2.3. Аналіз грошових коштів непрямим методом

Непрямий метод проведення аналізу руху грошових потоків забезпечує одержання даних, що характеризують чистий грошовий потік підприємства у звітному періоді. Цей метод передбачає визначення чистого руху коштів (чистого грошового потоку) від операційної діяльності через послідовне коригування показника прибутку (збитку) від звичайної діяльності до оподаткування, наведеного у „Звіті про фінансові результати”, на статті витрат, не пов'язаних з видатком коштів, і статті доходів, що не супроводжуються надходженням коштів (амортизація необоротних активів, зміни у складі запасів, дебіторської та кредиторської заборгованості, пов'язаної з операційною діяльністю, негрошових операцій тощо).

Розрахунки чистих грошових потоків (чистого руху грошових коштів) від інвестиційної та фінансової діяльності, а також для підприємства загалом здійснюють за таким же алгоритмом, що й при застосуванні прямого методу.

Складання „Звіту про рух грошових коштів” у складі фінансової звітності підприємства згідно з П(С)БО 4 передбачає використання саме непрямого методу подання інформації про рух грошових коштів.

Перевагою непрямого методу з аналітичної точки зору є те, що він дає змогу оцінити грошові потоки лише на основі фінансової звітності, виявити взаємозв'язок фінансового результату діяльності зі змінами грошових коштів за період що аналізується, а також визначити потенціал формування підприємством основного внутрішнього джерела фінансування свого розвитку — чистого грошового потоку від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності, виявити динаміку всіх факторів, що впливають на його формування, практично не використовуючи даних аналітичного обліку.

Головним джерелом інформації для аналізу грошових потоків за непрямим методом є форма № 3 "Звіт про рух грошових коштів". Шляхом "читання" цього документа можна оцінити, яким є чистий грошовий потік підприємства - додатним чи від'ємним, що переважало за кожним окремим видом господарської діяльності у звітному періоді - надходження чи видаток грошових коштів.

Додатне значення чистого грошового потоку підприємства загалом слід оцінювати як позитивний результат господарської діяльності. Воно свідчить про зростання платоспроможності підприємства, про його здатність створювати грошові резерви, забезпечувати зростання залишку грошових коштів на рахунках підприємства.

Дані Звіту про рух грошових коштів дають змогу оцінити динаміку формування суми чистого грошового потоку як важливого показника оцінки результативності всього фінансового аналізу, спрямованого на поліпшення фінансового стану підприємства, підвищення його ринкової вартості. Для виявлення загальної тенденції (тренда) зміни чистого грошового потоку таку оцінку слід проводити за період три - п'ять років, але не менше, ніж за повний господарський рік.

2.4. Сутність і особливості методики аналізу грошових потоків непрямим методом

Важливим аспектом аналізу грошових потоків непрямим методом є дослідження взаємозв'язку чистого грошового потоку і тієї частини чистого прибутку підприємства, яка спрямовується на його виробничий розвиток, на поповнення власного капіталу у формі нерозподіленого прибутку, з'ясування впливу факторів, які зумовили у звітному періоді різницю (відмінність) між величиною нерозподіленого прибутку (непокритого збитку) і сумою чистого грошового потоку підприємства.

В основі такого дослідження лежить запропонована А.Д. Шереметом і Є.В. Негашевим методика, що дає змогу змоделювати такий взаємозв'язок, оцінити вплив факторів на різницю між чистим грошовим потоком і величиною нерозподіленого прибутку, вивчити динаміку факторних змін порівняно з попереднім (базовим) періодом.

Вхідною у цій методиці є балансова модель, яку можна подати так:

(НА-АМ)+З + ГК + ЗД = ВК + КБ + ПЗ

де НА - необоротні активи (в частині основних засобів, нематеріальних активів) за первісною вартістю;

АМ - сума зносу основних засобів і нематеріальних активів;

З - запаси;

ГК- грошові кошти та їх еквіваленти;

ЗД - дебіторська заборгованість, поточні фінансові інвестиції та інші активи;

ВК - власний капітал;

КБ - довго- та короткострокові кредити банків;

ПЗ - поточні та інші зобов'язання і пасиви.

Ця модель може бути трансформована так, щоб у лівій частині рівності залишились лише грошові кошти та їх еквіваленти:

ГК = (ВК + КБ + ПЗ + АМ) (НА + 3 + ЗД)

Це дає змогу визначити приріст (зміну) залишку грошових коштів та їх еквівалентів на кінець звітного періоду (АГК), що рівнозначне чистому грошовому потоку підприємства (ГПч), через приріст (зміну) відповідних складових балансової моделі:

АГК = ГПч + ΔКВ = (ΔВК + ΔКБ + ΔПЗ + ΔАМ) — (ΔНА + ΔЗ + ΔЗД)

де ΔКВ — вплив зміни валютних курсів на залишок коштів на рахунках підприємства.

Трактуючи приріст (зміну) власного капіталу (ΔВК) як суму зміни власного капіталу за рахунок нерозподіленого прибутку звітного періоду (ПН) та зміни власного капіталу за рахунок інших факторів, не пов'язаних з формуванням прибутку (ΔВК_і):

ΔВК = ПН+ΔВК_і

одержимо залежність, що виражає взаємозв'язок чистого грошового потоку підприємства і нерозподіленого прибутку - тієї частини чистого фінансового результату (прибутку) звітного періоду, що спрямовується на поповнення власного капіталу підприємства, на його виробничий розвиток:

ГП_ч = ПН + (ΔВК_і + ΔКБ + ΔПЗ + ΔАМ) - (ΔНА + ΔЗ + ΔЗД + ΔКВ)

або

ГП_ч - ПН = (ΔВК_і + ΔКБ + ΔПЗ + ΔАМ) -(ΔНА + ΔЗ + ΔЗД + ΔКВ)

У лівій частині останньої рівності відображене відхилення чистого грошового потоку від нерозподіленого прибутку звітного періоду, в правій - фактори, що впливають на це відхилення. Фактори ΔВК_і, ΔКБ, ΔПЗ, ΔАМ називають додатними, оскільки їх додатна зміна (приріст) призводить до зростання різниці (ГП_ч - ПН), а фактори ΔНА, ΔЗ, ΔЗД, ΔКВ - від'ємними, оскільки їх додатна зміна (приріст) призводять до зменшення цієї різниці.