Тема 2. Організація, планування, методи і техніка контрольно-ревізійної роботи.

Організація та планування контрольно-ревізійної роботи.

План

1. Організація контрольно-ревізійної роботи

2. Планування контрольно-ревізійної роботи

1. Відповідно до вимог Закону про Державну контрольно-реві­зійну службу в Україні всі структурні підрозділи Державної контрольно-ревізійної служби складають піврічні плани контрольно-ревізійної роботи. У цьому плані передбачаються: перелік об'єктів контролю (назви підприємств, організацій); підстави для включення до плану; дата, на яку об'єкт попередньо було обреві­зовано; плановий термін виконання (назва місяця, затрати часу в днях); особа керівника ревізійної групи. Об'єкти для ревізій і те­матичних перевірок включаються до планів контрольно-ревізійної роботи за дорученням контрольно-ревізійного управ­ління вищого рівня, поданням правоохоронних органів, доручен­ням органів державної влади і за власною ініціативою.

Слід розрізняти поняття "організація контрольно-ревізійної роботи" та "організація ревізії".

Організація контрольно-ревізійної роботи - це комплекс заходів, направлених на здійснення наступного господарського контролю безпосередньо в відомчих або інших підприємствах.

Організація ревізії - це комплекс взаємопов’язаних етапів здійснення наступного господарського контролю безпосередньо на конкретному об’єкті та за його межами.

При плануванні контрольно-ревізійної роботи треба врахову­вати, що ревізія підприємства, організації в плановому порядку чи за ініціативою органів контролю може проводитися не частіше ніж один раз на рік, а за поданням правоохоронних органів — не­залежно від кількості раніше проведених на цьому об'єкті ревізій і перевірок. Плановий термін проведення ревізії— 30 робочих днів.

2. План ревізії складають всі установи, що мають підвідомчі підприємства в листопаді або грудні поточного року на наступний календарний рік. Його складає начальник контрольно-ревізійного управління (відділу) чи уповноважена особа. План проведення ревізії зберігається як таємний Документ з метою нерозголошення дати початку ревізії.

Для складання плану ревізій необхідно встановити підприємства, що підлягають ревізії, визначити їх кількість на запланований період, виходячи із необхідності проведення ревізії підприємства в конкретному періоді, наявності кадрів, які залучаються до проведення ревізії.

План ревізії повинен бути обгрунтованим, тобто враховувати умови роботи об'єкта, що ревізується, тенденції його розвитку, цілі ревізії та витрати часу на її проведення.

При визначенні планових витрат часу необхідно враховувати такі фактори, як обсяг документообігу, ступінь автоматизації обробки облікової інформації, порядок перевірки документів (суцільний або вибірковий), кількість місяців, що підлягають перевірці.

Тривалість ревізій встановлюється для кожного об'єкта в залежності від обсягу роботи та кількісного складу ревізійної бригади. Кількість членів бригади та час, необхідний для ревізії, обумовлені обсягом господарської діяльності підприємства.

Отже, тривалість ревізії — це кількість днів, що відводяться на ревізію із зазначенням термінів її початку та завершення (але не більше 30 днів).

Обсяг ревізії характеризує трудомісткість контрольно-ревізійних дій. Загальний обсяг ревізії можна виміряти шляхом аналізу більшості показників діяльності підприємства та ряду інших факторів, наприклад, величиною товарообігу та обороту по випуску продукції промислових підприємств, кількістю підприємств, що об'єднані між собою, кількістю папок (справ) бухгалтерських документів в середньому за місяць, тривалістю ревізуємого періоду, станом бухгалтерського обліку та кваліфікацією головного бухгалтера, а також видом ревізії, що проводиться.

При плануванні слід виходити з того, що кожний ревізор повинен здійснити за рік 6-8 ревізій, тобто приблизно 2/3 часу бути зайнятим на ревізіях і перевірках. Час, що залишився, відводиться на підготовку до ревізій, проведення позапланових ревізій і перевірок, навчання, участь у семінарах, відпустку тощо.

Отже, обсяг ревізії - це трудомісткість контрольно-ревізійних дій, яка вимірюється товарооборотом, виробництвом, кількістю підприємств, кількістю справ (папок), документів тощо.

В ревізії слід розрізняти такі поняття, як ревізуємий період і балансомісяць.

Ревізуємий період - це період діяльності підприємства від закінчення попередньої ревізії до початку поточної. Кожна наступна ревізія повинна охоплювати період, починаючи з моменту закінчення минулої. На практиці ревізуємий період визначають за кількістю балансомісяців. За балансомісяць приймають один місяць в ревізуємому періоді, який підтверджується складанням бухгалтерського балансу, наприклад, з 1 лютого по 1 грудня - 10 балансомісяців.

