Глава 9. Конкуренція і монополія у ринковій економіці

Реальний світ, яким ми його знаємо, ви­ступає як своєрідне сполучення елементів конкуренції з недосконалостями, внесени­ми монополіями.

Пол Самуельсон

§ 1. Конкуренція, її суть і економічні основи. Закон конкуренції

Розвиток країн світу однозначно свідчить, що ефективне функціонування ринкової економіки зумовлюється наявністю конкуренції, за якої всі суб’єкти господарювання мають рівні можливості для здійснення господарської діяльності.

Конкуренція — це потужний інструмент ринкової економі­ки, рушійна сила, яка примушує товаровиробників підвищува­ти ефективність виробництва, знижувати виробничі затрати, підвищувати якість продукції (товарів, робіт, послуг), приско­рювати впровадження новітніх досягнень науки і техніки, про­водити організаційні та структурні зміни в ході підприємниць­кої діяльності. Ступінь розвитку економічної конкуренції є од­ним із вирішальних критеріїв розвиненості й цивілізованості ринкових відносин.

Що ж таке конкуренція?

Конкуренція (від лат. сопсиггеге — «зіштовхуватися») — економічне суперництво, боротьба між суб’єктами госпо­дарської діяльності за кращі умови виробництва і реалі­зації товарів та послуг з метою отримання якомога біль­шого прибутку.

Отже, завдання конкуренції полягає у суперництві ринкових суб’єктів за реалізацію власних інтересів шляхом набуття еконо­мічних конкурентних переваг порівняно зі своїми суперниками.

Основними умовами виникнення та існування конкуренції є:

—  наявність на ринку необмеженої кількості незалежних виробників і покупців товарів або ресурсів;

—  свобода виробників щодо вибору господарської діяльності;

—  абсолютно вільний доступ економічних суб’єктів до рин­ку і такий же вільний вихід із нього;

—  певна відповідність між попитом і пропозицією; відсут­ність надвиробництва і дефіциту;

—  абсолютна мобільність матеріальних, трудових, фінансо­вих та інших ресурсів;

—  відсутність угод між постачальниками та споживачами ресурсів, які можуть обмежити конкуренцію;

—  наявність у кожного учасника конкуренції повної інфор­мації про попит, пропозицію, ціни, норму прибутку тощо.

На сучасному етапі розвитку ринкової економіки конкурен­цію визначають як процес використання вже відомих (вищена­званих) умов та відкриття і використання нових умов розвитку.

У своєму розвитку конкуренція пройшла складний еволю­ційний шлях — від простих до складних сучасних форм.

Сучасними факторами розвитку конкуренції можна вва­жати:

—  загальноекономічні — загальний рівень і динаміка вироб­ництва; стан ділової активності; стан ринків; наявність та струк­тура ресурсів; розвиненість кредитно-фінансової системи;

—  технологічні — галузева структура економіки; рівень поширення сучасних технологій; наявність в економіці техно­логічного лідера; сприйнятливість економіки до інновацій;

—  інституційно-соціальні — наявність юридичних норм економічної діяльності; створення ринкових інститутів; цілі державної політики; ступінь втручання держави в економічні процеси; національні традиції; менталітет і духовні цінності народу; загальна і професійна культура; політична, економічна і соціальна стабільність у суспільстві;

—  міжнародні — ділова активність на міжнародних ринках; дії міжнародних економічних організацій; стабільність світової фінансової системи.

Економічним підґрунтям розвитку конкурентних відносин у постсоціалістичних країнах і в Україні, зокрема, стали демо­нополізація, приватизаційні процеси, роздержавлення влас­ності, стимулювання підприємницької ініціативи, розвиток малого і середнього бізнесу, залучення у вітчизняну економіку іноземного капіталу, лібералізація торгівлі та зовнішньоеконо­мічної діяльності.

Економічний закон конкуренції

Конкуренція позбавлекасуб’єктивних вад. У процесі конку­ренції між суб’єктами виробництва і реалізації товарів виника­ють істотні та стійкі взаємозв’язки, які свідчать про те, що кон­куренція — не суб’єктивне і не випадкове явище, а об’єктивна економічна сила, яка набирає форми економічного закону конку­ренції.

Закон конкуренції виражає внутрішньо необхідні, сталі, суттєві причинно-наслідкові взаємозв’язки між економічними суб’єктами у боротьбі за найвигідніші умови виробництва і реа­лізації товарів з метою одержання найбільшого прибутку.

Закон конкуренції та кожна форма його вияву мають внут­рішні суперечності: між виробниками і споживачами; між різни­ми підприємствами; між різними споживачами; між дрібними, середніми і великими підприємствами за реалізацію своїх по­треб та інтересів. Усі суб’єкти господарювання діють незалеж­но один від одного, кожний з них прагне реалізувати свій еконо­мічний інтерес — одержати дохід за наявності різних витрат ви­робництва і відмінностей споживчих вартостей товарів. Однак ринок не може створити єдині умови реалізації інтересів всіх виробників, тому що діють закони ринку, і споживачі обирають тільки ті товари, які відповідають їхнім інтересам.

Отже, об’єктивно виникає суперечність між умовами вироб­ництва товарів і можливостями їх реалізації з отриманням ба­жаного прибутку. Ця суперечність розв’язується через закон конкуренції. Саме конкуренція впливає на витрати виробницт­ва товарів, їх ціни, а отже, й на величину прибутку.

Зміст і роль закону конкуренції в ринковій економіці більш повно виявляється через функції, які він виконує (рис. 9.1).

