Властивості інформації

1. Цінність (максимальна можлива користь для досягнення мети)

2. Повнота (ступінь подробиць уявлень про об’єкт)

3. Достовірність (правдивість уявлень про джерело інформації)

4. Доступність (здатність споживача сприймати інформацію)

5. Об’єктивність (поняття відносне, хоча відображає зовнішній світ, але існує незалежно від наших думок, суджень про нього)

6. Актуальність (степінь відповідності інформації поточному моменту часу)

Інформацію передають за допомогою конкретних повідомлень.

Повідомлення — це форма подання інформації у вигляді мови, тексту, зображення, цифрових даних, таблиць, графіків і т.д.

Засоби подання повідомлень. — знаки і сигнали

Інформація і повідомлення — неозначувані поняття. Зв’язок між ними встановлюється через поняття відображення. Таке відображення є результатом домовленості джерелом і одержувачем повідомлення (адресатом) чи алгоритмом для них обох. Інформація передається за допомогою конкретного повідомлення.

Не існує взаємо однозначної відповідності між повідомленням та інформацією. Одну і ту ж інформацію можна передати за допомогою різних повідомлень. І, навпаки, одне і теж саме повідомлення може нести різну інформацію в залежності від того як інтерпретують повідомлення різні люди, чи одра і та сама люди залежно від обставин.

Відображення φ повідомлення Р на інформацію І називають правилом інтерпретації.

Інформація не існує сама по собі, вона проявляється у інформаційних процесах. Інформаційні процеси — це будь-які дії, що виконуються з інформацією, або процеси, що пов’язані із пошуком, накопиченням, використанням захистом інформації.

Інформаційні процеси завжди передбачають існування джерела і споживача інформації.

Серед різноманітних інформаційних процесів є три основних типи: збереження, передавання та опрацювання інформації. Вони завжди присутні в інших, більш складних інформаційних процесах.

Вся історія розвитку людської діяльності нерозривно пов’язана з розвитком засобів відбору, накопичення, передачі інформації та її опрацювання.

Основні методи одержання і використання інформації:

1. емпіричні: спостереження, порівняння, вимірювання, експеримент;

2. теоретичні: шлях від абстрактного до конкретного , ідеалізація, формалізація (математичний формульний опис), аксіоматизація, віртуалізація (одержання знань про об’єкт шляхом створення особливого середовища, ситуації, які в реальних умовах, без цього середовища неможливо реалізувати і одержати відповідну інформацію);

3. емпірично–теоретичні (мішані, напівемпіричні).

Тепер використовують ще моніторинг (систему спостережень та аналізу станів системи), ділові ігри і ситуації, експертні оцінки та імітаційне моделювання.

Дуже важливим для життя кожної людини і суспільства в цілому є збереження інформації. Ще в сивій давнині віків люди зіткнулися із необхідністю збереження інформації. Для її збереження робилися зарубки на деревах, здійснювався підрахунок за допомогою камінчиків, створювалися наскальні написи. З появою писемності виникла можливість фіксації інформації у вигляді документів, зокрема, рукописи.

Це був перший інформаційний стрибок в історії людства. Суть його в тому, що людина для запам’ятовування інформації (збереження її) почала, крім своєї голови, використовувати різні допоміжні засоби.

Книгодрукування стало другим інформаційним стрибком в історії людства.

Для зберігання інформації людина використовує різні носії та сховища інформації.

Носій інформації — це фізичне середовище, на якому чи всередині якого можна зафіксувати інформацію. Інформація, зафіксована якимось чином на носіях, називається даними. Сховище інформації — це певним чином організована на зовнішніх носіях інформація, яка призначена для довготривалого зберігання і постійного використання. Основні характеристики сховища інформації: обсяг, надійність, час доступу (час пошуку необхідних повідомлень), наявність захисту інформації.

У сучасних умовах для збереження інформації використовують різноманітні технічні засоби. Серед них особливе місце займають комп’ютери, оскільки дозволяють компактно зберігати величезні обсяги даних та здійснювати до них швидкий доступ. Зберігання інформації — це спосіб розповсюдження інформації в просторі і часі.

Основні сховища інформації:

Для людини — пам’ять. Пам’ять людини оцінюється різними дослідниками по-різному: від мільярда до тисячі трильйонів байт (більше в мільярд разів, ніж внутрішня пам’ять сучасних потужних комп’ютерів). Людина запам’ятовує інформацію на основі асоціативного принципу.

Для суспільства: бібліотеки, архіви, музеї, картинні галереї, патентні бюро, відеотеки, фонотеки, комп’ютерні сховища (бази і банки даних, інформаційно–пошукові системи, електронні енциклопедії, медіатеки).

Інформація, зафіксована якимись чином на носіях, називається даними.

Для зберігання інформації використовують рукописні, топографічні, спеціальні та машинні засоби.

Спеціальні — це кіно документи, фотодокументи та ін.

Машинні — це перфораційні, магнітні, оптичні та магнітно–оптичні засоби.

Найбільшого поширення тепер набули такі засоби збереження інформації як магнітні та оптичні диски (компакт–диски), магнітно-оптичні диски. Про них буде мова при розгляді будови та функціонування комп’ютера.