Крім річного плану, складається квартальний план ревізії в одному примірнику за 10-12 днів до початку запланованого кварталу. План підписує начальник відділу, якому підпорядкована контрольно-ревізійна служба, і затверджує керівник управління. Цей план також не підлягає розголошенню.

Коло показників у квартальних планах ширше, ніж в річному: зазначається період, обсяг і час проведення ревізії.

На підставі квартальних планів-графіків керівник ревізійної служби складає індивідуальні місячні або квартальні плани ревізій для кожного контролера. Вони складаються в одному примірнику, підписуються тільки керівником ревізійного органу та вручаються виконавцям не пізніше ніж за 10 днів до початку місяця або кварталу, щоб виконавці мали достатньо часу для підготовки до ревізії. Ревізори зберігають отримані індивідуальні плани під ключем як документи, що не підлягають розголошенню. Індивідуальний місячний план має, приблизно, таку форму.

Підготовка до ревізії.

Класифікація ревізій.

План

1. Програма ревізії.

2. Індивідуальний план ревізора.

3. Права, обов’язки та відповідальність ревізора

4. Класифікація ревізій.

5. Планова та непланова ревізії

6. Повторні та додаткові ревізії.

7. Суцільні та вибіркові ревізії.

8. Комплексні та прості ревізії.

1. Рекомендується наступний порядок підготовки до проведення ревізії:

а) збір та накопичення матеріалів по всіх закріплених за ревізором підприємствах на майбутній рік. До таких матеріалів відносяться: акт попередньої ревізії, пропозиції і рішення за її результатами і відомості про їх виконання; бізнес-плани підприємства (або контрольні цифри до них) на період, що підлягає ревізії, і відомості про виконання цих планів на окремі звітні дати; звітність підприємства за період, що підлягає ревізії (квартальна, річна), рішення (висновок) вищестоящої організації за останнім річним звітом підприємства і відомості про його виконання; накази керівника організації, що ревізує, за період, який підлягає ревізії, які мають відношення до діяльності підприємства, в якому призначена ревізія; листування організації, яка ревізує, з підприємством і доповідні записки спеціалістів організації, що ревізує, які побували на підприємстві в службовому відрядженні протягом -цього періоду.

Вивчаючи ці матеріали, контролер ще до виїзду на ревізію буде знати "слабкі місця" підприємства, галузі чи ділянки роботи, які потребують негайної перебудови чи удосконалення, питання діяльності, які потрібно вивчити особливо ретельно, щоб надати господарству, що ревізується, оперативну або інструктивну допомогу;

б) підготовка ревізора до проведення ревізії на конкретному підприємстві з моменту отримання наказу (для цього необхідно відводити не менше 3-5 днів);

в) складання програми ревізії. Її складають керівник бригади ревізорів і начальник ревізійного відділу або керівник ревізійної бригади і головний бухгалтер. Програма охоплює коло тих показників і ділянок роботи, які повинні бути перевірені контролером, з обов'язковою вказівкою методу перевірки (суцільного чи вибіркового).

Вона складається у двох примірниках: перший видається ревізору, а другий зберігається у справах установи, що призначила ревізію;

г) складання вступної частини акту ревізії та заготівля макетів описів, відомостей та інших документів, необхідних для узагальнення матеріалів ревізії;

д) отримання спеціального розпорядження (наказу, постанови) на право проведення ревізії;

е) пред'явлення повноважень керівнику господарства на місці ревізії.

У ревізуємій одиниці рекомендується така схема технологічного процесу ревізії: а) вирішення організаційних питань з керівництвом ревізуємого підприємства; б) обстеження підприємства і його підрозділів, матеріали якого використовуються для складання робочого плану або сітьового графіку ревізії; в) кожний учасник ревізії у відповідності з програмою та результатами обстеження складає робочий план (індивідуальний графік ревізії).Робочий план потрібен для чіткого розподілу функцій між учасниками ревізійної бригади і встановлення термінів кожного окремого завдання з метою вчасного завершення ревізії.

Він складається на підставі наявних у ревізора даних, зібраних в процесі підготовки і проведення ревізії на всіх її етапах. Внесення змін повинно бути обгрунтованим і обумовлюється конкретними фактами. Виявлення будь-яких фактів може викликати необхідність перевірки нових обставин, не передбачених раніше ні програмою, ні робочим планом, повторного, більш поглибленого розгляду раніше вивчених питань. Таким чином, динамічність робочого плану означає безперервність його удосконалення, доповнення, уточнення, обумовлення конкретними обставинами. План ревізії коригують до тих пір, доки по кожному виявленому факту не будуть зібрані матеріали, що дають правильне уявлення про досліджені явища.

