Стаття 29

1. Держави-учасниці погоджуються щодо того, що освіта дитини має бути спрямована на: а) розвиток особи, талантів, розумових і фізичних здібностей дитини в найповнішому обсязі; b) виховання поваги до прав людини та основних свобод, а також принципів, проголошених у Статуті Організації Об'єднаних Націй; с) виховання поваги до батьків дитини, її культурної самобутності, мови і національних цінностей країни, в якій дитина проживає, країни її походження та до цивілізацій, відмінних від її власної; d) підготовку дитини до свідомого життя у вільному суспільстві в дусі розуміння, миру, терпимості, рівноправності чоловіків і жінок та дружби між усіма народами, етнічними, національними і релігійними групами, а також особами з корінного населення; е) виховання поваги до навколишньої природи. 

2. Ніяка частина цієї статті або статті 22 не тлумачиться як така, що обмежує свободу окремих осіб і органів створювати учбові заклади і керувати ними за умови постійного додержання принципів, викладених у пункті 1 цієї статті, та виконання вимоги того, щоб освіта, яка дається в таких учбових закладах, відповідала мінімальним нормам, що можуть бути встановлені державою.

Стаття 31

1. Держави-учасниці визнають право дитини на відпочинок і дозвілля, право брати участь в іграх і розважальних заходах, що відповідають її віку, та вільно брати участь у культурному житті і займатися мистецтвом. 

2. Держави-учасниці поважають і заохочують право дитини на всебічну участь у культурному і творчому житті та сприяють наданню їй відповідних і рівних можливостей для культурної і творчої діяльності, дозвілля і відпочинку.

Зу Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні

Стаття 21. Держава гарантує інвалідам дошкільне виховання, здобуття освіти на рівні, що відповідає їх здібностям і можливостям.

Дошкільне виховання, навчання інвалідів здійснюється в загальних або спеціальних дошкільних та навчальних закладах.

Професійна підготовка або перепідготовка інвалідів здійснюється з урахуванням медичних показань і протипоказань для наступної трудової діяльності. Вибір форм і методів професійної підготовки провадиться згідно з висновками медико-соціальної експертизи.

При навчанні, професійній підготовці або перепідготовці інвалідів поряд із загальними допускається застосування альтернативних форм навчання.

Обдаровані діти-інваліди мають право на безплатне навчання музики, образотворчого, художньо-прикладного мистецтва у загальних навчальних закладах або спеціальних позашкільних навчальних закладах.

Стаття 22. За інших рівних умов переважне право на зарахування до вищих навчальних закладів I-IV рівнів акредитації та професійно-технічних навчальних закладів мають інваліди та діти з малозабезпечених сімей, у яких:

обидва батьки є інвалідами;

один з батьків - інвалід, а інший помер;

одинока матір з числа інвалідів;

батько - інвалід, який виховує дитину без матері.

Під час навчання зазначеним категоріям громадян стипендія та призначена пенсія (державна соціальна допомога інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам) виплачуються в повному розмірі.

За останні роки в системі спеціальної освіти дітей з особливостями психофізичного розвитку відбулися якісні зміни. У зв'язку з переходом загальноосвітньої школи на 12-річний термін навчання, удосконалено структуру спеціальної школи, всіх її видів. Зокрема, для спеціальних шкіл сліпих, слабозорих, глухих, слабочуючих дітей та дітей з церебральним паралічем передбачено 13-річний термін навчання: початкова школа - 1-4 класи, основна школа - 5-10 класи, старша школа - 11-13 класи. Для дітей з тяжкими порушеннями мовлення, порушеннями психологічного розвитку та розумовою відсталістю термін навчання становить 10 років: 1-4 класи - початкова школа, 5-10 класи - основна школа. Для всіх дітей, які не отримали відповідної дошкільної освіти, у структурі спеціальних шкіл передбачено підготовчі класи, основна мета роботи яких - підготовка дітей до навчання в школі.

