24.Зовнішня політика Росії в період правління Олексія Михайловача (1645-1676 рр.)

Уряд Олексія Михайловича заохочував промислову діяльність, підтримував вітчизняне купецтво, захищаючи його від конкуренції іноземних торговців. Були прийняті Митний і Новоторговий статути, що сприяли розвитку внутрішньої і зовнішньої торгівлі. Самим значним досягненням зовнішньої політики того часу постало возз'єднання України з Росією, проголошене 8 січня 1654 року гетьманом України Богданом Хмельницьким на Переяславської Раді. Проте ця подія стала причиною ще однієї російсько-польської війни, що продовжувалася 13 років - до 1667 року і скінчившоюся Андрусовським перемиррям. У царювання Олексія Михайловича Московська держава розширила свої межі не тільки на південний захід (отримавши лівобережну Україну і Білоруські землі), але і далеко на схід і на південь. Царі Кахетії і Имеретії, пригнічені турками і персами, просили про московське підданство. У західної Сибір козаки перемогли нащадків хана Кучума. Російськими землепрохідцями була відкрита східна Сибір. В роки правління Олексія Михайловича в Росії починалися спроби створення перших військових кораблів і почалося формування постійної армії "нового ладу" із добровольців, що заклала основу майбутньої системи рекрутських наборів.

До сер.XVII ст. Росія, відновивши економіку, могла зосередити увагу на вирішенні завдань зовнішньої політики. На пн. зх. прагнула повернути вихід до Балтійського моря. На зх. завдання повернути втрачені в період Смути Смоленські, Чернігівські і Новгород-Сіверської землі. На пд. Росії постійно доводилося відбивати безперервні набіги кримського хана.

Переяславська рада. Воззєднання України з Росією 1654р.

Російсько-польська війна 1654-1667 рр. і російсько-шведська війна 1656-1658 рр. Річ Посполита не визнала возз'єднання України з Росією,війна стала неминучою. Російські війська зайняли Смоленськ, Білорусію, Литву; Б. Хмельницький - Люблін, ряд міст у Галичині і на Волині. Скориставшись невдачами Польщі, Швеція почала проти неї військові дії. Шведи взяли Варшаву і Краків. Польща стояла на краю загибелі. В умовах «безкоролівя» після смерті короля Яна-Казимира Олексій Михайлович, розраховуючи на королівський престол, оголосив війну Швеції (1656-1658). Було укладено російсько-польське перемир'я. Російські війська взяли Динабург (Даугавпилс), Дерпт (Тарту), обложили Ригу, завдали поразки шведам під Гдовом (1657). Проте новий гетьман України І. Виговський пішов на таємний союз з Польщею проти Росії. У 1658 р. було укладено російсько-шведське перемир'я на три роки, а в 1661 р. – Кардиський мир. Росія повертала завойовані в ході війни території. Балтика залишалася за Швецією. Проблема виходу до Балтійського моря залишалася першочерговою, найважливішим завданням зовнішньої політики. Новий гетьман Юрій Хмельницький уклав мир з Москвою, однак і він незабаром (1660) перейшов на бік короля. У 1662 р. Юрій Хмельницький відмовився від гетьманства і постригся в ченці. Гетьманом Лівобережжя став І. Брюховецький. На Правобережжі - П. Дорошенка, який був готовий підкоритися турецькому султану, аби не бути під Росією і Польщею. Російсько-польська війна завершилася в 1667 р. укладанням Андрусівського (поблизу Смоленська) перемир'я на 13 з половиною років. Росія відмовлялася від Білорусії, але залишала за собою Смоленськ і Лівобережну Україну. Київ, розташований на правому березі Дніпра, був переданий Росії на два роки (після завершення цього терміну він так і не був повернений). Запоріжжя переходило під спільний контроль Україні та Польщі.