Функція ціноутворення. Це одна з найважливіших функцій конкуренції. Особливість цієї функції виявляється у тому, що Рис. 9.1. Функції закону конкуренції

конкуренція впливає на рівень індивідуальних затрат виробниц­тва будь-якого товару, зводячи їх до суспільно необхідних за­трат, які й визначають рівноважну ринкову ціну товару.

Отже, конкуренція є тим механізмом, який встановлює ціну нарівні, за якого досягається ринкова рівновага і реалізація товарів.

Функція регулювання. Орієнтуючись на конкурентно визна­чені ринкові ціни, підприємці спрямовують свої капітали з ма­ло дохідних галузей у ті галузі, товари яких користуються по­питом і дають більші прибутки. У результаті переливання ка­пітальних ресурсів між галузями досягається відповідна збалан­сованість між виробництвом і потребами, формуються необхідні пропорції в суспільному виробництві. Так, конкурентний ме­ханізм закону виконує регулювальну функцію.

Функція стимулювання. Конкурентна боротьба за найбільші прибутки спонукає товаровиробників застосовувати нову тех­ніку і технології, впроваджувати ефективні форми організації праці та виробництва, економніше використовувати ресурси, об­новляти продукцію, підвищувати її якість, знижувати ціни. Все це стимулює науково-технічний прогрес, сприяє пошуку більш ефективних способів виробництва і реалізації товарів, розвит­ку підприємницької ініціативи, підвищенню кваліфікації кад­рів тощо. Це, у свою чергу, підвищує ефективність усього суспіль­ного виробництва.

Контрольна функція. Конкуренція контролює конкуренто­спроможність кожного виробника за двома основними показни­ками його діяльності:

—  по-перше, за відповідністю індивідуальних затрат вироб­ництва його товарів суспільно необхідним витратам виробницт­ва подібних товарів;

—   по-друге, за відповідністю споживчої вартості його товарів (асортименту) суспільним потребам, тобто його корисності для суспільства.

Якщо товар проданий на ринку за ціною, встановленою на основі конкуренції, яка відшкодовує витрати виробництва і дає прибуток, то це свідчить, що товаровиробник працює згідно з суспільно нормальними умовами виробництва. Отже, конкурен­тно встановлена ринкова ціна є для них нормативом раціональ­ного господарювання.

Вказані функції закон конкуренції здійснює через його взає­мозв’язок із законом вартості, законом попиту і пропозиції, за­коном зростання продуктивності праці та іншими законами рин­кової економіки.

Слід зазначити, що закон конкуренції визначає не тільки взаємовідносини між товаровиробниками, та їх інтереси, а й захищає інтереси споживачів, забезпечуючи їм широкий вибір товарів і послуг за доступними конкурентними цінами.

Функція диференціації товаровиробників. Товаровиробни­ки як суб’єкти конкурентних ринкових відносин за рівних стар­тових економічних можливостей можуть мати різні кінцеві ре­зультати своєї діяльності. Бажаних результатів товаровиробни­ки можуть досягти лише за умови цивілізованої конкуренції, коли кожен із учасників ринку може конкурувати та перемага­ти конкурентів завдяки власним перевагам.

Якщо суб’єкти господарювання не прагнутимуть до постійно­го підвищення ефективності виробництва, їхні індивідуальні затрати виробництва будуть вищими, ніж суспільно необхідні, вони будуть неконкурентоспроможними і стануть банкрутами. І навпаки, конкуренція заохочує і створює умови для подаль­шого розвитку і процвітання тих товаровиробників, які най­більш ефективно використовують ресурси виробництва для одер­жання найкращих кінцевих результатів.

Відповідно відбувається і диференціація розподілу доходів між товаровиробниками. Це відповідає панівному в конку­рентній боротьбі принципу: «Різні винагороди за різні резуль­тати».

Кількісне вираження закону конкуренції можна здійснити за допомогою вимірювання стану конкурентоспроможності еко­номічного суб’єкта.

Конкурентоспроможність (у загальному вигляді) — це володіння властивостями, що створюють певні переваги для су­б’єкта економічної конкуренції.

Конкурентні переваги підприємства визначаються за допо­могою коефіцієнта конкурентоспроможності, який визна­чається відношенням ринкової вартості продукції до затрат ви­робництва, тобто:

КК = ™І, вв

де КК — коефіцієнт конкурентоспроможності; ВП — ринкова вар­тість продукції; ВВ — затрати виробництва.

Коефіцієнт конкурентоспроможності не повинен досягати одиниці, бо це свідчитиме, що підприємство працює без прибут­ку. Чим більше коефіцієнт перевищує одиницю, тим успішні­ше діє суб’єкт конкуренції, тим міцніша його позиція на ринку.

Підсумовуючи, можна констатувати, що конкуренція —до­сить складна і суперечлива категорія. Вона одночасно має як по­зитивні (розглянуто вище), так і негативні наслідки.

Негативні наслідки конкуренції полягають у тому, що вона породжує свою протилежність — монополію; призводить до ро­зорення та банкрутства малих і середніх підприємств; посилює зростання рівня безробіття, інфляції, майнове і соціальне роз­шарування населення; породжує комерційну таємницю, нечесні форми боротьби та ін.

Однак у цілому конкуренція має більше негативних наслідків, ніж позитивних. Крім того, з метою обмеження негативних наслідків конкурентної боротьби і посилення її позитивних резуль­татів у розвинених країнах здійснюється державна конкурентна політика, спрямована на створення сприятливих умов розвитку конкуренції й недопущення недобросовісних дій у боротьбі. Зага­лом, конкуренція була і є найважливішим елементом механізму ринкової економіки, рушійною силою її ефективного розвитку.