Завершено роботу з розробки Державного стандарту загальної початкової освіти дітей з особливостями фізичного та\або психічного розвитку, як комплексного нормативного документу, що містить зміст освітніх галузей та базовий навчальний план, обов'язковий для всіх типів спеціальних закладів, незалежно від їх належності (державних, комунальних, приватних, благодійних) та типу. У базовому навчальному плані виділяється інваріантна та варіативна складові змісту освіти. Інваріантна складова державного компоненту змісту освіти містить обов'язкові навчальні галузі загальнокультурного і загальнодержавного значення та компенсаторно-корекційний компонент, визначає мінімальну кількість відведених для їх опанування навчальних годин. Варіативна складова реалізує особливі потреби, пізнавальні інтереси і нахили учнів, відображає специфіку конкретного закладу, його корекційну спрямованість у навчанні, своєрідність регіону, його історію та культуру, національні традиції. Вона забезпечує реалізацію індивідуального підходу до учня.

Отже, у базовому навчальному плані виділяються три види обов'язкових навчальних занять:

заняття, що становлять основу загальної середньої освіти і містять компенсаторно-корекційний блок;

індивідуальні та групові корекційні заняття; заняття за вибором учнів.

З метою реалізації основних положень Конвенції ООН про права дитини, Всесвітньої декларації про збереження виживання, захист і розвиток дітей та Національних програм щодо соціально-педагогічної підтримки дітей з особливостями психофізичного розвитку і їхніх батьків, в Україні розпочато державний експеримент з навчання цих дітей в загальноосвітньому просторі. Він здійснюється за двома напрямами:

Перший - інтегроване навчання дітей з особливостями психофізичного розвитку в умовах загальноосвітньої школи. Згідно цієї моделі при загальноосвітній школі організуються спеціальні класи (класи компенсуючого типу) для дітей з конкретним порушенням психофізичного розвитку. В них навчальний процес здійснюється роздільно за спеціальними навчальними планами, програмами, підручниками та супроводжується обов'язковими заняттями з корекційного блоку. У вільні від навчання години учні спільно зі здоровими однолітками беруть участь у різних сферах шкільного життя.

Другий - інклюзивне навчання, що передбачає спільне перебування дітей з різними порушеннями психофізичного розвитку з їхніми здоровими однолітками. Навчальний процес тут здійснюється диференційовано за індивідуальними програмами, посильними для дітей, і за умов кваліфікованої спеціалізованої корекційної допомоги. Тому, крім учителя, у навчальному процесі активну участь бере помічник (асистент) вчителя, який володіє корекційно-компенсаторними технологіями. Він здійснює превентивне і корекційне сприяння та надає психологічні і корекційні послуги. Меншою, ніж у звичайних класах, є наповнюваність учнів.

Введення різнорівневих моделей навчання дітей з особливостями психофізичного розвитку в інтегрованому середовищі зовсім не означає, що мережа традиційних спеціальних закладів (спеціальні школи і школи-інтернати) повинна скорочуватись. По-перше, соціально-економічні, культурологічні проблеми багатьох сімей настільки незадовільні, що батьки цих дітей не можуть більш-менш задовільно утримувати їх в умовах сім'ї, не кажучи вже про можливість оплати освітніх послуг дитини на рівні тих, які вона отримує в школі-інтернаті. По-друге, для окремих груп дітей навчання в інтегрованому середовищі мало результативне, а часом й протипоказане (аутичним, з важкими вадами мовлення, з комбінованими порушеннями та ін.). Попередньо вони повинні певний час навчатися у спеціальному закладі і отримати відповідну корекційну допомогу, без якої навчання в загальноосвітньому закладі – мало результативне. Досвід роботи спеціальних шкіл-інтернатів підтверджує їх необхідність як закладів для дітей, що потребують особливої державної допомоги у здобутті освіти і соціально-трудової реабілітації.