2. Міністерства і відомства, що мають контрольно-ревізійний апарат, складають перспективні, поточні і річні плани контрольно-ревізійної роботи.

Перспективні плани складаються, як правило, на п'ять років і включають заходи по введенню більш досконалих форм і методів господарського контролю, удосконаленню діючих і розробки нових нормативно-довідникових матеріалів і методичних рекомендацій з питань проведення контрольно-ревізійної роботи, з підготовки і підвищення ' кваліфікації кадрів контрольно-ревізійного апарату.

Поточні плани контрольно-ревізійної роботи складаються на наступний календарний рік; вони повинні містити дані щодо назви і місцезнаходження підприємства, об'єкта ревізії, за який період проведена попередня ревізія, період поточної ревізії, вид, строк проведення ревізії, тривалість ревізії в днях, виконавців.

Річний план складається на рік, його підписує керівник контрольно- ревізійної служби, затверджує керівник міністерства, відомства, управління. Цей документ є таємним, тому в ньому не зазначаються особи, які будуть проводити ревізію, але вказується кількість ревізій в кварталі. План ревізії складається в одному примірнику, підписується особою, якій це доручено, затверджується керівником організації, що проводить ревізію, та зберігається під ключем як документ, що не належить розголошенню, у особи, що очолює контрольно-ревізійну роботу. Такий порядок складання та зберігання цього документу продиктований тим, що кожна із запланованих ревізій повинна бути раптовою.

У деяких центральних організаціях річні плани ревізій складаються із зазначенням дати їх початку та завершення, прізвищ контролерів і ревізорів та інших даних. Але такий детальний план, як правило, не виконується на практиці, оскільки протягом року здійснюються непередбачувані зміни: ревізор може звільнитися, захворіти, піти у відпустку, приймати участь у позаплановій ревізії іншого підприємства тощо. Тому для конкретизації річного плану краще на його підставі складати квартальні плани-графіки ревізій.

Квартальний план складається за 10-12 днів до початку нового кварталу. Його підписує начальник відділу контрольно-ревізійної служби, затверджує керівник відомства. На відміну від річних, в квартальних планах охоплюється ширше коло показників - зазначається період, за який проводиться ревізія, обсяг і тривалість ревізії.

Квартальний план-графік містить всі ті дані, які є в річному плані та, крім того, дату початку ревізії і склад осіб, яким доручається її проведення.

На підставі квартальних планів-графіків керівник ревізійної служби складає індивідуальні місячні або квартальні плани ревізій для кожного контролера. Вони складаються в одному примірнику, підписуються, тільки керівником ревізійного органу та вручаються виконавцям не пізніше ніж за 10 днів до початку місяця або кварталу, щоб виконавці мали час для підготовки до ревізії. Ревізори (контролери) зберігають отримані індивідуальні плани під ключем як документи, що не підлягають розголошенню.

3. Проведення ревізійного процесу є неможливим без участі в ньому ревізора. Ревізор - це службова особа, яка уповноважена власником (органом управління) виконувати контрольні функції з перевірки фінансово-господарської діяльності підприємства незалежно від форми власності.

Права ревізора

Права, обов'язки і відповідальність ревізорів регламентовані Законом України "Про Державну контрольно-ревізійну службу в Україні". Ревізору надані такі права:

1) ревізувати в міністерствах, відомствах та інших органах державної виконавчої влади, підприємствах та організаціях грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання грошових коштів і матеріальних цінностей, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (грошових коштів,, цінних паперів, сировини, готової продукції, устаткування тощо);

2) вільного доступу на склади, сховища, виробничі та інші приміщення для їх обстеження та з'ясування питань, пов'язаних з ревізією. Припиняти на розрахункових та інших рахунках у банках та інших фінансово-кредитних установах операції у випадках, коли керівництво об'єкта, на якому необхідно провести ревізію або перевірку, перешкоджає працівнику державної контрольно-ревізійної служби виконувати свої обов'язки;

3) залучати на договірних засадах кваліфікованих фахівців відповідних міністерств та відомств, підприємств та організацій для проведення контрольних запусків сировини і матеріалів у виробництво контрольного аналізу сировини та готової продукції, інших перевірок з оплатою за рахунок спеціально передбачених з цією метою коштів;

4) вимагати від керівників об'єктів, що ревізуються, проведення інвентаризації активів та зобов'язань, у необхідних випадках опечатувати приміщення (каси, склади, архіви), а при виявленні підробок та інших зловживань вилучати необхідні документи на строк до закінчення ревізії або перевірки, залишаючи у справах акт вилучення та копії або реєстри вилучених документів;

