Тема 5.Регулювання майнових відносин у міжнародному приватному праві (4 лекції, 2 семінари)

Інститут права власності посідає центральне місце в будь якій галузі національного законодавства, адже власність відносин визначають характер інших правових інститутів та економічний устрій держав в цілому.

Історично сформованим для вирішення більшості колізійних питань речового статуту в МПрП є використання колізійного принципу – закон місцезнаходження речі. Саме відповідно до нього визначаються, зокрема, коло і зміст речових прав, умови його виникнення, зміни, момент переходу та припинення, суб’єктивний склад власників та інших осіб і обсяг їхніх прав, охорона права власності.

Колізійна прив’язка закону місця знаходження речі є основою при вирішенні питань щодо прав та обов’язків на нерухоме майно.

У ст.40 З.У. «Про міжнародне приватне право» закріплене правило про те, що до права власності та інших речових прав на нерухомі речі, а також до об’єктів, на які може бути застосовано цей режим (повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об’єкти) і підлягають державній реєстрації, застосовується право країни, де це майно зареєстроване. Це пов’язано з особливим характером цих нерухомих речей та їх значужчіжчу для країн, що зумовлює встановлення спеціальних вимог щодо форм та порядку укладення угоди з ними.

Головна проблема застосування зазначеного колізійного принципу полягає у тому, що сфери правовідносин, для яких його потрібно застосовувати в різних правових системах, можуть не збігатися. Так, щодо рухомого майна (цінні папери, транспортні засоби, особисті речі) це правило не є безспірним, оскільки таке майно може переміщуватися на території різних країн. Тому в МПрП використовуються спеціальні колізійні норми для регулювання права власності на нерухоме майно, зокрема особистий закон власника.

Більше того, особливі труднощі у МПрП щодо регулювання права власності та інших речових прав виникають тоді, коли предметом угоди виступає рухоме майно, що перебуває у дорозі. Це пов’язано з тим що для врегулювання таких відносин стає неможливим застосування традиційної колізійної прив’язки – закону місця знаходження речі, оскільки в такій ситуації при укладенні угоди сторони можуть точно і не знати, де в цей час ця річ перебуває. Під майном, що перебуває в дорозі, розуміють речі, які знаходяться у процесі транспортування, як правило, на підставі зовнішньоекономічних договорів. Вона може перетинати кордони декількох держав, а може перебувати поза будь-якої державної юрисдикції (у відкритому морі). При цьому відносно цієї речі можуть укладатися різні угоди (річ може декілька разів продаватися, обмінюватися, бути предметом застави, вона може бути продана, на неї може бути накладено арешт, іт.інш.).

Натомість у МПрП містяться декілька прив’язок. Які дозволяють продавцю визначити правову систему для врегулювання правовідносин щодо переходу права власності в подібних випадках: закон країни місця призначення речі; закон країни місця відправлення речі; закон проміжного пункту, закон прапора транспортного засобу і т.інш. При чому, різні країни віддають перевагу різним прив’язкам.

Законодавство України пропонує у таких випадках застосовувати закон місця відправлення речі. Згідно ст.41 З.У. «Про міжнародне приватне право» право власності та інші речові права на нерухоме майно, що за правочином перебуває в дорозі, визначається правом держави, з якої це майно відправлене, якщо інше не встановлено за згодою сторін.⁶

Відповідно до ст.42 З.У. «Про міжнародне приватне право», захист права власності та інших речових прав здійснюється на вибір заявника відповідно до права держави, у якій майно знаходиться, або відповідно до права держави суду.

Поміж тим, варто відзначити, що за кордоном знаходяться різні види майна, що входять до складу державної власності. Це майно, яке перейшло в порядку правонаступництва від СРСР, таі набуте за час незалежності України.

Щодо державного майна, яке перебуває за кордоном України, застосовується правило, згідно з яким правовий статус державної власності, що перебуває за кордоном, визначається як законодавством України, так і законодавством країни місцезнаходження майна, а також на підставі міжнародних угод за участю України.

Власність України має особливий статус, бо вона наділена імунітетом. Імунітет власності держави припускає наявність особливого режиму такої власності, що пов’язано з особливим становищем суб’єкта права власності – суверенної держави. Власність держави користується недоторканністю – це майно не маже бути об’єктом примусових заходів з боку тієї держави, де зазначене майно перебуває.

Відповідно до концепції імунітету держави, яка поширюється власність іноземної держави, не допускається:

1)пред’явлення позовів безпосередньо до такої власності;

2)накладення арешту на власність для забезпечення будь якого позову, незалежно від того, пов’язані ці вимоги з таким позовом чи ні;

3) примусове виконання рішення суду, винесено стосовно власності.

Відповідно до Європейської конвенції про імунітет держав 1972р. іноземна держава не користується імунітетом у судах іншої держави – учасника по спорах, що стосується права іноземної держави на нерухому власність, яка перебуває на території держави суду.⁷

1Міжнародне приватне право: підруч. для студ.вищ.навч.закл./за ред.проф.В.П.Жушмана та доц..І.А.Шуміло. –Х.: Право, 2011. – С.74-75

2Міжнародне приватне право. Науково-практичний коментар Закону/ За ред..доктора юридичних наук, проф.. А.Довгерта. –Х.: ТОВ «Одіссей», 2008. – С.120,121,122,123

3Міжнародне приватне право. Науково-практичний коментар Закону/ За ред..доктора юридичних наук, проф.. А.Довгерта. –Х.: ТОВ «Одіссей», 2008. – С.123 - 124

4Міжнародне приватне право: підруч. для студ.вищ.навч.закл./за ред.проф.В.П.Жушмана та доц..І.А.Шуміло. –Х.: Право, 2011. – С.85-86

5Міжнародне приватне право: підруч. для студ.вищ.навч.закл./за ред.проф.В.П.Жушмана та доц..І.А.Шуміло. –Х.: Право, 2011. – С.74-75

6Міжнародне приватне право: підруч. для студ.вищ.навч.закл./за ред.проф.В.П.Жушмана та доц..І.А.Шуміло. –Х.: Право, 2011. – С.129, 134, 135

7Міжнародне приватне право: підруч. для студ.вищ.навч.закл./за ред.проф.В.П.Жушмана та доц..І.А.Шуміло. –Х.: Право, 2011. – С.145