- •Міністерство освіти і науки україни
- •Анотація
- •Аннотация
- •3.2. Аналіз небезпечних і шкідливих факторів умов праці в організації…………….98
- •Розділ 1 Теоретичні основи аналізу ресурсного потенціалу підприємства
- •1.1. Поняття та сутнісна характеристика ресурсного потенціалу підприємства
- •1.2. Основні показники оцінки ресурсного потенціалу підприємства
- •1.3. Методичні підходи до аналізу ресурсного потенціалу підприємства
- •1.4. Зарубіжний та вітчизняний досвід оптимізації структури ресурсного потенціалу підприємства
- •Висновки до розділу 1
- •Розділ 2 Характеристика, аналіз та оцінка ресурсного потенціалу дп «Ємільчинське лісове господарство»
- •Організаційно-правова характеристика підприємства як суб’єкта господарювання
- •Діагностика фінансово-економічної діяльності підприємства
- •Динаміка та структура операційних витрат дп «Ємільчинське лісове господарство»
- •2.3. Аналіз ресурсного потенціалу підприємства
- •Основні шляхи підвищення ефективності використання ресурсного потенціалу підприємства
- •Висновки до розділу 2
- •Розділ 3 Охорона праці на державному підприємстві «Ємільчинське лісове господарство»
- •Організація управління охороною праці на підприємстві
- •3.2. Аналіз небезпечних і шкідливих факторів умов праці в організації
- •Висновки до розділу 3
- •Висновки
- •Список використаних джерел
- •Мартюшева л.С. Інноваційний потенціал підприємства як об'єкт економічного дослідження/ л.С. Мартюшева, в.О. Калишенко // Фінанси України. – 2002. - № 10. - с 61-66.
Динаміка та структура операційних витрат дп «Ємільчинське лісове господарство»
Назва групи витрат |
Роки |
Відхилення 2013 до 2011 | |||||||
2011 |
2012 |
2013 | |||||||
тис. грн. |
% |
тис. грн. |
% |
тис. грн. |
% |
(+/-) |
% |
Пунк-тів струк-тури | |
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 |
10 |
Матеріальні затрати |
30759 |
50,11 |
36285 |
55,88 |
37831 |
55,11 |
7072 |
122,99 |
5,00 |
Витрати на оплату праці |
19825 |
32,29 |
17628 |
27,15 |
18393 |
26,79 |
-1432 |
92,78 |
-5,50 |
Відрахування на соціальні заходи |
7395 |
12,05 |
6575 |
10,13 |
6861 |
9,99 |
-534 |
92,78 |
-2,05 |
Амортизація |
1026 |
1,67 |
2104 |
3,24 |
3427 |
4,99 |
2401 |
334,02 |
3,32 |
Інші операційні витрати |
2383 |
3,88 |
2344 |
3,61 |
2139 |
3,12 |
-244 |
89,76 |
-0,77 |
Разом: |
61388 |
100 |
64936 |
100 |
68651 |
100 |
7263 |
111,83 |
0 |
та скорочення часток витрат на оплату праці та відрахувань на соціальні заходи і інших операційних витрат. Отже, операційні витрати як основна складова витрат підприємства зростали, що негативно характеризує господарську діяльність підприємства.
Проаналізуємо ліквідність Державного підприємства «Ємільчинське лісове господарство» за таблицею 2.9 на основі фінансової звітності (Додатки Є-І).
Таблиця 2.9.
Динаміка показників оцінки ліквідності ДП «Ємільчинське лісове господарство»
Показники |
Норматив |
Роки |
Відхилення 2013 р. до 2011 р | ||
2011 |
2012 |
2013 | |||
+,- | |||||
1.Коефіцієнт загальної ліквідності |
>1-2 |
1,03 |
1,13 |
1,21 |
0,18 |
2.Коефіцієнт поточної ліквідності |
>0,6 |
0,5 |
0,56 |
0,76 |
0,26 |
3.Коефіцієнт абслютної ліквідності |
>0,2 |
0,023 |
0,001 |
0,007 |
-0,016 |
4.Чистий оборотний капітал |
>0 |
131 |
475 |
961 |
830 |
Аналізуючи показники ліквідності підприємства, які представлені в таблиці, бачимо, що коефіцієнти загальної та поточної ліквідності сягають нормативу у звітному році. Коефіцієнт абсолютної ліквідності скоротився у понад 3 рази, що погіршило рівень негайної готовності підприємства погасити поточні зобов’язання. Чистий оборотний капітал зріс у 7 разів, що свідчить про певне покращення стану ліквідності Державного підприємства «Ємільчинське лісове господарство».
