи були об’єднані в три жуза (роди): Молодший, Середній і Старший, перший з яких межував з Росією. В 1731 р. Анна Іоанівна підписала грамоту про прийняття Молодшого казахстанського жуза в склад Росії. Султан Абулхайр і його старійшини присягнули царю. Через дев’ять років в 1740-1743 рр. в склад Росії добровільно ввійшов Середній жуз. Були споруджені Оренбург (1742) та укріплення на р. Яїк.

В 1756-1763 рр. (Семилітня війна) спалахнула англо-французька війна за колонії. У війні брали участь дві коаліції держав. Одну з них складали Прусія, Англія і Португалія. Їхніми противниками були Франція, Іспанія, Австрія, Швеція і Саксонія, на боці яких виступала Росія. В Росії розуміли, що Прусія прагне захопити Польщу і частину Прибалтики, а це означало би кінець російському впливу в цьому районі. Літом 1757 р. російська армія вирушила в Сх. Прусію. Біля села Гросс-Егерсдорф російські війська завдали першу поразку прусам. В 1758 р. був взятий Кенігсберг (сьогодні – Калінінград). Прус. король Фрідріх ІІ направив проти Росії свої основні сили. В битві біля села Цорндорф (1758) і генеральній битві біля села Кунерсдорф (1759) армія Фрідріха ІІ була знищена. В 1760 р. російські війська ввійшли в Берлін, де пробули декілька днів. Проте перемога російської армії не дала країні реальних результатів. Суперечки між союзниками і особливо прихід на престол Петра ІІІ різко змінили позицію Росії у війні. В 1762р. Росія уклала мир з Прусією і повернула їй всі завойовані території.