Економічна ефективність використання основного і оборотного капіталу на підприємстві дп «ндппз ім. Фрунзе нау»

Показник	2009 р.	2010 р.	2011 р.	2011 р. у % до 2009 р.
Капіталовіддача, грн	0,86	1,02	0,65	76
Капіталомісткість продукції, грн	1,16	0,98	1,54	133
Коефіцієнт оборотності	1,58	1,94	1,54	97,47
Коефіцієнт завантаженості	0,63	0,52	0,65	103,17
Тривалість обороту	228	186	234	102,63
Сума вивільнених(-) (залучених(+)) коштів, тис.грн	х	х	345,17	х
Норма прибутку, %	0,8	0,6	1,53	х
Рентабельність оборотного капіталу,%	2,27	0,6	5,19	х

Дані таблиці свідчать, що показники капіталоозброєності і капіталозабезпечення зросли. Відповідно на 21,78% і на 67,37%. Коефіцієнт оборотності у 2011 році знизився на 2,53%, а крефіцієнт завантаженості навпаки зріс на 3,17%. Тривалість 1 обороту зросла і в 2011 році становить 234 дні. Сума додатково залучених коштів становить 345,17 тис. грн. Норма прибутку у різні роки змінювалась по-різному. У 2009 році вона становила 0,8%, в 2010 р. – 0,2%, а в 2011 – 1,53%. Аналізуючи рентабельність оборотного капіталу , бачимо, що вона зросла на 2,92% порівняно з 2009 роком.

1.4 Спеціалізація підприємства та основні напрями її поглиблення

Аналізуючи стан підприємства, також, обовיּязковим є визначення його спеціалізації. Спеціалізація сільськогосподарського виробництва органічно поєднана з його розміщенням.

Розміщення характеризує кількісний бік суспільного поділу праці і вказує, які види продукції, в якому розмірі й на яких площах виробляються на тій чи іншій території (в зоні, області, районі, мікрозоні, окремій виробничій одиниці). Спеціалізація відбиває якісний бік суспільного поділу праці і вказує, виробництво яких саме видів продукції є переважаючим на даній території. Це - ефективна форма організації сільського господарства, яка дає можливість зосередити виробництво певних видів продукції на окремих територіях і підприємствах і одержати завдяки цьому кращих результатів господарської діяльності [4, c. 535]. Спеціалізація сільського господарства - це складний процес, що розвивається в різноманітних формах. Залежно від об’єкта спеціалізації розрізняють такі її три форми [4, c. 541]:

1. Територіальну - переважаюче виробництво тих чи інших видів сільськогосподарської продукції на певній території.

2. Спеціалізацію аграрних підприємств - це переважаюче виробництво в них відповідного виду (видів) продукції, для якого тут існують найсприятливіші природно-економічні умови.

3. Внутрішньогосподарську спеціалізацію - подаль­ший розвиток спеціалізації підприємства шляхом відокремлення виробництва окремих видів продукції або його технологічних стадій на окремих внутрішньогосподарських підрозділах - бригадах, фермах, загонах, ланках, кооперативах.

Наприклад, у госпо­дарствах можуть створюватися молочно-товарні ферми, свиноферми, рільничі, тракторно-рільничі, садово-городні, овочівничі бри­гади, механізовані загони з вирощування цукрових буряків тощо. Значення внутрішньогосподарської спеціалізації полягає в тому, що вона дозволяє врахувати існуючі в межах багатьох підприємств відмінності в умовах господарювання, а також підвищити концентрацію виробництва навіть тоді, коли певна галузь не є тут провідною, переважаючою. Завдяки цьому підвищується ефектив­ність виробництва. При цьому важливими факторами є площа угідь, якість ґрунту і рельєф місцевості розташування по відношенню до місця збуту або переробному підприємству, забезпеченість трудовими ресурсами і основним капіталом. Вірна внутрішньогосподарська спеціалізація і концентрація виробництва - запорука отримання максимальної кількості продукції з одиниці площі при найменших витратах. Для визначення територіальної спеціалізації й спеціалізації аграрних підприємств використовують показник структури товарної продукції. Він обчислюється діленням грошової виручки від реалізації певного виду продукції за всіма каналами продажу на загальну суму грошових надходжень господарства і множенням одержаного результату на 100. Прийнято вважати, що до вузькоспеціалізованих аграрних підприємств належать такі, в яких головна галузь, на якій вони спеціалізуються, займає в структурі товарної продукції 90 % і більше. До цієї групи підприємств відносять птахофабрики, свинокомплекси, тепличні комбінати. До підприємств, що спеціалізуються на виробництві продукції однієї галузі, належать такі, де галузь спеціалізації в структурі товарної продукції займає понад 50 %. Спеціалізованими на виробництві продукції двох галузей вважають підприємства, в яких ці галузі в сукупності займають у структурі товарної продукції більше 67 %, у тому числі кожна з них не менше 25 %. У спеціалізованих господарствах на виробництві продукції трьох галузей ці показники повинні становити відповідно понад 75 % і не менше 24 %. До багатогалузевих відносять підприємства, які не підпадають під жодний з названих критеріїв.

В умовах ринкової економіки і насиченого ринку сільськогосподарською продукцією проблема вдосконалення галузевої струк­тури не повинна випадати з поля зору аграрних підприємств. Під впливом внутрішньої і зовнішньої конкуренції, зміни кон’юнк­тури ринку часто виникає необхідність у прискореному розвитку одних галузей і скороченні виробництва продукції інших.

Проаналізуємо об'єм і структуру надходжень від реалізації продукції ДП «НДППЗ ім. Фрунзе НАУ» в таблиці 1.9

Таблиця 1.9