- •Розділ 12. Пухлини сечостатевої системи
- •12. 1. Злоякісні пухлини нирок а. Рак нирки
- •I. Пухлини ниркової паренхіми.
- •Класифікація раку нирки
- •Tnm Клінічна класифікація
- •PTnm Патоморфологічна класифікація Категорії pT, pN і pM відповідають категоріям t, n і m
- •Групування за стадіями
- •12. 2. Пухлини ниркової миски та сечоводу
- •Класифікація раків ниркової миски та сечоводу
- •Tnm Клінічна класифікація
- •PTnm Патоморфологічна класифікація Категорії pT, pN і pM відповідають категоріям t, n і m
- •Групування за стадіями
- •12. 3. Рак сечового міхура
- •Класифікація раків сечового міхура
- •Tnm Клінічна класифікація
- •PTnm Патоморфологічна класифікація Категорії pT, pN і pM відповідають категоріям t, n і m
- •Групування за стадіями
- •12. 4. Рак передміхурової залози (простати)
- •I. Первинний рак
- •Класифікація раків простати
- •Tnm Клінічна класифікація
- •PTnm Патоморфологічна класифікація Категорії pT, pN і pM відповідають категоріям t, n і m
- •Групування за стадіями
- •12. 5. Пухлини яєчка
- •Класифікація раків яєчка
- •Регіонарні лімфатичні вузли
- •Tnm Клінічна класифікація
- •PTnm Патоморфологічна класифікація
- •Групування за стадіями
- •Крім того, використовують класифікацію пухлин яєчка за стадіями. Стадії раку яєчка
- •12. 6. Рак статевого члена
- •Класифікація раків статевого члена
- •Tnm Клінічна класифікація
- •PTnm Патоморфологічна класифікація Категорії pT, pN і pM відповідають категоріям t, n та m
- •Групування за стадіями
Групування за стадіями
-
Стадія 0
Тіs
Тa
N0
N0
М0
М0
Стадія І
Т1
N0
М0
Стадія II
Т1
Т2
N1
N0, N1
М0
М0
Стадія III
Т1
Т2
Т3
N2
N2
N0, N1, N2
М0
М0
М0
Стадія IV
Т4
будь-яке Т
будь-яке Т
будь-яке N
N3
будь-яке N
М0
М0
М1
Клініка.
Захворювання спочатку перебігає безсимптомно, частіше виникає в закритій порожнині крайньої плоті статевого члена (при фімозі) й нагадує запальний процес. Згодом розвивається вогнищеве ущільнення голівки статевого члена чи внутрішнього листка крайньої плоті, гіперемія та набряк шкіри. Пізніше пухлина укривається виразками, гнійним нальотом, уражаються регіонарні лімфатичні вузли і т. д.
Діагностика.
Діагностика раку статевого члена не складна, але в ранніх стадіях при фімозі може викликати деякі труднощі. Необхідно проводити диференційну діагностику з венеричними захворюваннями, баланопоститом, стриктурою уретри. Підтвердити діагноз дозволяє тільки цитологічне дослідження зіскрібка або гістологічний аналіз біоптату, взятого з глибини пухлини.
Лікування.
При початкових стадіях (Т1-2N0M0) проводиться консервативне лікування –близькофокусна рентгенотерапія на первинне вогнище і телегамматерапія на зони регіонарного метастазування. Місцеве вилікування досягається в 50 - 90% випадків.
В останній час застосовують також хіміотерапію (блеоміцин, вінбластин, цисплатин, адріаміцин, метотрексат) як самостійний метод або в поєднані з променевою терапією.
Якщо не досягається бажаний лікувальний ефект, виконують часткову або радикальну резекцію статевого члена (відступ від країв пухлини не менше 2 см).
Тактика щодо клінічно неуражених регіонарних лімфатичних вузлів досі не уточнена. Пропонується або профілактична лімфаденектомія, або спостереження. В сумнівних випадках проводять спочатку радикальне оперативне втручання на первинній пухлині і протизапальне лікування. Після цього повторно вирішується тактика подальшого лікування.
При стадії Т3N1-2M0 (з верифікацією метастазування в регіонарні лімфовузли) проводять комбіноване лікування – передопераційну променеву терапію і (або) хіміотерапію з подальшим хірургічним лікуванням. Хірургічне лікування включає в себе операцію, у відповідному обсязі, первинного вогнища і пахвинно-стегнову лімфаденектомію за Дюкеном. Майже половина хворих з ураженими пахвинними лімфатичними вузлами виліковуються після радикальної лімфаденектомії.
При стадії Т4 проводять симптоматичне і паліативне лікування, в тому числі й променеве лікування (зокрема, для зменшення болі та кровоточивості).
Прогноз.
П’ятирічне виживання при I стадії складає понад 90%, при II стадії — 60 - 70%, при III стадії — 25 - 30%, при IV стадії — до 5%.