5) одержувати від Національного банку України та його установ комерційних банків та інших кредитних установ необхідні відомості, копії документів, довідки про банківські операції й залишки коштів на рахунках об'єктів, що ревізуються або перевіряються, а від інших підприємств і організацій (у тому числі недержавних форм власності) - довідки і копії 'документів про операції та розрахунки з установами, організаціями підприємствами, що ревізуються;

6) одержувати від службових і матеріально відповідальних осіб-суб'єктів господарювання, що ревізуються, письмові пояснення з питань, які виникають під час ревізій;

7) пред'являти керівникам та іншим службовим особам об'єктів, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати до бюджету виявлені ревізіями приховані валютні та інші платежі тощо;

8) стягувати у дохід держави кошти, одержані міністерствами, відомствами, об'єднаннями, підприємствами за протизаконними угодами та з порушенням чинного законодавства;

9) накладати у випадках, передбачених чинним законодавством, на керівників та інших службових осіб підприємств, установ і організацій адміністративні стягнення;

10) застосовувати до підприємств, установ, організацій та інших суб'єктів підприємницької діяльності фінансові санкції, передбачені Законом України "Про Державну податкову службу в Україні".

При проведенні ревізії фінансово-господарської діяльності ревізор зобов'язаний:

Обов 'язки ревізора

• суворо дотримуватись Конституції України, законів України, прав та інтересів громадян, підприємств, установ та організацій, що охороняються законом;

• неухильно охороняти інтереси держави, рішуче боротися з порушенням державної дисципліни при здійсненні господарської діяльності підприємствами різних форм власності;

• об'єктивно, правдиво і точно висвітлювати виявлені ревізією факти рушень і зловживань із зазначенням осіб, які спричинили відповідне порушення, розміру заподіяної матеріальної шкоди та причин викритих порушень і зловживань;

• у випадках виявлення зловживань і порушень чинного законодавства передавати правоохоронним органам матеріали ревізії, а також повідомляти про виявлені зловживання і порушення державні органи та органи, уповноважені управляти державним майном;

• забезпечувати дотримання комерційної та службової таємниці;

• надавати всебічну допомогу підприємствам в усуненні виявлених недоліків та порушень;

• здійснювати заходи щодо відшкодування заподіяної державі матеріальної шкоди відповідно до чинного законодавства.

Етика ревізора

Професійна етика - це історично складена сукупність моральних норм, звичаїв і правил, що характеризують поведінку "людей визначених професій. Вона існує лише в тих видах діяльності, які носять постійний характер, мають свої традиції, елементи морально-психологічного плану, що склалися. Цим вимогам цілком відповідає і ревізійна діяльність.

Наука про господарський контроль формує ряд положень, які вимагають особливих, підвищених вимог до моральних якостей контролерів. Ревізійна етика закріплює і відображає в практичному плані високий ступінь регламентації багатьох сторін моральної діяльності ревізорів. Значна частина етичних положень знаходить правове закріплення в інструкціях, положеннях, рекомендаціях з організації і здійснення ревізій.

Ревізор несе повну відповідальність за правильне, обгрунтоване та об’єктивне висвітлення фактів, викладених у акті ревізії, а також за приховування виявлених ним порушень та зловживань.

4. Для отримання всебічної характеристики сутності ревізійної роботи важливе значення має науково-обгрунтована класифікація ревізій. Вона дає можливість зрозуміти глибину ролі ревізії, її завдання і функції, повніше використовувати результати ревізії у здійсненні господарського контролю.

Наведемо класифікацію ревізій за різними ознаками.

За відомчою належністю ревізії можуть бути відомчими, позавідомчими, змішаними.

Ревізії, що проводяться на підпорядкованих підприємствах за розпорядженням керівника вищестоящого органу штатними і позаштатними ревізорами та іншими посадовими особами, називають відомчими.

Позавідомчі ревізії призначаються і проводяться суб'єктами контролю інших міністерств та відомств, наприклад, органами Міністерства фінансів України, Національним банком України, слідчими та іншими органами контрольно-ревізійним управлінням, податковою адміністрацією тощо. Тобто це ревізії, що проводяться не в середині своїх підрозділів, а на підприємствах, організаціях та інших господарюючих суб'єктах.

Змішані ревізії проводяться спільно органами відомчого та позавідомчого контролю.

За порядком призначення ревізії поділяються на планові та позапланові.

За обсягом дослідження ревізії бувають тематичними, повними і частковими.

За способами проведення ревізії поділяються на суцільні, вибіркові, комбіновані.

За глибиною перевірки ревізії можуть бути наскрізними, ненаскрізними та централізованими.

Наскрізними є ревізії, що проводяться одночасно на декількох "'Дприємствах, що входять до складу однієї організації (асоціації, ⁰⁰ єднання). Вони дають можливість більш глибоко і всебічно перевірити Роботу суб'єктів господарювання з розгалуженою структурою керівництва, становити доцільність існування окремих ланок тощо.