Дослідимо ділову активність підприємства за показниками таблиці 2.10.
Таблиця 2.10.
Динаміка показників ділової активності ДП «Ємільчинське лісове господарство»
Показники |
Норматив |
Роки |
Відхилення | ||
2011 |
2012 |
2013 |
2013 р. до 2011 р | ||
+,- | |||||
1.Коефіціент оборотності активів |
збільшення |
3,97 |
3,62 |
3,82 |
-0,15 |
2.Коефіціент оборотності оборотних засобів |
збільшення |
14,14 |
14,58 |
13,96 |
-0,18 |
3.Коефіціент оборотності дебіторської заборгованості |
збільшення |
32,50 |
30,65 |
24,64 |
-7,86 |
4.Коефіціент оборотності кредиторської заборгованості |
збільшення |
75,01 |
90,59 |
76,94 |
1,94 |
5.Коефіціент оборотності матеріальних запасів |
збільшення |
38,87 |
42,50 |
38,91 |
0,04 |
6.Коефіціент оборотності основних засобів |
збільшення |
1,41 |
1,15 |
1,26 |
-0,15 |
7.Коефіціент оборотності власного капіталу |
збільшення |
6,11 |
5,23 |
5,48 |
-0,63 |
Бачимо зменшення майже всіх коефіцієнтів оборотності, що свідчить про погіршення в роботі підприємства, лише зростання коефіцієнтів оборотності матеріально-технічних запасів (0,04 пункти) та кредиторської заборгованості(1,94 пункти) стало позитивним. Отже необхідно вжити заходів, щодо покращення показників оборотності на підприємстві.
Згідно з даними таблиці 2.11. за 3 роки коефіцієнт автономії зріс на 1,5 %, тобто скоротилася залежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування. Позитивним є зростання на 0,09 пунктів ступеня мобільності використання власних коштів підприємством, яке відображається коефіцієнтом маневреності власних коштів, проте даний коефіцієнт не сягає нормативу. Зросла також ефективність
Таблиця 2.11.
Динаміка показників платоспроможності (фінансової стійкості) ДП «Ємільчинське лісове господарство»
Показники |
Норматив |
Роки |
Відхилення 2013 р. до 2011 р | ||
2011 |
2012 |
2013 | |||
+,- | |||||
1.Коефіцієнт співвідношення залучених і власних коштів |
<1 |
0,36 |
0,30 |
0,36 |
0 |
2.Коефіцієнт автономії |
>0,5 |
0,68 |
0,71 |
0,69 |
0,01 |
3.Коефіцієнт маневреності власних коштів |
>0,2 |
-0,10 |
-0,07 |
-0,02 |
0,09 |
4.Коефіцієнт ефективності використання власних коштів |
>0,4 |
0,10 |
0,09 |
0,13 |
0,03 |
5.Коефіцієнт використання фінансових ресурсів усього майна |
збільшення |
0,07 |
0,06 |
0,09 |
0,02 |
використання власних коштів на 0,03 пункти хоча даний коефіцієнт теж не сягає нормативу. Оцінюючи фінансову стійкість підприємства загалом, можна відмітити позитивні тенденції, проте існує необхідність розробки заходів щодо приведення до нормативу більшості коефіцієнтів.
Проаналізуємо фінансові результати діяльності державного підприємства «Ємільчинське лісове господарство» у таблиці 2.12.
Таблиця 2.12.
Показники рентабельності (прибутковості) діяльності
ДП «Ємільчинське лісове господарство» за 2011-2013 рр.
Показники |
Норматив |
Роки |
Відхилення | ||
2011 |
2012 |
2013 |
2013 р. до 2011 р | ||
+,- | |||||
1.Коефіцієнт рентабельності активів |
>0 |
0,022 |
0,024 |
0,049 |
0,027 |
2.Коефіцієнт рентабельності власного капіталу |
>0 |
0,033 |
0,035 |
0,070 |
0,037 |
3.Коефіцієнт рентабельності діяльності |
>0 |
0,005 |
0,007 |
0,013 |
0,007 |
Згідно з даними таблиці усі розраховані показники рентабельності зросли , що відображає позитивну динаміку прибутковості підприємства.
