Запитання для самоконтролю

1. Які нетрадиційні банківські операції можуть здійснювати комерційні банки?

2. Які є види банківських послуг?

3. Що таке лізинг?

4. Охарактеризуйте суб’єктів та об’єкт лізингу.

5. У чому полягає суть фінансового та оперативного лізингу, та які відмінності між ними?

6. Що таке факторинг?

7. Які є види факторингу?

8. Що таке форфейтинг та які його характерні ознаки?

9. Що таке трастові послуги?

10. Які є види трастових послуг?

11. Гарантійні банківські операції та їх види.

12. Назвіть відмінні ознаки поручительства.

Рекомендована література: 2, 3, 5, 6, 12, 27, 56, 71, 76, 79, 88.

Змістовний модуль 10. Забезпечення фінансової стійкості банку План заняття

1. Економічні нормативи регулювання діяльності банку.

2. Ліквідність та платоспроможність банку

3. Формування резервів для покриття можливих втрат від активних операцій.

4. Фінансові звіти банку та оцінка його діяльності. Доходи і витрати банку.

Методичні поради до вивчення теми

Вирішення основного завдання управління комерційним банком полягає не тільки у визначенні поточного фінансового стану банку, а й у визначенні оптимальніх управлінських заходів, які дозволять перевести поточний стан банку в бажаний (фінансово стійкий).

Розглядаючи основи забезпечення фінансової стійкості банку, слід враховувати, що відповідно до Конституції України основною функцією НБУ є забезпечення стабільності грошової одиниці України. Виконуючи цю основну функцію НБУ сприяє дотриманню стійкості банківської системи на основі виконання таких функцій:

- грошово-кредитне регулювання, яке впливає на обсяг і структуру грошової маси в обігу і, тим самим, визначає обсяг ресурсів комерційних банків, які можуть бути використані для кредитних вкладень в економіку. Таке регулювання здійснюється шляхом проведення процентної політики, визначення та регулювання норм обов'язкових резервів для комерційних банків, а також проведення операцій на відкритому ринку з цінними паперами та валютних інтервенцій на валютному ринку;

- встановлення обов'язкових економічних нормативів та нагляд за їх дотриманням з метою регулювання банківської діяльності та забезпечення ліквідності банківських балансів;

- утворення законодавчих та інших умов, які дозволяють комерційним банкам підтримувати їх фінансову стійкість. До них відносяться такі методи як ліцензування банківської діяльності, ведення державного реєстру банків, встановлення правил ведення банківських операцій та їх бухгалтерського обліку тощо.

Забезпечення фінансової стійкості банку ґрунтується також на досягненні оптимізації структури активних і пасивних операцій з метою одержання максимального прибутку. Тому завданнями управління діяльністю комерційного банку є визначення джерел, якості і стійкості банківських доходів, дотримання всіх вимог щодо ліквідності та платоспроможності, підтримання стану адекватності і достатності капіталу.

Аналіз прибутковості, ліквідності і достатності капіталу банку є основою забезпечення фінансової стійкості банку та дає змогу оцінити ефективність управління і таким чином визначити здатність банку конкурувати на ринку банківських послуг, а також оцінити вплив макрофінансової політики на діяльність банківської системи.

Фінансова стійкість банку також значною мірою залежить від обраної стратегії управління ризиками. Мета процесу управління банківськими ризиками полягає в їх обмеженні або мінімізації, оскільки повністю уникнути ризиків неможливо.

Національний банк визначив систему для оцінки кожної категорії ризику. Система оцінки ризиків надає можливість в послідовний спосіб вимірювати ризики і визначати, яких наглядових процедур необхідно вжити.

Для шести категорій ризику - кредитного ризику, ризику ліквідності, ризику зміни процентної ставки, ринкового ризику, валютного ризику та операційно-технологічного ризику - і оцінюють кількість ризику, якість управління ризиком, сукупний ризик і напрям ризику. Для ефективного використання системи оцінки ризиків наглядовці мають враховувати як поточний стан банку, так і фактори, які можуть вказувати на зростання ризиків.

Незалежно від своєї структури, кожна система управління ризиками має включати такі етапи:

Ідентифікація - усвідомлення ризику, визначення причин його виникнення та ризикових сфер;

Квантифікація - вимірювання, аналіз та оцінювання величини ризику;

Мінімізація - зниження чи обмеження ризиків за допомогою відповідних методів управління;

Моніторинг - здійснення постійного контролю за рівнем ризиків з механізмом зворотного зв'язку.

Кожний комерційний банк має свої переваги і на основі цього виявляє ступінь ризику, на який може наражатися. Тобто вирішує, який рівень ризику для нього прийнятний, і шукає способи, як уникнути небажаних ризиків. Подібні дії в економічній науці називаються системою керування ризиками або ризик-менеджментом. Процес ризик-менеджменту в банку повинен охоплювати всі його структурні рівні - відж управлінського (спостережної ради та правління) до рівня на якому безпосередньо приймаються або генеруються ризики (бек-офіси, фронт-офіси) тощо.

Враховуючи ризикованість банківської діяльності, а також з метою підвищення надійності та стабільності банківської системи, захисту кредиторів і вкладників банків, останні формують резерви для покриття можливих втрат від проведення активних операцій.

Одним з таких резервів комерційного банку є резервний фонд комерційного банку. Порядок відрахувань у цей фонд та його використання встановлюється загальними зборами акціонерів банку.

Резерви для покриття можливих фінансових ризиків, а також фонду гарантування вкладів громадян створюються за рахунок доходу до оподаткування.

Банки формують резерви за такими активними операціями: кредитними операціями; операціями з цінними паперами; дебіторською заборгованістю; простроченими понад 31 день та сумнівними до отримання нарахованими доходами за активними операціями; коштами, розміщеними на кореспондентських рахунках у банках (резидентах і нерезидентах), які визнані банкрутами або ліквідовуються за рішенням уповноважених органів, або які зареєстровані в офшорних зонах.

Фінансовий стан та результати діяльності банку за звітний період відображає фінансова звітність, яка регулюється міжнародними стандартами та чинним законодавством України. Вона ґрунтується на даних аналітичного обліку.

До складу фінансової звітності включають бухгалтерський баланс, звіт про прибутки і збитки.

До статистичної звітності належить звітність про кредитні та депозитні операції в національній та іноземній валюті, процентні ставки, операції з цінними паперами та інші банківські операції.