Громадяни України, які вступають до університету, мають право на отримання безоплатної освіти незалежно від статі, раси, національності, соціального і майнового стану, роду та характеру занять, світоглядних переконань, належності до партій, ставлення до релігії, віросповідання, стану здоров'я, місця проживання та інших обставин.

Громадянам України гарантується здобуття в університеті на конкурсній основі вищої освіти освітньо-кваліфікаційних рівнів: бакалавр, спеціаліст, магістр за кошти державного бюджету, в межах вимог державних стандартів, якщо вищу освіту за даним освітньо-кваліфікаційним рівнем громадянин здобуває вперше.

Зазначені гарантії поширюються також на громадян України, які за станом здоров'я втратили можливість виконувати службові та посадові обов'язки за отриманою раніше кваліфікацією. Такі особи до заяви додають довідку медико-соціальної експертної комісії.

До участі в конкурсі щодо зарахування на перший курс допускаються особи, які мають документ державного зразка про повну загальну середню освіту.

На перший і наступні курси можуть бути зараховані особи, які мають диплом державного зразка про неповну, базову, повну вищу освіту або академічну довідку встановленого зразка про незавершену вищу освіту

Відповідно до Закону України „Про вищу освіту” здійснює прийом студентів і слухачів з оплатою вартості навчання на договірній основі, у межах чисельності, обумовленої ліцензією, понад установлені обсяги прийому на навчання, що фінансується за рахунок коштів державного бюджету.

З метою сприяння державним і комунальним органам у підготовці кваліфікованих кадрів для вирішення соціально-економічних проблем регіонів, відповідно до пункту 6 статті 22 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” і постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.99 №1159 „Про підготовку фахівців для роботи в сільській місцевості” (з доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2003 №1298) при вступі до вищих навчальних закладів організовується цільовий прийом.

При доведенні Міністерством освіти і науки України або іншими центральними органами виконавчої влади квот цільового прийому на поточний навчальний рік, рішенням приймальної комісії виділяються місця для цільового прийому в межах обсягу підготовки за державним замовленням, але їх кількість не повинна перевищувати 25% від державного замовлення з кожного напрямку підготовки (спеціальності)

Прийом до університету незалежно від фінансування підготовки та форми навчання проводиться на конкурсній основі за результатами вступних випробувань (співбесіди або вступних іспитів).

Усі вступні випробування при прийомі на перший курс проводяться на основі програм вступних випробувань із загальноосвітніх предметів і відповідають програмам загальноосвітніх навчальних закладів.

Право на співбесіду мають:

випускники шкіл, які мають золоту або срібну медаль;

випускники технікумів та коледжів, які мають диплом з відзнакою;

призери університетських та Всеукраїнських олімпіад, які мають атестат про середню освіту без оцінок „3” або „6” (за дванадцятибальною шкалою);

слухачі підготовчих курсів НТУ „ХПІ”, які склали випускні іспити з оцінками не менш 7 балів з української (російської) мови (диктант) і не менш 32 балів з математики та мають атестат про середню освіту без оцінок „3” або „6” (за дванадцятибальною шкалою);

випускники елітарних шкіл або учбових закладів комплексу „Машинобудівник”, які отримали на репетиційних іспитах (разом з випускниками підготовчих курсів НТУ „ХПІ” або на університетських олімпіадах) не менш 7 балів з української мови і не менш 32 балів з математики та мають державний документ про середню освіту з оцінками „4” та „5” (за п’ятибальною шкалою) або „7”-„12” (за дванадцятибальною шкалою).

З поданням про офіційне тлумачення положень частини 3 статті 53 Основного закону, згідно з якою держава гарантує доступність і безкоштовність дошкільної, повної загальної середньої, професіонально-технічного, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах, звернулися до КС 50 народних депутатів.