Конкурентне ринкове середовище вимагає від підприємства постійного вдосконалення. Для того щоб бути конкурентоспроможним, підприємство повинно мати конкурентні переваги.
Основним засобом отримання конкурентних переваг є пошук шляхів підвищення ефективності власної діяльності та удосконалення фінансово-економічного стану.
Головним завданням підприємства є виявлення шляхів удосконалення фінансового стану за рахунок мобілізації внутрішніх резервів - явних та прихованих.
Пошук резервів, які можуть бути використані для покращення фінансового стану підприємства, проводиться шляхом ґрунтовного аналізу всіх складових його діяльності [50, с. 62].
Удосконалення фінансового стану підприємства можливе за рахунок збільшення вхідних та зменшення вихідних грошових потоків. Підвищення розмірів вхідних грошових потоків можливе за рахунок:
- збільшення виручки від реалізації;
- продажу частини основних фондів;
- рефінансування дебіторської заборгованості.
Скорочення вихідних грошових потоків можливе за рахунок:
- зниження витрат, які відносяться на собівартість продукції;
- зниження витрат, які покривають за рахунок прибутку.
Основним заходом покращення фінансово-економічного стану є збільшення виручки від реалізації. В свою чергу розмір виручки від реалізації залежить від:
- обсягів реалізації продукції;
- ціни одиниці продукції, що реалізується [33, с. 4].
Щоб збільшити обсяги реалізації, треба максимально активізувати збутову діяльність підприємства. Стимулювати збут можна різними методами. Бажаний результат можна отримати наданням знижок покупцям, помірними зменшеннями цін, застосуванням масової реклами. Не існує для всіх підприємств єдиного рецепту збільшення обсягів реалізації. Тип заходів залежить від особливостей конкретного підприємства та обраної ним стратегії маркетингу.
Також одним із важливих шляхів удосконалення фінансового стану є мобілізація внутрішніх резервів. Це:
- проведення реструктуризації активів підприємства;
- сукупність заходів, пов'язаних зі зміною структури та складу активів балансу;
- перетворення в грошову форму наявних матеріальних та фінансових активів підприємства [30, с. 37].
Внутрішні резерви підприємства складаються з явних та прихованих. Виявлення явних резервів здійснюється через ліквідацію: втрат окремих видів ресурсів, перевищення норм їх витрачання.
Особливу увагу необхідно звернути на приховані резерви.
Приховані резерви — частина капіталу, що ніяк не відображена в балансі. Розмір прихованих резервів балансу дорівнює різниці між балансовою вартістю окремих майнових об'єктів підприємства та їх реальною вартістю.
Шляхами удосконалення фінансово-економічного стану підприємства через виявлення прихованих резервів є: здача в оренду основних фондів, які не повною мірою використовуються у робочому процесі; використання зворотного лізингу.
Одним з основних напрямів пошуку резервів є зменшення вихідних грошових потоків через зниження собівартості продукції та витрат, джерелом покриття яких є прибуток. [ 41, с. 95].
Отже, удосконалення фінансового стану підприємства можливе шляхом підвищення результативності розміщення та використання ресурсів підприємства. При цьому забезпечується розвиток виробництва чи інших сфер діяльності на основі зростання прибутку й активів, при збереженні платоспроможності та кредитоспроможності.
Постійно мінлива економічна ситуація в країні приводить до різких змін на ринках сировини і матеріалів, збуту, що впливає на економічний стан підприємства, зобов'язаного вижити в цих умовах.
Основні причини нинішньої ситуації по збуту продукції на ДП «Ємільчинське лісове господарство» полягають у наступному:
дефіцит коштів у споживачів;
несвоєчасне виконання замовлень споживачів через відсутність матеріалів, що більше залежить не від підприємства, а від постачальників і посередників;
непродумана система ціноутворення і відсутність гнучкої системи оплати за продукцію;
внутрішня неорганізованість;
не завжди продумана практика одержання коштів і їхнє використання.
Аналізуючи звітні документи підприємства, так само, можна виявити й інші, більш конкретні, причини наявної ситуації.
