- •0 Культурної сфери. Глибока взаємодія в інформаційній сфері,
- •)Нцептуальні засади національної формаційної політики
- •V' впорядкування структури та функціонування державних органів, що формують інформаційну політику держави й забезпечують відповідну безпеку в медіа-інформаційній сфері;
- •2 (J іоіься чСреЗ інТерНеТ, є відсутність кордонів, що уСкЛаДнює учи
- •22,7 Год. На добу.
0 Культурної сфери. Глибока взаємодія в інформаційній сфері,
входження України у світовий інформаційний простір впливають на інформаційну політику, розвиток інфраструктури, інформаційний потенціал та виробництво національних інформаційних продуктів.
Загальноєвропейські тенденції та національний досвід свідчать, що політичні й соціально-економічні зміни залежать від політичної орієнтації влади, зміни масової свідомості, демонополізації економічного сектора, впровадження нових технологій в державне та муніципальне управління. Реалізація програми європейської інтеграції України "Інформаційне суспільство" передбачає запозичення досвіду європейських країн у використанні інформаційних і комунікаційних технологій в суспільно-політичній, соціально-економічній та культурній сферах і в приватному секторі [19].
Європейська та євроатлантична інтеграція, співробітництво з європейськими міжнародними організаціями сприяють розробці стратегії і програми інформаційного суспільства для України, створенню сучасних інформаційних магістралей, розвитку ринку електронної комерції та інформаційних послуг, демократизації політичних інститутів, незалежності мас-медіа й активній участі суспільства в політичних процесах XXI ст.
)Нцептуальні засади національної формаційної політики
Метою національної інформаційної політики України є створення передумов для побудови розвиненого інформаційного суспільства як органічного сегмента глобального інформаційного співтовариства, забезпечення пріоритетного розвитку інформаційних ресурсів та інфраструктури, впровадження новітніх інформаційних технологій, захисту національних моральних і культурних цінностей, забезпечення конституційних прав на свободу слова й вільний доступ до інформації.
Саме таке тлумачення пропонує "Концепція національної інформаційної політики". Цей доволі об'ємний документ складається з 11 розділів й охоплює майже всі основні сфери інформаційної діяльності, починаючи від мас-медіа й закінчуючи музейною справою. Його авторам удалося витримати "золоту середину" між екстенсивним й інтенсивним підходами. В ньому намічені національні пріоритети в глобальному інформаційному проекті й водночас сформульовані суто конкретні
тактичні завдання в розбудові національного інформаційного простору.
Низку завдань національної інформаційної політики в європейському контексті конкретизує розділ XIII Програми співробітництва Україна—ЄС, ухваленої в 1998 р. й розрахованої до 2008 р.
Отже, найголовнішим завданням національної інформаційної політики є входження України в глобальне інформаційне суспільство. Необхідними передумовами реалізації цього завдання є насамперед:
^ модернізація національної інформаційної інфраструктури через створення або запозичення відповідних інформаційних технологій;
^ реалізація конституційних прав громадян, суспільства та держави на інформацію;
^ розв'язання низки актуальних проблем становлення та розвитку національних інформаційних ресурсів, інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності владних, наукових, господарчих та інших структур;
^ прискорення розвитку принципово нових напрямів інформаційної діяльності, починаючи від електронного мережевого урядування й управління й закінчуючи електронною мережевою торгівлею тощо.
Основним напрямом національної інформаційної політики є підвищення інтелектуального, творчого рівня вітчизняних виробників інформаційного продукту (зокрема медійного), зміцнення їх конкурентоспроможності на світовому та вітчизняному медіа-інформаційному ринку. Лише конкурентоспроможне на світовому рівні інформаційне виробництво може гарантувати реалізацію національних інтересів в інформаційній сфері. Будь-які державно-адміністративні заходи протидії "інформаційній експансії" та забезпечення "інформаційного суверенітету" в епоху глобалізації не можуть бути ефективними.
На даному етапі розвитку українського суспільства держава має стати гарантом цілісності національного інформаційного простору, ефективним координатором розвитку інформаційних ресурсів. Для цього їй необхідно забезпечити:
* Становлення та розвиток в Україні інформаційного суспільства на засадах ефективного регулювання й стимулювання інформаційного обміну, заохочення позитивних мотивацій щодо виробництва та споживання інформаційного продукту й надання різноманітних інформаційних послуг.
Вироблення "правил гри" в единому інформаційному норма-тивно-законодавчому полі, обов'язкових для всіх, хто тією чи іншою мірою причетний до діяльності в національному інформаційному просторі, незалежно від його походження, форм власності тощо.
Визначення нормативних засад і меж діяльності зарубіжних та міжнародних (транскордонних) суб'єктів у національному інформаційному просторі України.
Захист інтересів України у світовому інформаційному просто рі, в міжнародних інформаційних відносинах.
Розвиток інформаційної (електронної) економіки, інформа ційного врядування тощо шляхом заохочення впровадження сучасних комп'ютерних інформаційних технологій в усі сфери систем державного управління, фінансово-банківської та під приємницької діяльності, освіти, медицини, правової допомо ги тощо.
Належний стан державної власності у провідних об'єктах на ціональної культурно-інформаційної спадщини й формування необхідної бази для здійснення державного регулятивного впливу на суспільні відносини у сфері інформації.
Захист інформаційних ресурсів (електронних мереж, банків і баз даних тощо) від несанкціонованого доступу або руйнації, розробку й впровадження відповідних засобів захисту.
Широкий доступ громадян, навчальних, наукових та інших ус танов і організацій усіх форм власності, органів державної вла ди та регіонального й місцевого самоврядування, суб'єктів під приємницької діяльності до інформаційних ресурсів, зокрема засобів мережі Інтернет.
Функціонування державної системи професійного навчання і підвищення кваліфікації працівників інформаційної сфери та ЗМІ, наукової та експериментальної діяльності.
• Інформаційну безпеку суспільства, особи й держави в якнай повнішому розумінні цього поняття.
Найважливішим напрямом удосконалення інформаційної політики України є формування і розвиток її стратегії у цій сфері та визначення пріоритетів. Інформаційна політика держави нині має бути докорінно переглянута, щоб забезпечити прискорення темпів адаптації українського суспільства й держави до реалій глобального та європейського інформаційного суспільства.
Ключовим напрямом такої політики е підвищення інтелектуального, творчого, технічного рівня вітчизняних виробників інформаційного продукту, посилення їх конкурентоспроможності на світовому інформаційному ринку. Лише розвинуте, конкурентоспроможне на світовому рівні інформаційне виробництво може гарантувати реалізацію національних інтересів в інформаційній сфері, вирішити завдання ефективного інформаційного забезпечення державної політики в інших сферах.
Нагальним завданням держави є реалізація комплексу заходів, спрямованих на:
J забезпечення належної прозорості та інформаційної відкритості в діяльності усіх без винятку органів державного управління та місцевого самоврядування;