В аспекті даного подання КС вирішив, що доступність освіти як конституційна гарантія реалізації права на освіту на принципах рівності, визначених статтею 24 Конституції України означає, що нікому не може бути відмовлено в праві на освіту, і держава має створити можливості для реалізації цього права.

Безкоштовність освіти як конституційна гарантія реалізації права на освіту означає можливість отримання освіти в державних і комунальних навчальних закладах без внесення плати в якій-небудь формі за освітні послуги визначених законодавством рівня, змісту, обсягу і в межах тих видів освіти, безкоштовність яких передбачена частиною 3 статті 53 Конституції.

Конституційний суд України підтвердив законність отримання вищої освіти на платній основі в державних і комунальних навчальних закладах. Це виходить з рішення КС у справі про доступність і безкоштовність освіти. Згідно з рішенням КС, безкоштовність вищої освіти означає, що громадянин має право отримати його у відповідно до стандартів вищої освіти без внесення плати у державні і комунальні навчальні заклади на конкурсній основі в межах обсягу підготовки фахівців для громадських потреб (державного замовлення).

КС зазначає, що згідно з Конституцією держава створює умови для підготовки кадрів у основних напрямах відповідно до громадських потреб, на задоволення яких виключно законом про державний бюджет визначаються які-небудь бюджетні витрати держави.

Виходячи з громадських потреб і розмірів бюджетних призначень, визначених держбюджетом, формується держзамовлення на підготовку фахівців з вищою освітою у напрямах і спеціальностях відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів. Тому обсяги фінансування вищих державних і комунальних навчальних закладів за рахунок бюджетних коштів пов’язані, передусім, з підготовкою такої кількості фахівців з вищою освітою, які визначаються щорічно держзамовленням.

Однак отримання освіта у цих закладах не може обмежуватися тільки обсягом державного замовлення, фінансовою основою якого є бюджетні кошти. Підготовка фахівців з вищою освітою у напрямах і спеціальностях відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів у вузах державної і комунальної форм власності може здійснюватися також за рахунок інших джерел фінансування, не заборонених законом, що є додатковим способом отримання і забезпечення права на вищу освіту.

У законодавстві України визначено, що більше встановленого обсягу, який фінансується за рахунок бюджетних коштів, вузи можуть здійснювати прийом студентів в межах кількості, зумовленої ліцензією, з оплатою вартості навчання на договірній основі.

Підготуйте відповіді на запитання:

1. Що таке загальна середня освіта та чи є вона обов’язковою?

Відповідно до ст.3 Закону України «Про загальну середню освіту»…

2. Які права та обов’язки мають батьки щодо набуття освіти дітьми?

Відповідно до норм Закону України «Про освіту» …

3. Який порядок зарахування дитини до школи?

4. Які права має учень загальноосвітнього навчального закладу?

5. Які форми покарання можуть бути застосовані у школах до учнів за провину?

6. Які існують навчальні заклади для дітей, які потребують соціальної допомоги та реабілітації?

7. Як забезпечується соціальний захист учнів загальноосвітніх навчальних закладів?

Відповідно до ст.21 Закону України «Про загальну середню освіту» …

8. За чий рахунок фінансується утримання та розвиток матеріально-технічної бази загальноосвітньої школи?

9. Що робити учню, якщо у нього виникла конфліктна ситуація з вчителем?

10.Як відшкодувати шкоду, заподіяну дитині під час знаходження у школі від дії іншого учня?

Відповідно до ст. 1178 Цивільного Кодексу України...

11. Які категорії осіб мають пільгове право на зарахування до вищого навчального закладу?

Відповідно до Умов прийому до вищих навчальних закладів, які затверджено наказом Міністерства освіти та науки України від 05.02.2007 р. №84, у правилах прийому до вищого навчального закладу, незалежно від конкурсу при вступі на певний напрям підготовки (спеціальність), можуть установлюватись особливі умови участі в конкурсі та форми проведення вступних випробувань...