4.3.1. Норми (w норм.) зовнішнього повітря, що подається в захисну споруду:

а) за режимом I – 8, 10, 11, 13 м³/год./людину - відповідно при середній температурі до 20⁰ С (I кліматична зона), 20 - 25⁰ С (II зона), 25 - 30⁰ С (III зона), більше 30⁰ С (IV зона).

б) за режимом II – 2 м³/год./людину і 5 м³/год./людину, що працює на пункті управління (ПУ).

В даний час промисловістю виготовляється фільтровентиляційні комплекси ФВК-I і ФВК-II. У сховищах великої вмістимості, крім цих комплексів встановлюють електроручні вентилятори типу ЕРВ-72-2, ЕРВ-72-3 , які працюють тільки в режимі I.

Продуктивність (W заг.) фільтровентиляційних комплексів ФВК-I і ФВК-II в режимі I – 1200 м³/год, в режимі II – 300 м³/год; ЕРВ-72-2 і ЕРВ-72-3 відповідно 900-1300 та 1300-1800 м³/год. ( ФВК-II, крім цього, забезпечує роботу в режимі III).

За режимом III регенерація повітря забезпечується регенеративною установкою типу РУ-150/6 з фільтрами ФГ-70 (для 150 чол. регенерація можлива до 6 годин).

4.3.2. Послідовність оцінки:

а) Визначають необхідну кількість людей, яких система може забезпечити чистим повітрям у режимі I і II ( окремо ! ):

(чол) (4.8)

де: W_заг. - загальна кількість повітря, що подається системами повітропостачання, м³/год;

W_норм. - норми зовнішнього повітря, що подається в захисну споруду, м³/год/людину.

б) визначають показник, що характеризує життєзабезпечення сховища в режимі I і II(окремо!):

(4.9)

де: М_ф – кількість людей, що підлягає укриттю (приймається фактична вмістимість сховища).

Якщо К_ж  1, то система повітропостачання сховища забезпечує виробничий персонал чистим повітрям, якщо К_ж  1, то кількість фільтровентиляційних комплексів недостатня для забезпечення чистим повітрям згідно з нормами, як у режимі I, так і у режимі II. Необхідно вжити заходів для збільшення кількості фільтровентиляційних комплексів до конкретної величини.

Для захисту персоналу від НХР передбачити обладнання для роботи системи повітропостачання в режимі повної ізоляції (режим III).

V. Оцінка збитків від наслідків нс природного і техногенного походження

Усі збитки від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру поділяються на види залежно від завданої фактичної шкоди, зокрема від:

– втрати життя та здоров'я населення (Н_р);

– руйнування та пошкодження основних фондів, знищення майна та продукції (М_р);

– невироблення продукції внаслідок припинення виробництва (М_п);

– вилучення або порушення сільськогосподарських угідь (Р_с/г);

– втрати деревини та інших лісових ресурсів (Р_л/г);

– знищення або погіршення якості рекреаційних зон (Р_рек);

– забруднення атмосферного повітря (А_ф);

– забруднення поверхневих і підземних вод та джерел, внутрішніх морських вод і територіального моря (В_ф);

– забруднення земель несільськогосподарського призначення (З_ф);

– збитки, заподіяні природно-заповідному фонду (Р_пзф).

Відповідно до територіального поширення та обсягів заподіяних або очікуваних економічних збитків, кількості людей, які загинули, за класифікаційними ознаками визначаються чотири рівні НС – державний, регіональний, місцевий та об'єктовий.