Ненаскрізні ревізії обмежуються перевіркою одного підприємства будь-якої господарської системи (асоціації, об'єднання), без підвідомчих йому ланок.

Централізовані .ревізії проводяться контрольно-ревізійним управлінням України з метою вивчення певного кола питань в галузі або декількох галузях економіки в окремому регіоні.

За порядком проведення ревізії поділяються на первинні, повторні,, додаткові.

Первинні ревізії здійснюються за певний період на конкретному підприємстві даним складом ревізорів вперше за встановленим завданням, яке передбачене планом ревізії.

Повторні ревізії проводяться у зв'язку з низькою якістю первинної ревізії, необ'єктивним, неправильним або некваліфікованим висвітленням результатів в акті ревізії за вимогою судово-слідчих органів та з деяких інших причин. Їх, як правило, здійснює новий склад ревізорів.

Додаткові ревізії призначаються для доповнення або уточнення окремих питань, а також для виявлення нових обставин, не викритих попередніми ревізіями. Вони також призначаються, якщо виникає необхідність перевірити той чи інший факт, не повністю висвітлений в акті ревізії, на вимогу начальника контрольно-ревізійного відділу або в інших випадках, а повторні ревізії - у випадку проведення недоброякісної ревізії або їх здійснює той самий або інший склад ревізорів.

За колом питань, що належить вивчити, ревізії поділяються на комплексні і некомплексні.

По відношенню до підприємства ревізії можуть бути внутрішніми та зовнішніми.

Внутрішні ревізії здійснюються органами внутрішнього контролю (головним бухгалтером підприємства, ревізійною комісією тощо).

Зовнішні ревізії здійснюються суб'єктами контролю, які не входять до складу структурного підрозділу підприємства, що ревізується.

По відношенню до обов'язків суб'єктів контролю ревізії поділяються на обов'язкові та статутні.

Обов'язковими є ревізії, що проводяться не менше одного разу на рік вищестоящою організацією на підвідомчих підприємствах.

Ревізії, що проводяться на підприємствах у відповідності з їх статутом, називають статутними.

За кількістю учасників ревізії бувають колективними та індивідуальними.

Колективні ревізії проводяться на підприємстві бригадою осіб з різними спеціальностями.

Ревізії, що проводяться на конкретному підприємстві лише одним ревізором - спеціалістом в галузі бухгалтерського обліку, - називають індивідуальними.

На практиці зустрічаються ревізії на замовлення. Їх потрібно відрізняти від планових чи будь-яких інших ревізій та перевірок.

5. За порядком призначення ревізії поділяються на планові та позапланові.

Планові ревізії затверджуються в річних і квартальних планах контролюючого органу і проводяться на підприємствах не рідше одного разу на три роки. Право на проведення такої ревізії надається тільки в тому Випадку, якщо суб'єкту підприємницької діяльності не пізніше, ніж за 10 календарних днів до дня проведення ревізії, направлене письмове повідомлення із зазначенням дати її проведення.

Позапланові ревізії проводяться в особливих випадках на вимогу суду, прокуратури, інших органів контролю або управління з різних причин: надходження сигналів або повідомлень про порушення законодавства, зловживання посадових осіб та інші недоліки в роботі підприємства, тобто виникає необхідність в терміновій перевірці, що не передбачена планом.

6. За обсягом дослідження ревізії бувають тематичними, повними і частковими.

Тематичні ревізії проводяться контролюючими органами з окремих та спеціальних питань (тем) з охопленням більш або менш значної кількості підприємств. Основне завдання таких ревізій - отримання поглибленого матеріалу, що характеризує стан галузі, яка вивчається.

Повні ревізії охоплюють всі сторони фінансово-господарської діяльності господарського суб'єкта, що ревізується, всіх ділянок його роботи та видів здійснених операцій.

При часткових ревізіях перевіряються тільки окремі види діяльності підприємства або окремі види господарських операцій. Тобто вони охоплюють одну сторону або декілька сторін діяльності підприємства (наприклад, виробництво, споживання, збут тощо), певні види операцій (касові, розрахункові тощо), або зберігання і правильність використання будь-яких видів сировини, товарів, підзвітних сум, готівки тощо. Саме такі ревізії у більшості випадках проводяться податковими органами та органами попереднього слідства.

7. За способами проведення ревізії поділяються на суцільні, вибіркові, комбіновані.

При суцільній ревізії перевіряються всі документи і регістри бухгалтерського обліку, в яких відображені факти господарювання за весь період, що ревізується.

