- •Авторитаризм: визначення та суттєві риси.
- •Авторитаризм: поняття та форми.
- •Авторитарная монархия
- •«Старая» олигархия
- •«Новая» олигархия
- •Полуконкурентный авторитаризм
- •Социалистический авторитаризм
- •Военные режимы
- •Адміністративно-територійльний устрій: поняття та форми.
- •Базові типи політичної культури за г. Алмондом та с. Верба.
- •Взаємовідносини держави і громадянського суспільства за різних політичних режимів.
- •Виборча система сучасної України.
- •Визначення тоталітарного режиму, його головні характеристики.
- •Генеза та еволюція поняття "геополітика".
- •Глобальні проблеми сучасності та їх вплив на світову політику.
- •2.1. Проблемы, возникающие в сфере взаимодействия природы и общества
- •2.2. Глобальные проблемы в сфере общественных отношений
- •2.3. Глобальные проблемы развития человеческой цивилизации
- •Головні функції політичних систем.
- •Головні характеристики традиційних політичних систем.
- •Громадянське суспільство: сутність і структурні компоненти.
- •Демократизація: виначення та основні моделі демократичних перетворень.
- •Демократичні політичні режими.
- •Джерела легітимності влади.
- •Етнічні процеси в сучасності: процеси диференціації та інтеграції.
- •Засоби боротьби з тероризмом.
- •Зміст системного підходу до вивчення політики.
- •Інформаційно-кібернетичний підхід вивчення політичної системи.
- •Історичні форми демократії.
- •Класовий і загальносоціальний підходи до визначення сутності держави.
- •Критерії загального виборчого права: історія і сучасність. Голосування: пряме і непряме. Цензи.
- •Легальність та легітимність політичної влади.
- •Методи вирішення політичних конфліктів.
- •Національна свідомість та національна ідея.
- •Об'єднання громадян: різновиди, методи впливу на владу.
- •Ознаки та основні функції держави.
- •Основні елементи політичної культури.
- •Основні концепції походження держави.
- •Основні поняття етнополітології: етнос, народ, нація, національна меншина.
- •Основні риси модернізованих політичних систем.
- •Основні теорії виникнення тоталітаризму.
- •Основні теорії влади (реляціонистські, системні, біхевіористські).
- •Основні функції політики.
- •Партії в Україні: партійний спектр України.
- •Політика: поняття та типологія.
- •Політична еліта України, політичне лідерство в Україні: стан та особливості розвитку.
- •Політична етика: визначення та зміст.
- •Політична ідеологія, поняття та типологія.
- •Політична модернізація: поняття та теорії модернізації.
- •Політична модернізація: сутність та типологія.
- •Політична поведінка особи, фактори, що її визначають.
- •Політична психологія: визначення, зміст, головні проблеми.
- •Політичне лідерство: поняття та типологія.
- •Політичне маніпулювання: поняття та мажі маніпулювання.
- •Політичний процес: зміст поняття, суб'єкти політичного процесу.
- •Політичний процес: поняття, специфіка та структура.
- •Політичний режим: визначення та сенс поняття
- •Поняття "об'єднання громадян", "громадська організація" та "громадське об’єднання" – їх визначення у науці та законодавстві.
- •Поняття політичного конфлікту. Причини виникнення політичних конфліктів.
- •Поняття політичної еліти та типи політичних еліт.
- •Типы элит: по объему своих полномочий и уровню компетенции:
- •По степени своей интегрированности в политическую систему:
- •По характеру своего воздействия на массы:
- •По способу своего формирования и методам давления на общественное мнение:
- •Поняття та ознаки партії.
- •Поняття та принципи правової держави.
- •Поняття та структура політичних партій.
- •Поняття та типи політичної участі.
- •Поняття та функції політичних комунікацій.
- •Причини виникнення держави.
- •Причини та умови виникнення тероризму.
- •Ресурси політичної влади: різновиди, типологія.
- •Реформа, революція, переворот, трансформація: сенс понять, їх взаємовідношення.
- •Рівні політичної культури: загальний (культура суспільства), груповий, індивідуальний.
- •Роль ідеології у тоталітарному політичному режимі.
- •Система міжнародних політичних відносин: загальна характеристика.
- •Системний підхід вивчення політичної системи.
- •Способи рекрутування в еліту: антрепренерська система і система гільдій.
- •Структура політичної влади.
- •Структурні компоненти політичної системи.
- •Структурно-функціональний підхід вивчення політичної системи.
- •Суб'єкти політичної влади: соціальні, інституціональні і функціональні.
- •Суб'єкти та об'єкти політики.
- •Суспільно-політичні рухи: визначення, особливості діяльності та існування.
- •Сутність виборчої системи і типологія виборів.
- •Сутність демократії: цінності, інститути, процедури.
