- •1.1 Земельні ресурси та їх використання
- •Склад і структура сільськогосподарських угідь господарства дп «ндппз ім. Фрунзе нау» с. Фрунзе Сакського р-ну ар Крим
- •Динаміка посівних площ на підприємстві дп «ндппз ім. Фрунзе нау» с. Фрунзе Сакського р-ну ар Крим
- •Динаміка рівня урожайності на підприємстві дп «ндппз ім. Фрунзе нау» с. Фрунзе Сакського р-ну ар Крим
- •Економічна ефективність використання земельних ресурсів на підприємстві дп «ндппз ім. Фрунзе нау» с. Фрунзе Сакського р-ну ар Крим
- •1.2 Трудові ресурси та їх використання
- •Трудові ресурси господарства дп «ндппз ім. Фрунзе нау» с. Фрунзе Сакського р-ну ар Крим
- •1.3 Капітал підприємства та ефективність його використання
- •Динаміка забезпеченості підприємства дп «ндппз ім. Фрунзе нау» с. Фрунзе Сакського р-ну ар Крим основним капіталом і його використання
- •Структура оборотного капіталу дп «ндппз ім. Фрунзе нау» с. Фрунзе Сакського р-ну ар Крим
- •Економічна ефективність використання основного і оборотного капіталу на підприємстві дп «ндппз ім. Фрунзе нау»
- •1.4 Спеціалізація підприємства та основні напрями її поглиблення
- •Структура грошових надходжень від реалізації продукції підприємства дп «ндппз ім. Фрунзе нау» с. Фрунзе Сакського р-ну ар Крим
- •1.5 Динаміка розвитку та економічної ефективності сільськогосподарського виробництва в підприємстві
- •Ефективність сільськогосподарського виробництва на підприємстві дп «ндппз ім. Фрунзе нау» с. Фрунзе Сакського р-ну ар Крим
Економічна ефективність використання основного і оборотного капіталу на підприємстві дп «ндппз ім. Фрунзе нау»
Показник |
2009 р. |
2010 р. |
2011 р. |
2011 р. у % до 2009 р. |
Капіталовіддача, грн |
0,86 |
1,02 |
0,65 |
76 |
Капіталомісткість продукції, грн |
1,16 |
0,98 |
1,54 |
133 |
Коефіцієнт оборотності |
1,58 |
1,94 |
1,54 |
97,47 |
Коефіцієнт завантаженості |
0,63 |
0,52 |
0,65 |
103,17 |
Тривалість обороту |
228 |
186 |
234 |
102,63 |
Сума вивільнених(-) (залучених(+)) коштів, тис.грн |
х |
х |
345,17 |
х |
Норма прибутку, % |
0,8 |
0,6 |
1,53 |
х |
Рентабельність оборотного капіталу,% |
2,27 |
0,6 |
5,19 |
х |
Дані таблиці свідчать, що показники капіталоозброєності і капіталозабезпечення зросли. Відповідно на 21,78% і на 67,37%. Коефіцієнт оборотності у 2011 році знизився на 2,53%, а крефіцієнт завантаженості навпаки зріс на 3,17%. Тривалість 1 обороту зросла і в 2011 році становить 234 дні. Сума додатково залучених коштів становить 345,17 тис. грн. Норма прибутку у різні роки змінювалась по-різному. У 2009 році вона становила 0,8%, в 2010 р. – 0,2%, а в 2011 – 1,53%. Аналізуючи рентабельність оборотного капіталу , бачимо, що вона зросла на 2,92% порівняно з 2009 роком.
1.4 Спеціалізація підприємства та основні напрями її поглиблення
Аналізуючи стан підприємства, також, обовיּязковим є визначення його спеціалізації. Спеціалізація сільськогосподарського виробництва органічно поєднана з його розміщенням.
Розміщення характеризує кількісний бік суспільного поділу праці і вказує, які види продукції, в якому розмірі й на яких площах виробляються на тій чи іншій території (в зоні, області, районі, мікрозоні, окремій виробничій одиниці). Спеціалізація відбиває якісний бік суспільного поділу праці і вказує, виробництво яких саме видів продукції є переважаючим на даній території. Це - ефективна форма організації сільського господарства, яка дає можливість зосередити виробництво певних видів продукції на окремих територіях і підприємствах і одержати завдяки цьому кращих результатів господарської діяльності [4, c. 535]. Спеціалізація сільського господарства - це складний процес, що розвивається в різноманітних формах. Залежно від об’єкта спеціалізації розрізняють такі її три форми [4, c. 541]:
Територіальну - переважаюче виробництво тих чи інших видів сільськогосподарської продукції на певній території.
Спеціалізацію аграрних підприємств - це переважаюче виробництво в них відповідного виду (видів) продукції, для якого тут існують найсприятливіші природно-економічні умови.
Внутрішньогосподарську спеціалізацію - подальший розвиток спеціалізації підприємства шляхом відокремлення виробництва окремих видів продукції або його технологічних стадій на окремих внутрішньогосподарських підрозділах - бригадах, фермах, загонах, ланках, кооперативах.
Наприклад, у господарствах можуть створюватися молочно-товарні ферми, свиноферми, рільничі, тракторно-рільничі, садово-городні, овочівничі бригади, механізовані загони з вирощування цукрових буряків тощо. Значення внутрішньогосподарської спеціалізації полягає в тому, що вона дозволяє врахувати існуючі в межах багатьох підприємств відмінності в умовах господарювання, а також підвищити концентрацію виробництва навіть тоді, коли певна галузь не є тут провідною, переважаючою. Завдяки цьому підвищується ефективність виробництва. При цьому важливими факторами є площа угідь, якість ґрунту і рельєф місцевості розташування по відношенню до місця збуту або переробному підприємству, забезпеченість трудовими ресурсами і основним капіталом. Вірна внутрішньогосподарська спеціалізація і концентрація виробництва - запорука отримання максимальної кількості продукції з одиниці площі при найменших витратах. Для визначення територіальної спеціалізації й спеціалізації аграрних підприємств використовують показник структури товарної продукції. Він обчислюється діленням грошової виручки від реалізації певного виду продукції за всіма каналами продажу на загальну суму грошових надходжень господарства і множенням одержаного результату на 100. Прийнято вважати, що до вузькоспеціалізованих аграрних підприємств належать такі, в яких головна галузь, на якій вони спеціалізуються, займає в структурі товарної продукції 90 % і більше. До цієї групи підприємств відносять птахофабрики, свинокомплекси, тепличні комбінати. До підприємств, що спеціалізуються на виробництві продукції однієї галузі, належать такі, де галузь спеціалізації в структурі товарної продукції займає понад 50 %. Спеціалізованими на виробництві продукції двох галузей вважають підприємства, в яких ці галузі в сукупності займають у структурі товарної продукції більше 67 %, у тому числі кожна з них не менше 25 %. У спеціалізованих господарствах на виробництві продукції трьох галузей ці показники повинні становити відповідно понад 75 % і не менше 24 %. До багатогалузевих відносять підприємства, які не підпадають під жодний з названих критеріїв.
В умовах ринкової економіки і насиченого ринку сільськогосподарською продукцією проблема вдосконалення галузевої структури не повинна випадати з поля зору аграрних підприємств. Під впливом внутрішньої і зовнішньої конкуренції, зміни кон’юнктури ринку часто виникає необхідність у прискореному розвитку одних галузей і скороченні виробництва продукції інших.
Проаналізуємо об'єм і структуру надходжень від реалізації продукції ДП «НДППЗ ім. Фрунзе НАУ» в таблиці 1.9
Таблиця 1.9