Ключове слово typename

Ключове слово typename можна використовцувати замість ключового слова class в оголошенні шаблону функції або класу.

Зауважимо тут, що можна змішувати ці ключові слова а оголошенні параметризованих типів шаблону. Наприклад:

template <typeneme Т, class S>

bool IsEmpty ();

З іншого боку, ключове слово typename може використовуватись для посилання на тип даних, який ще не визначений. Наприклад:

template <class Т>

void func ()

{

typedef typename T :: A ТА;

TA ta1;

typename T :: A ta2;

ТА * pta2;

}

Тут ключове слово typename використовується для оголошення змінних tal, ta2 і pta2 типу Т :: А, який ще не оголошений.

Недоліки шаблонів

Шаблони надають певні переваги при програмуванні, які пов’язані з широкою застосовністю коду і легким його супроводом. Загалом, цей механізм дозволяє вирішувати такі завдання, для яких використовується поліморфізм. З іншого боку, на відміну від макросів, вони дозволяють забезпечити безпечне використання типів даних. Проте з їх використанням пов’язані і деякі недоліки:

• програма містить повний код для всіх породжених представників шаблонного класу чи функції;

• не для всіх типів даних передбачена реалізація класу чи функції оптимальна.

Подолання другого недоліку можливе за допомогою спеціалізації шаблону.

Обробка виняткових ситуацій

Виняток – це деяка подія, яка є неочікуваною або перериває нормальний процес виконання програми. Стандарт мови С++ передбачає вбудований механізм обробки винятків. Крім того, компілятори Visual С++ 6.0 і Borland С++ Builder 5 передбачають ще один механізм обробки винятків, який реалізується в тісній взаємодії цих компіляторів з операційними системами Windows і Windows NT і називається структурованою обробкою винятків (SEH - від англ. Structured Exception Handling). Цей останний механізм був реалізований ще в компіляторах мови С, у зв’язку з чим часто називається С-винятками. Хоча структурована обробка винятків може бути використана в С++, для програм, написаних цією мовою, рекомендується використовувати більш новий механізм обробки винятків С++ (С++ ЕН від англ. С++ Exception Handling). Надалі ми будемо розглядати обробку винятків С++.

Механізм обробки винятків С++ реалізує так звану остаточну модель управління: після того як виняток відбувся, обробник винятку не може вимагати, щоб виконання було продовжено з того місця в коді, яке викликало виняток. Винятки С++ також не підтримують апаратних (або асинхронних) винятків: перехоплюються тільки винятки, викинуті деякою функцією. В контексті управління винятками в С++ використовуються три ключові слова: try, catch і throw.

Ключове слово try служить для позначення блоку коду, який може генерувати виняток. При цьому відповідний блок записується у фігурні дужки і називається захищеним, або try-блоком:

try

{

/ / Захищений блок коду

}

Тіло будь-якої функції, що викликається з try-блоку, також належить try-блоку. Передбачається, що одна або декілька функцій або інструкцій із захищеного блоку можуть викидати (або генерувати) винятки. Якщо викинуто виняток, виконання відповідної функції або інструкції припиняється, всі інші інструкції try-блоку ігноруються і керування передається поза блоком.

Ключове слово catch йде безпосередньо за try-блоком і позначає секцію коду, в яку передається управління якщо відбудеться виняток. За ключовим словом йде опис винятку, що складається з імені типу винятку і необов’язкової змінної, в круглих дужках:

catch (<тип_винят> <пер_винят>)

{

/ / Обробник винятку

}

Ім’я типу винятку ідентифікує обслуговуючий тип винятків. Блок коду винятку, який обробляється, записується в фігурні дужки і називається catch-блоком, або обробником винятку. При цьому говорять, що даний catch-блок перехоплює виняток описаного в ньому типу. Якщо виняток перехоплено, змінна <зм_винят> отримує його значення. Якщо Вам не потрібен доступ до самого винятку, вказувати цю змінну не обов’язково. Змінна винятку може мати будь-який тип даних, включаючи створені користувачем типи класів.

За одним try-блоком можуть йти кілька catch-блоків. Оператор catch, з вказаною замість типу винятку трикрапкою, перехоплює винятки будь-якого типу і має бути останнім з операторів catch, наступних за try-блоком.

Розглянемо простий приклад обробки винятків:

# іnclude <exceptipn>

# include <iostream>

using std :: cout;

void func ()

{

/ / Функція генерує виняток

}

int main ()

{

try

{

/ / Приклад використання механізму

/ / обробки винятків С + +

func ();

return 0;

}

catch (const char *)

{

/ / Обробник винятку типу const char *

cout << "Було викинуто виняток"

<< "типу const char * \ n";

return 1;

}

catch (...)

{

/ / Обробник всіх необроблених винятків

cout << "Було викинуто виняток"

<< "іншого типу \n";

return 1;

}

}

У розглянутому прикладі функція func () може генерувати винятки. У зв’язку з цим вона міститься в захищеному блоці. Перехоплення винятків здійснюється в двох catch-блоках. Перший з них перехоплює винятки, які мають тип const char, другий – будь-якого іншого типу.