Вибіркова ревізія передбачає вивчення не всіх, а лише певної частини документів, що відбирається на підставі науково-обгрунтованої схеми. За той чи інший період часу (квартал, місяць, окремі дні).

Комбінованими називають ревізії, в ході яких одна частина документів та інформації вивчається суцільно, а інша - вибірковим способом. Наприклад, при комбінованій ревізії діяльності Підприємства більшість ділянок перевіряється вибірковим способом (виробництво, реалізація тощо), а касові операції - суцільним.

8. За колом питань, що належить вивчити, ревізії поділяються на комплексні і некомплексні.

Одним з найбільш глибоких, об'єктивних та повних видів ревізії всіх або окремих сторін фінансово-господарської діяльності підприємства є комплексні ревізії. Для них характерні:

а) спрямованість на всебічну перевірку діяльності підприємства, яка дозволяє виявити безгосподарність, розтрати та внутрішньогосподарські резерви;

б) участь не тільки відомчих спеціалістів, але й позавідомчих контролерів (співробітників банку, КРУ Мінфіну України);

в) не тільки пошук порушень, але й надання всебічної допомоги підприємству, яке ревізується у їх усунення, розробка заходів по забезпеченню збереження майна;

г) скорочення невиробничих витрат робочого часу контролерів різних органів, усуненні дублювання в їх роботі, надання більш об'єктивної інформації про діяльність підприємства, підсилення дієвості заходів винагороди і покарання, які застосовуються.

Некомплексні ревізії здійснюються, як правило, одним ревізором, коло питань обмежене, оскільки кваліфікація ревізора не дає можливості дослідити питання технології, якості сировини та продукції, використання техніки тощо.

Основні етапи ревізії.

План

1. Етапи проведення контрольно-ревізійного процесу.

2. Етап підготовки до проведення ревізії.

3. Етап проведення ревізії.

4. Етап оформлення матеріалів ревізії.

5. Етап реалізації матеріалів ревізії і контролю виконання прийнятих рішень.

6. Порядок складання акту комплексної ревізії, вимоги до акту.

1. Організація ревізійного процесу в системі Державної контрольно-ревізійної служби України регламентована Інструкцією про порядок проведення ревізій і перевірок Державною контрольно- ревізійною службою в Україні, затвердженою наказом ГКРУ від 03.10.97 №121.

Основні етапи ревізії:

1. підготовка до проведення ревізії;

2. проведення ревізії;

3. оформлення матеріалів ревізії;

4. реалізація матеріалів ревізії і контроль виконання прийня­тих рішень.

2. На етапі підготовки до проведення ревізії підприємства, ор­ганізації керівник ревізійної групи знайомиться з матеріалами попередньої ревізії, вивчає дані контролю інших контрольних ор­ганів. На підставі цих матеріалів розробляється програма ревізії (перевірки), в якій визначається період проведення ревізії, її мета та основні питання, на яких слід зосередити увагу.

Треба врахувати, що плани контрольної роботи є документами для службового користування, не підлягають розголошенню, про­те за 10 днів до початку планової річної ревізії суб'єкту контролю повинно бути письмово повідомлено про строк її проведення.

На основі затвердженої керівником ревізійного органу про­грами ревізії (перевірки):

а) складається план її проведення з визначенням конкретних завдань, виконавців, термінів виконання;

б) готуються наказ про проведення ревізії (на ревізованому об'єкті) і спеціальні посвідчення кожному члену ревізійної групи;

в) проводиться службова нарада з повним складом ревізійної групи з питань організації і методики здійснення програми ревізії.

3. Другий етап ревізії — безпосереднє її проведення — починає­ться з прибуття ревізійної групи на ревізоване підприємство чи в організацію, пред'явлення повноважень на здійснення ревізії і проведення наради з адміністрацією підприємства, на якій керів­ник ревізійної групи представляє всіх її членів, повідомляє мету, завдання та програму ревізії, а керівник підприємства, у свою чергу, знайомить ревізорів з керівниками структурних підрозді­лів. Протягом 1—2 днів члени ревізійної групи як виконавці від­повідно до передбачених планом конкретних завдань здійснюють обстеження об'єктів контролю, стану бухгалтерського обліку, уточнюють обсяги робіт, вирішують організаційні питання про­ведення ревізії, складають індивідуальні робочі плани ревізорів, які затверджує керівник ревізійної групи.

Після проведення такої підготовчої організаційної роботи на ревізованому підприємстві члени ревізійної групи прис­тупають до безпосереднього здійснення ревізії, застосовуючи методичні прийоми і способи документального та фактичного контролю.