- •Сутність політики: основні теоретичні підходи (субстанціональний, інституціональний, соціологічний, телеологічний, конфліктний і консенсусний).
- •Сутність системного підходу до дослідження політичної сфери.
- •Сутність соціальної держави.
- •Сутність, структура і рівні політичної свідомості.
- •Сучасний правий радикалізм. Прояви, витоки, перспективи розвитку.
- •Теоретичні та емпіричні методи політологічних досліджень.
- •Теорії демократії (колективістські теорії, ліберальні й елітарні концепції, плюралістична теорія, ідентитарні та конкурентні теорії, теорія партисіпаторної демократії).
- •Теорії еліт (г.Моска, в.Парето, р.Михельс).
- •Теорії лідерства: теорія рис, визначальної ролі послідовників, ситуаційна, синтетична.
- •Тероризм як чинник сучасної політики.
- •Типи виборчих систем у світовій практиці. Достоїнства і недоліки кожної виборчої системи.
- •Типи партійних систем: їх характеристика
- •Типи політичної культури: фрагментарна й інтегрована, тоталітарна, авторитарна і демократична культура.
- •Типологія легітимності політичної влади.
- •Типологія партій. Перспективи розвитку партій різних типів.
- •Типологія політичних конфліктів
- •Типологія політичних систем.
- •Форма правління: визначення та основні різновиди.
- •Форми демократії : їхні сильні та слабкі сторони.
- •Форми тоталітарних режимів.
- •Функції політичних партій.
- •Функції політичного лідера.
- •Функції політичної влади.
- •Функції політичної еліти.
- •Функціонування українських засобів масової інформації.
- •Характерні риси багатопартійності в Україні.
Демократизація: виначення та основні моделі демократичних перетворень.
ДЕМОКРАТИЗАЦИЯ — процесс утверждения в стране (странах) демократического политического режима, т. е. такого государственного устройства, которое основывается на признании народа высшим источником власти, на выборности и общественной подконтрольности властных структур, на приоритете фундаментальных прав и свобод человека.
Демократизация — процесс крайне противоречивый, особенно для сообществ, осуществляющих переход к демократии от тоталитарных и авторитарных режимов,
Отсюда можно выделить четыре основных варианта перехода к демократии:
Вариант “навязанного перехода”, когда одна из ведущих группировок правящего режима, начинающего либерализацию, заставляет всех прочих участников политического процесса принять свои правила политической игры. Иногда ей удается контролировать все последующее развитие событий, включая стадию консолидации демократии. Однако в большинстве случаев силы, инициировавшие демократический переход, теряют над ним контроль, поэтому конечный результат будет существенно отличаться от того, который первоначально планировался реформаторами. Пример М. Горбачева, ставшего инициатором “перестройки” как реформы “сверху” советской политической системы, наглядно демонстрирует противоречие между реальным развитием событий и первоначальными ожиданиями инициаторов перемен.
Вариант “пактированного” (“договорного”) перехода, когда между правящими группами прежнего режима и оппозиционными группами заключаются пакты, соглашения, предусматривающие уступки каждой из сторон ради достижения согласия по некоторым принципиальным для страны политическим вопросам. Пакты нередко предполагают и взаимовыгодное распределение ключевых постов в правительстве, парламенте, других структурах власти посредством политических компромиссов. Примером “пак-тированного” перехода к демократии может служить Испания, Венесуэла и некоторые другие страны.
“Реформистский” вариант связан с ростом массовых движений, поддержкой реформаторов “снизу”, когда реформы осуществляются благодаря мощному давлению низов на правящие группы. Примером такого давления могут служить массовые протестные движения в Чехословакии (конец 80-х годов), Южной Корее, Индонезии и на Филиппинах в конце 90-х годов.
Демократизация путем революции (Румыния в конце 90-х годов).
По общему мнению транзитологов, из всех четырех типов демократического перехода наиболее просты и очевидны взаимосвязи между переходом и консолидацией демократии при втором, договорном варианте, то есть при пактировании. Самый же неблагоприятный вариант — революционный, когда какая-то одна политическая группировка узурпирует власть, после чего следует длительный период авторитарного правления с неопределенными перспективами реального перехода к демократизации.
Хантигтон выделяет несколько моделей демократизации: 1) классическая линейная модель (Великобритания, Швеция) – постепенность демократизации, ограничение власти монарха, расширение прав парламента и граждан; 2) циклическая модель (страны Азии и Латинской Америки, возможно Россия) – чередование демократических и авторитарных режимов при формально позитивном отношении к демократии политической элиты; 3) диалектическая модель (Испания, Португалия, Греция) – нестабильность политических режимов, но переход к демократии происходит под влиянием уже созревших для нее внутренних предпосылок.