Постійна дебіторська заборгованість перед підприємством ніколи не буде сприяти поліпшенню фінансового стану.
Так само причиною часткової неплатоспроможності можна назвати малу кількість коштів у наявності.
Причини неплатоспроможності ДП "Ємільчинське лісове господарство" можна охарактеризувати як внутрішні і зовнішні.
До зовнішніх причин відносяться: нестабільна економічна ситуація в країні, нестабільність попиту на ринку, недостача коштів у споживачів, а також несумлінність партнерів [24,c.87].
До внутрішніх причин відносяться такі як: непродумана система ціноутворення, невміння керувати доходами, випережаюче зростання зобов'язань перед зростанням доходів і оборотного капіталу, відсутність у наявності коштів [48,c.98].
Для оздоровлення економічної діяльності підприємства необхідна заміна кадрів на більш кваліфіковані (що нині і спостерігається) і скорочення персоналу для зниження витрат на виробництво і підвищення конкурентноздатності продукції, що випускається. Уся продукція, що знаходилася на складах і придатна для реалізації - невисокої якості. У зв'язку з цим, повернення до старих позицій на ринках збуту готової продукції можливе тільки при зниженні ціни (це буде можливо при зниженні витрат на собівартість, скороченні робочих місць і заміну кадрового складу більш компетентним).
Необхідно також збільшити обсяги виробництва і поліпшити позиції на ринках збуту продукції, поліпшити якість продукції, а також створити більш удосконалену систему керування. В умовах ринкової економіки, коли головною метою підприємств є прагнення до одержання максимального прибутку, зниження собівартості продукції стає головним чинником на шляху його підвищення.
З економічних і соціальних позицій значення зниження собівартості для підприємства полягає у наступному:
у збільшенні прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства, а отже, у появі можливості не тільки в простому, але й розширеному відтворенні;
у появі більшої можливості для матеріального стимулювання робітників і рішення багатьох соціальних проблем колективу підприємства;
у поліпшенні фінансового стану підприємства і зниженні ступеню ризику банкрутства;
у можливості зниження ціни реалізації на свою продукцію, що дозволяє значною мірою підвищити конкурентоздатність продукції і збільшити обсяг продажів.
Основним джерелом зниження собівартості продукції є зростання продуктивності праці. Це обумовлюється тим, що, по-перше, за рахунок зростання продуктивності праці досягається економія заробітної плати, так як зростання продуктивності праці призводить до скорочення витрат на виробництво продукції, а по-друге, завдяки зростанню продуктивності збільшується випуск продукції, за рахунок чого досягається зниження собівартості продукції шляхом економії непропорційних витрат.
Друге джерело – зменшення витрат на матеріали, паливо, енергію – має найважливіше значення для матеріалоємних галузей. Зменшення витрат матеріалів здійснюється шляхами: скорочення втрат, заміна дорогих матеріалів більш дешевими, зменшення витрат на постачання матеріалів, покращення нормування витрат матеріалів [38,c.65].
Скорочення витрат на обслуговування виробництва та на управління досягається головним чином шляхом зменшення чисельності робітників за рахунок застосування ефективніших методів організації управління та обслуговування виробництва, більш прогресивної техніки [29,c.179].
Економія витрат на збут досягається завдяки укріпленню дисципліни праці, ритмічності виробництва, дотримання договірної дисципліни.
Отже, найбільш ефективними шляхами зниження собівартості продукції є впровадження економних технологій виробництва, використання світового досвіду щодо зменшення собівартості. Саме ресурсоекономні, ресурсозберігаючі технології – це вихід для українського товаровиробника, а отже і для ДП «Ємільчинське лісове господарство».
Розглядаючи проблему зростання дебіторської заборгованості підприємства в динаміці, слід відмітити, що в процесі діяльності підприємство не завжди здійснює розрахунки з іншими підприємствами або фізичними особами одночасно з передачею майна, виконанням робіт, наданням послуг тощо. Тому саме у зв’язку з цим у нього виникає дебіторська заборгованість.
Сьогодні в період глобальних змін в різних сферах діяльності сyспільства питання дебіторської заборгованості є досить актуальним, адже фінансовий стан підприємства значною мірою залежить саме від наявності та ефективного управління цим видом заборгованості [37,c.56].