Для збору і систематизації матеріалів проведеного контролю кожний ревізор повинен вести журнал (відомість) ревізора, де реєструються виявлені факти недоліків і порушень з необхідною деталізацією підстав для складання висновку ревізора про суть порушень (назва документа, №, дата, назва облікового реєстру, розрахунки сум, винні службові особи, № пунктів нормативних актів, які порушено, та ін.). Після закінчення перевірки за ревізо­ваний період ревізор систематизує зібрану інформацію з журналу ревізора, складаючи для узагальнення однорідних порушень і не­доліків за ревізований період довідки, групувальні відомості, розрахунки як додатки до акта ревізії. Щоб мати юридичну силу доказу про суть виявлених порушень і недоліків, вони повинні бути оформлені як документи.

Упродовж проведення ревізії матеріали контролю фактичної наявності грошей та матеріальних цінностей оформляються про­міжними актами, які є також додатками до основного акта. Ко­жен член ревізійної групи результат (звіт) про виконану роботу оформлює як розділ акта ревізії з необхідними додатками до ньо­го і подає його керівникові ревізійної групи. Таким чином, дру­гий етап ревізії закінчується здачею членами ревізійної групи розділів акта ревізії керівнику ревізійної групи.

4. Третій етап — оформлення ревізії — є завершальним в її без­посередньому проведенні. Керівник ревізійної групи вивчає по­дані йому розділи акта ревізії, перевіряє повноту виконання про­грами, планів проведення ревізії, їх якість, у разі необхідності призначає додаткові перевірки для уточнення висновків по суті порушень і недоліків. Потім він складає загальний акт ревізії як Документ про результати ревізії фінансово-господарської діяль­ності ревізованого підприємства. Акт ревізії складається в трьох примірниках. Його підпису­ють: керівник ревізійної групи, керівник і головний бухгалтер ре­візованого підприємства, організації, які на першому примірнику акта ставлять підписи, дату про одержання акта.

При наявності заперечень або зауважень по акту ревізії (пере­вірки) керівник чи головний бухгалтер роблять про це застере­ження перед своїми підписами і не пізніше ніж через 5 днів з дня їх підписання подають з цього приводу пояснення чи заперечен­ня. Ревізори повинні в 15-дениий термін дати по цих документах письмовий висновок, який затверджується керівником контроль­но-ревізійного відділу.

У разі відмови посадових осіб від підписання акта по наслід­ках ревізії або перевірки службові особи Державної контрольно-ревізійної служби засвідчують це відповідним актом та своїми підписами.

Керівник ревізійної групи повинен здати матеріали ревізії ке­рівникові відповідного підрозділу контрольно-ревізійної служби для розгляду і приймання. У разі неякісного проведення ревізії може бути призначена додаткова перевірка чи навіть повторна ревізія. Про розгляд і прийняття матеріалів ревізії (перевірки) ке­рівник контрольно-ревізійного відділу робить запис на останній сторінці акта: «Акт ревізії прийнято» та ставить дату і підпис.

5. Четвертий етап ревізії — реалізація матеріалів ревізії і кон­троль виконання прийнятих рішень — є завершальною стадією ревізійного процесу. Реалізація матеріалів ревізії (тематичної пе­ревірки) проводиться, за можливості, у міру виявлення зловжи­вань, істотних порушень та недоліків у діяльності підприємства, організації, що ревізується, не чекаючи закінчення ревізії.

У разі потреби матеріали ревізії (перевірок) виносяться на об­говорення в трудових колективах перевірених підприємств, орга­нізацій, оприлюднюються через засоби масової інформації.

Якщо заходами, ужитими у період ревізії, не забезпечено пов­ного усунення виявлених ревізією порушень, ревізори готують за підписом керівника ревізійного органу вимогу про усунення ви­явлених порушень і вжиття заходів щодо повного відшкодування збитків, притягнення винних у допущених порушеннях до дис­циплінарної і матеріальної відповідальності.

При виявленні істотних порушень фінансової дисципліни, розкрадань грошей і матеріальних цінностей, інших зловживань матеріали ревізії передаються правоохоронним органам. Одночасно порушується питання про звільнення від обійманих посад винних у цьому осіб. Перед керівником ревізованого підприємства чи вищої за під­порядкованістю організації належить висунути вимоги стосовно пред'явлення цивільних позовів до винних службових осіб навіть у тих випадках, коли заподіяні ними матеріальні збитки державі або юридичній особі вчинені діями або бездіяльністю, що не кла­сифікуються як кримінальні.

Крім цього, інформація про наслідки контрольно-ревізійної роботи подається органам місцевої державної адміністрації.

За результатами проведеної ревізії (перевірки) контрольно-ревізійні підрозділи оформлюють рішення про застосування фі­нансових санкцій і накладання адміністративних стягнень відпо­відно до чинного законодавства. Це рішення вручається під роз­писку керівнику ревізованого підприємства. При невиконанні його у триденний термін контрольно-ревізійний відділ оформлює документи на безспірне стягнення грошових коштів.

