Практична робота №8
Словесні методи організації процесу навчання у методиці природознавства План заняття
1. Використання розповіді як методу навчання:
- структура змісту розповіді;
- педагогічне керування пізнавальною діяльністю учнів у процесі розповіді;
- види розповіді за змістом;
- види розповіді за рівнем пізнавальної самостійності учнів.
2. Бесіда та її види:
- суть бесіди та вимоги до постановки запитань;
- види запитань у бесіді;
- види бесіди за рівнем пізнавальної самостійності учнів.
Загальна інформація
Під час використання словесних методів у процесі навчання джерелом знань виступає слово. Усі словесні методи навчання можна розподілити на монологічні (розповідь, робота з текстами книг) та діалогічні (бесіда, полілог).
Розповідь є способом організації взаємопов’язаної діяльності учителя і учнів, в якій учитель виконує функції джерела навчального змісту й суб’єкта керування навчально-пізнавальною діяльністю учнів (за Т. Байбарою).
У структурі розповіді можна виділити три частини:
-
Вступна (створення проблемної ситуації − зав'язки).
-
Основна (розкриття основного змісту − кульмінація).
-
Заключна (розв'язання проблеми − розв'язка).
До використання методу розповіді висуваються певні вимоги:
• тривалість 5-7 хвилин у 1-2 класах, 7-15 хвилин − у 3-4 класах;
• науковість та доступність;
• виховний характер;
• емоційність викладання.
Види розповіді за характером викладення основного матеріалу:
-
Розповідь-опис будується на змісті, який містить інформацію про зовнішній вигляд конкретного предмета, явища або групи предметів й передбачає формування уявлень.
-
Розповідь-оповідання являє собою повідомлення відомостей від особи очевидця.
-
Розповідь-пояснення будується на матеріалі, який містить теоретичні положення про суть предметів і явищ, внутрішні взаємозв'язки й залежності між ними.
-
Розповідь-міркування - послідовний розвиток положень та доказів, що приводять до висновків.
Види розповіді за рівнем пізнавальної самостійності учнів:
-
Репродуктивна розповідь організовує сприймання та усвідомлення учнями готової емпіричної або теоретичної інформації.
-
Проблемний виклад передбачає створення проблемної ситуації, формулювання проблеми та її розв'язання вчителем.
Очевидно, що проблемним викладом можуть бути тільки розповідь-пояснення або розповідь міркування.
Бесіда є діалогом між учителем і учнем, який організується за допомогою ретельно продуманої системи запитань, що підводять учнів до засвоєння нового матеріалу.
У ході застосування методу бесіди використовуються такі прийоми: постановка запитань, обговорення відповідей ті думок учнів, коригування відповідей учнів, формулювання висновків. Вимоги до постановки запитань:
-
питання мають бути логічно пов'язаними між собою (індуктивно або дедуктивно);
-
питання мають бути конкретними;
- бажано уникати альтернативних запитань;
-
запитання не повинні бути подвійними чи потрійними;
-
не можна у запитання включати невідомі терміни, складнопідрядні речення;
-
додаткові запитання не повинні бути такими, що підказують, а тим паче - невизначеними;
-
запитання ставляться перед усім класом, а для відповіді викликається один учень;
-
запитання мають бути індивідуалізованими.
Етапи підготовки до бесіди (за Є.Козиною):
-
чітке визначення теми та мети бесіди;
-
складання її плану;
-
формулювання основних та допоміжних питань;
-
підбір наочних посібників (за необхідності) [24].
У репродуктивній бесіді використовуються питання на відтворення інформації (репродуктивно-мнемічні) або на стимулювання процесу пізнання (репродуктивно-пізнавальні).
Мета репродуктивно-мнемічних запитань полягає у закріпленні, повторенні, перевірці набутих учнями знань («Які корисні копалини видобуваються в нашій місцевості?», «Скільки планет у Сонячній системі?» тощо) .
Репродуктивно-пізнавальні запитання використовують, як правило, у процесі спостережень для організації та спрямування процесу пізнання ( «Погляньте і скажіть, на яких деревах уже пожовтіло листя?»).
Евристична бесіда складається із продуктивно-пізнавальних запитань. Як правило, в евристичній бесіді ставиться проблемне запитання (таке, що містить протиріччя між знанням та незнанням учнів), а потім підпроблемні − такі, що призводять учня до розв'язання проблеми.
Наприклад,
Проблема: «Від чого і як виникають бурульки?».
Підпроблеми: «Чому сніг на даху тане?» (температура стіни, що повернена до сонця, вище 0).
«Чому крапля, що нависла на карнизі, замерзає?» (температура повітря нижче 0).
Розв'язання проблеми: сніг на даху тане, тому, що дах теплий, а крапля, що падає, попадає в морозне повітря та замерзає.