- •1. Політика як суспільне явище
- •2.Політологія як наука і навчальна дисципліна. Зв'язок політології з іншими гуманітарними науками.
- •3. Методи та функції політології.
- •4. Політична думка Стародавнього світу.
- •5. Середньовічні політичні концепції.
- •6.Політологічні вчення доби Відродження та Просвітництва.
- •7.Політичні теорії нової доби. Становлення та утвердження політології як науки.
- •8. Зародження і розвиток політичної думки в Україні з прадавніх часів до 18ст.
- •9. Українська політична думка Нової доби.
- •10. Політичні концепції українських мислителів 20 ст.
- •1.Теорія національного самовизначення за м. Грушевським
- •2. Державницька ідея в. Винниченка
- •3. Націоналізм д. Донцова
- •4. Монархічно-гетьманська концепція в. Липинського
- •11. Влада як категорія політології.
- •13.Ознаки та функції політичної влади.
- •14. Структура та ознаки влади.
8. Зародження і розвиток політичної думки в Україні з прадавніх часів до 18ст.
Політична думка Київської Русі - Розвивалась під впливом політико-правової думки Візантії. Проявилась у двох концепціях "богоугодного володаря" і "князівського одновладдя" Домінувала ідея необхідності об´єднання руських земель і припинення міжусобної боротьби. Осн.Представники:Володимир Мономах, Іларіон, К.Смолятич, літописець Нестор, Феодосій Печерський.
Політична думка перехідного періоду (XIV-перша половина XVI cm. Розробка ідей природного права та т.зв. "піраміди влади"· Поступове визволення політичної науки від теології, відстоювання принципу невтручання церкви у державні справи. Осн. пред. Ю. Котермак-Дрогобич, Cm.Оріховський (Роксолян).
Політична думка періоду від Люблінської унії до козацько-гетьманської доби- була в основному представлена полемічною, культурно-освітньою літературою. Паралельно співіснували два напрямки: 1)орієнтований на унію православної та католицької церков, 2) анти уніатські ідеї; акцент на необхідності реформ православної церкви. M. Смотрицький, І.Вишенський, П.Скарга, X.Філалет.
Політична думка періоду козацько-гетьманської доби - Синтез традиціоналізму й новаторства покладений в основу відновлення української державності Конституція П Орлика підтвердила військово-демократичний устрій держави. Створення теорії освіченого абсолютизму. Осн. Пред.П.Могила, С.Яворський, Ф.Прокопович, П.Орли.
9. Українська політична думка Нової доби.
Неперевершена в обґрунтуванні та поширенні ідей, у залученні мас до практичної реалізації їх, на авансцену політичних і культурних змін у Східній Європі виходить інтелігенція. І однією з найзахопливих концепцій, висунутих інтелектуалами 19 ст., була концепція національної свідомості. Вона являє собою зовсім новий спосіб не лише тлумачення суспільства, а й впливу на його поведінку. В Україні, як і в інших тодішніх державах, виникнення цієї концепції свідчило про наближення сучасної епохи.
Розвиток революційно-демократичних політичних ідей;Політико-правові погляди Т.Г. Шевченка;Сутність ліберально-демократичних ідей та особливості соціалістичної думки;Конституціоналізм. Права людини за М. Драгомановим;Іван Франко та марксизм;Леся Українка і соціалізм та соціал-демократизм.
10. Політичні концепції українських мислителів 20 ст.
1.Теорія національного самовизначення за м. Грушевським
Чи не центральною постаттю в українській політичній думці 20 ст. був М. Грушевський. Він - академік Всеукраїнської академії наук, перший президент України, ним підписаний IV Універсал, який проголосив державну незалежність України. Головним напрямом його політологічних досліджень була проблема національного самовизначення. Це поняття він формулював чітко: цілковита самостійність і незалежність є послідовним, логічним завершенням запитів національного розвитку й самовизначення будь-якої народності, що займає певну територію й має достатні нахили та енергії.
2. Державницька ідея в. Винниченка
Ядром його політичної концепції була державницька ідея, сутність якої він визначає так: “Поки що людство розбите на окремі національні колективи, які переважно звуться державними, то очевидно, що найкращим засобом збереження його життя і розвитку кожної нації є державність, себто комплекс тих інститутів економіки, політики, культури, які діють на території, населеній національними колективами, які зв´язують його в компактну цілісність, які забезпечують його розвиток у сучасному і майбутньому.