Органи Державної контрольно-ревізійної служби здійснюють контроль усунення виявлених недоліків і порушень за виконан­ням своїх вимог, відшкодуванням збитків у вигляді письмової інформації ревізованих підприємств і організацій з наступною перевіркою на місці достовірності поданих відомостей. У разі невиконання їх у встановлені терміни застосовуються додаткові заходи впливу залежно від суті порушень. Ефективність конт­ролю визначається результативністю заходів з реалізації наслід­ків ревізії.

6. Акт складається з двох частин: загальна (вступ) і результативна. У загальній (вступній) частині вказуються: повна назва цьо­го документа (дата, місце складання); підстава для проведення ревізії (дата, № наказу організації, яка призначила ревізію); ревізований період; персональний склад ревізійної групи; керівні посадові особи (керівник та головний бухгалтер підприємства) з ви­баченням терміну їх роботи за ревізований період; дані про ""передню ревізію (ким проведена, за який період); термін проведення даної ревізії. Додатково можуть бути вказані розділи фінансово-господарської діяльності, види, групи господарських операцій, які перевірено вибірковим або суцільним способами.

Вступна частина закінчується стереотипною фразою «Ревізією встановлено:».

Результативна частина акта ревізії являє собою системати­зований перелік виявлених у ході ревізії порушень і недоліків, зловживань у фінансово-господарській діяльності ревізованого підприємства чи організації.

Систематизація результатів ревізії в акті здійснюється за роз­ділами (ділянками) ревізійної роботи, а всередині розділів — за основними напрямами контролю по цьому розділу.

Таким чином, у результативній частині акта можуть бути ви­ділені такі розділи:

І. Грошові кошти.

II. Розрахункові операції.

III. Основні засоби, нематеріальні активи.

IV. Товарно-матеріальні цінності. :

V. Виробництво і реалізація.

VI. Витрати, собівартість.

VII. Фінансові результати, фонди, резерви.

VIII. Капітальні вкладення.

IX. Бухгалтерський облік і звітність.

X. Виконання рішень за результатами попередньої ревізії.

XI. Додатки до акта.

Треба зауважити, що структура акта ревізії нормативне не ре­гламентована.

Основні вимоги до змісту результативної частини акта ревізії:

а) до акта ревізії повинні включатися тільки перевірені доку­ментально обгрунтовані факти порушень;

б) факти порушень мають викладатися чітко, ясно, доступно для розуміння;

в) стосовно кожного факту порушень, відображеного в акті ревізії, треба стисло викласти суть порушення з посиланням на конкретні нормативні документи уряду, а також докази (додатки до акта, первинні документи, облікові реєстри, суми, посадові особи, які видали неправомірні розпорядження, та особи, які їх виконали);

г) в акті не повинно бути виправлень, підчисток, помарок;

д) у висновках про суть порушень не можна кваліфікувати дії посадових осіб ревізованого підприємства висловами типу «ан­тидержавна політика», «крадіжки», «розбазарювання коштів». «злочинець», «шахрай», «привласнив державне майно», «злов­живання службовим становищем», «безвідповідальне ставлення», «безгосподарність» і т. п.

3. Контроль і ревізія грошових коштів.

Задачі, джерела інформації, нормативні акти та напрямки контролю.

План

1. Задачі ревізії грошових коштів

2. Джерела інформації при ревізії грошових коштів

3. Способи вивчення операцій з грошовими коштами.

1. Цей розділ контрольно-ревізійної роботи належить до най­складніших і дуже трудомістких. Складність полягає в тому, що більшість зловживань і порушень тісно пов'язана з обігом гро­шових коштів на початковому чи кінцевому етапах здійснення окремих господарських операцій. Перевірка супроводжується ви­конанням величезної технічної роботи з обсягів підрахунків, складання групувальних таблиць і відомостей. Крім цього, така ревізія (перевірка) здійснюється суцільним, а не вибірковим спо­собом контролю.

Завдання ревізії:

1)дати оцінку стану збереження та використання грошових коштів;

2) виявити порушення порядку здійснення готівкового та без­готівкового обігу грошових і прирівнених до них коштів ревізо­ваного суб'єкта (підприємства чи організації);

3) установити правомірність, достовірність та економічну об­грунтованість операцій з надходження і використання грошових коштів, відображення цих операцій в обліку;

4) розробити заходи з реалізації матеріалів контролю стосовно усунення виявлених порушень, відшкодування збит­ків, заподіяних підприємству діями чи бездіяльністю відпові­дальних службових чи посадових осіб, і попередження злов­живань і недоліків у подальшій роботі ревізованого підпри­ємства.