На сучасному етапі досліджуване підприємство неспроможне ефективно управляти дебіторською заборгованістю, яка займає вагому частку в оборотних активах, що спричиняє кризу взаємонеплатежів. Це позбавляє підприємство можливості нормально функціонувати у зв’язку з наявністю дебіторської заборгованості, адже це відволікає кошти з обороту. В таких умовах особливо зростає роль ефективного управління дебіторською заборгованістю, своєчасного її повернення та попередження виникнення безнадійних боргів.
Проблема неплатежів за товари, роботи, послуги в Україні пов’язана, здебільшого, з відсутністю майнової відповідальності покупців за невиконання своїх договірних зобов’язань. Надання кредиту конкретному покупцю збільшує ймовірність оплати ним товару.
Дебіторська заборгованість є невід’ємною складовою збиткової діяльності будь-якого підприємства. Велика частка дебіторської заборгованості в загальній структурі активів знижує ліквідність і фінансову стійкість підприємства та підвищує ризик фінансових збитків. Ефективне управління дебіторською заборгованістю на сучасному етапі є актуальною проблемою для підприємства.
Різке збільшення дебіторської заборгованості і її частки в оборотних активах свідчить про необачну кредитну політику підприємства стосовно покупців, про неплатоспроможність і банкрутство частини покупців продукції ДП «Ємільчинське лісове господарство».
Одним з етапів вирішення нагальної проблеми є розробка дієвого алгоритму щодо управління дебіторською заборгованістю.
При цьому можуть використовуватися різноманітні методи управління дебіторською заборгованістю, які можна класифікувати на такі групи:
юридичні – претензійна робота, подача позову до суду;
економічні – фінансові санкції (штраф, пеня, неустойка), передача в заставу майна і майнових прав, призупинення постачань продукції;
психологічні – нагадування по телефону, факсу, пошті, використання ЗМІ чи поширення інформації серед суміжних постачальників, що загрожує боржнику втратою іміджу;
фізичні – арешт майна боржника, здійснений органами державної виконавчої служби [29, c.172].
Застосування вище перерахованих методів залежить від строку заборгованості. До простроченої та сумнівної дебіторської заборгованості, згідно з запропонованим алгоритмом, рекомендується застосовувати всі вказані методи впливу на боржників.
Крім того, підприємству необхідно вести активну дебіторську політику шляхом ефективного вирішення наступних задач:
аналіз дебіторської заборгованості і визначення на його основі загальних принципів надання відтермінування платежу (своєрідного товарного кредиту);
розробка правил встановлення термінів товарного кредиту;
визначення гарантій, під які надається товарний кредит;
розробка методів оцінки надійності покупця;
встановлення правил визначення суми товарного кредиту, що надається одному покупцеві;
розробка способів «збору» дебіторської заборгованості;
побудова ефективної системи контролю за рухом і своєчасною інкасацією дебіторської заборгованості [22,c.204].
При управлінні дебіторською заборгованістю найбільше значення має здійснення контролю, який дозволяє з’ясувати наскільки ефективно та своєчасно відбувається погашення заборгованості, наскільки запропонована відстрочка платежу відповідає вимогам ринку та стану на ньому підприємства.
Крім цього, потрібно постійно слідкувати за тим, щоб не виникала прострочена дебіторська заборгованість, а у разі виникнення, необхідно здійснити точний методичний підхід для стягнення дебіторської заборгованості і чітко його дотримуватись.
Таким чином, для зменшення розміру дебіторської заборгованості на підприємстві, що досліджується, необхідно:
визначати ступінь ризику несплати рахунків покупцями;
збільшувати коло покупців з метою мінімізації втрат від несплати одним або декількома покупцями;
контролювати співвідношення дебіторської заборгованості і кредиторської заборгованості;
вести оперативний контроль за надходженням готівки;
своєчасно визначати сумнівну заборгованість;
вести претензійну роботу співпрацюючи з юридичною службою;
своєчасно надавати платіжні документи;
припиняти дію договорів з покупцями, що порушують платіжну дисципліну [29,c.181].
При виконанні всіх вищевказаних умов на ДП «Ємільчинське лісове господарство» зникне проблема зростання дебіторської заборгованості, підвищиться своєчасність розрахунків, а отже, зменшиться кредиторська заборгованість.