5.1.2 Класифікація норм праці

Розрізняють наступні норми праці:

а) норма часу;

б) норма виробітку;

в) норма обслуговування;

г) норма чисельності;

д) норма керованості.

Кожна норма використовується для визначеної категорії працюючих.

Норма часу – обсяг витрат робочого часу, установлений для виконання одиниці роботи працівником (чи групою працівників) відповідної кваліфікації у визначених організаційно-технічних умовах.

t, , , .

Норма виробітку – це кількість продукції, що працівник (група працівників) відповідної кваліфікації зобов'язані виконати в одиницю робочого часу у визначених організаційно-технічних умовах.

Н_вир, , ,

Норми часу і виробітку, в основному, використовуються для основних робітників.

Норма обслуговування – кількість виробничих об'єктів, що працівник (група працівників) відповідної кваліфікації зобов'язані обслужити протягом зміни у визначених організаційно-технічних умовах.

Н_об,

Використовується для допоміжних робітників, підсобних робітників, наладчиків устаткування.

Норма чисельності – це кількість визначених працівників, що повинні виконати конкретну функцію управління на підприємстві.

Використовується для ІТР і службовців.

Норма керованості встановлює кількість людей, якими повинний управляти керівник, у залежності від виконуваної їм функцій управління.

Норми праці також класифікуються:

По області використання на:

а) міжгалузеві;

б) галузеві;

в) місцеві.

За часом дії на:

а) постійні;

б) тимчасові (до 3 міс.) на період освоєння нової продукції.

По методу встановлення на:

а) дослідно-статистичні;

б) прогресивні (технічно обґрунтовані).

Встановлюються аналітичним методом і припускають використання прогресивного устаткування, прогресивної технології, передового виробничого досвіду.

Доцільно встановлювати прогресивні норми праці, періодично їх необхідно переглядати.

Для встановлення прогресивних норм праці необхідно вивчати витрати робочого часу.

5.1.3 Класифікація витрат робочого часу і склад технічно обґрунтованої норми часу

Наступна класифікація використовується для:

- для встановлення прогресивних норм праці;

- для аналізу втрат робочого часу і розробки заходів щодо підвищення продуктивності праці.

Рисунок 5.1 - Класифікація робочого часу.

Основний час – час безпосередньої зміни фізичних, хімічних і інших властивостей оброблюваного предмета.

Допоміжний час – час, безпосередньо зв'язаний з основним, що йде на здійснення допоміжних елементів операції (ввімкнути – вимкнути верстат, узяти паяльник, закріпити деталь на верстаті тощо).

Час обслуговування робочого місця:

• Час технічного обслуговування припускає обслуговування устаткування чи інших засобів праці (заточити різець, поміняти паяльник);

• Час організаційного обслуговування – вбирання робочого місця.

Нормований час – корисні витрати робочого часу, що ввійдуть до складу норми часу.

Ненормований час – час, витрачений на роботу не відповідної кваліфікації виконавців, або втрати.

На основі класифікації витрат робочого часу визначається склад технічно обґрунтованої норми часу.

Рисунок 5.2 Склад штучно-калькуляційної норми часу

Склад норми часу t_шк на операцію:

t_шк=t_пз+t₀+t_ВСП+t_обт+t_обо+t_от, .

Серійне (дрібне) і одиничне виробництво

, ,

де Т_ПЗ – нормативний підготовчо-заключний час на всю партію виробів, год.;

n- кількість виробів в оброблюваній партії.

,

a, b – нормативи по праці, що відповідно характеризують час обслуговування робочого місця і час на відпочинок стосовно оперативного часу, %.

Нормативи a і b установлюються попередньо для визначених робочих місць на основі методу вивчення витрат робочого часу завдяки спостереженням (фотографії робочого дня).

.

Масове і крупносерійне виробництво

зневажаємо

- норма технічного обслуговування, год/шт.

- норма організаційного обслуговування, год/шт.

a₁, a₂ – нормативи технічного й організаційного обслуговування робочого місця в % стосовно основного й оперативного часів.

- норма часу на відпочинок.

Усі нормативи по праці визначаються на підставі фотографії робочого дня

.

Методи встановлення норм праці

1. Дослідно-статистичний.

Метод заснований на досвіді нормувальника і на середньостатистичних даних про виконання аналогічних робіт у попередньому періоді.

Характерні риси:

а) норма установлюється відразу в цілому;

б) при встановленні норм не проводиться аналіз витрат.

Достоїнство - простота.

2. Аналітичний.

Припускає при встановленні норми виконання наступних робіт:

а) аналіз фактичних витрат часу при виконанні аналогічних робіт у минулому;

б) аналіз можливостей устаткування і виконавця;

в) розробка раціональної структури операцій;

г) розрахунок окремих елементів норми, на основі яких підсумовуванням визначається повна норма.

Різновиди аналітичного методу.

2.1. Аналітично-дослідницький.

Метод, при якому окремі елементи норми часу визначаються на основі вивчення витрат робочого часу спостереженням.

2.2 Аналітично-розрахунковий.

Окремі елементи розраховуються по формулах чи за допомогою нормативів.

Практично застосовні обидва аналітичних методи.

Методи вивчення витрат робочого часу спостереженням: фотографія робочого дня, хронометраж, метод миттєвих спостережень.