3. Методи визначення параметрів за результатами відкачок із однорідних ізольованих у розрізі необмежених водоносних горизонтів.

Прийоми обробки результатів відкачки розглянуті на прикладі найпоширенішої схеми – напірного ізольованого в розрізі умовно однорідного горизонту [4, 11, 14, 15]. Відзначимо, що вони рівною мірою справедливі і при відкачках із безнапірних горизонтів. Якщо величина зниження рівня в ґрунтових водах не перевищує 15-20% товщини водоносного горизонту, то можна для практичних цілей з достатньою точністю вести обробку результатів відкачок за формулами для напірних вод. У противному випадку варто використовувати відповідні залежності для ґрунтового потоку.

В умовах короткочасних відкачок і при використанні спостережень першого періоду тривалих відкачок визначення гідрогеологічних параметрів проводиться на основі методів підбору, еталонної кривої і характерних точок.

1. Метод підбору.

Метод підбору заснований на зіставленні величин зниження рівня в одній і тій же точці потоку (в свердловині) на два моменти часу або у двох різних точках потоку на один момент часу і підборі параметрів, що задовольняють розглянуте співвідношення знижень рівня [1, 11].

Якщо, наприклад, при відкачці з напірного водоносного горизонту із постійним дебітом (Q=const) у спостережній свердловині, розташованої на відстані r від центральної, у моменти часу t₁ і t₂ зафіксовані зниження рівня S₁ і S₂, то на основі рівняння (1.1) можна записати таке співвідношення:

(1.4)

У виразі (1.4) відомі всі величини, крім значення п’єзопровідності а, що і підлягає визначенню методом підбору. Для цього звичайно задаються кількома значеннями а і, одержавши відповідні величини S₂/S₁ будують допоміжний графік S₂/S₁=f(a), по якому, виходячи із співвідношення спостережених знижень S₂/S₁, знаходять розрахункове значення п’єзопровідності а.

При знайденому значенні п`єзопровідності коефіцієнт водопровідності визначається з виразу для S₁ або S₂:

(1.5)

де: u₁=r₁²/4at, u₂= r₂²/4at.

Метод підбору не можна визнати надійним, тому що визначення параметрів здійснюється тільки за двома вимірами. Для більше обґрунтованого визначення параметрів цим методом варто проводити повторні визначення за новими замірами, а вибір замірів для зіставлень контролювати складанням графіка S=f(t).

2. Метод еталонної кривої

Метод еталонної кривої полягає в складанні графіка залежності lg=f[lg(t/r²)] за даними досліду і наступному суміщені його із еталонною кривою – графіком залежності lgW від lg(1/u) [1, 11]. Суміщення графіків, побудованих в однаковому масштабі, проводиться до задовільного їх збігу за більшістю точок за умови збереження паралельності координатних вісей (рис. 1.2). Знімаючи далі координати будь-якої точки суміщеного графіка lgS, lgW, lg(t/r²) і lg(1/u), і визначають водопровідність Т і п`єзопровідність а відповідно до рівнянь:

(1.6)

Для зручності сполучення дослідної та еталонної кривих остання будується на кальці; для її побудови можна скористатися такими даними (табл. 1.1):

Таблиця 1.1

Дані для побудови еталонної кривої

lg(1/u)	-0,3	-0,15	0,0	0,15	0,3	0,5	0,7	1	1,3
lgW	-1,31	-0,943	-0,66	-0,433	-0,254	-0,062	0,086	0,26	0,393

Рис. 1.3

Н еобхідно відзначити, що побудовані в системі координат

lg–lg(t/r²) графіки для різних спостережних свердловин повинні збігатися і за ступенем їх збігу можна судити про відповідність вихідного рівняння (1.2) реальним умовам фільтрації при відкачці, а також про ступінь однорідності і ізольованості горизонту, який досліджується.