Варіант 1 Мала проза
(будь-який один твір за Вашим вибором,
але НЕ „Перевтілення” Кафки і НЕ „Старий і море” Хемінгуея)
Мала проза – це твори невеликого обсягу – від половини-третини сторінки десь до 20 стор., за жанром – оповідання, новели, притчі, есе, нариси, але не повісті й не романи
Твори Кафки та Хемінгуея переважно не є традиційними новелами, справа часто не в сюжеті, а значну роль відіграє підтекст. Автора усунено з тексту, він нічого не „хоче сказати”.
Твори Кафки не реалістичні, а інакомовні. Справа не у тому, яке „явище дійсності зображено” (напр., бюрократизм, експлуатація, покарання). Треба подумати над тим, яке значення вони можуть мати, окрім прямого (символічних значень може бути й кілька). Писати про родинні стосунки Кафки (батько і т.п.) банально.
Хемінгуеєвський „принцип айсбергу” (підтекст) призводить до того, що приховується чимала частина подій та думок персонажів. Твори короткі, бо багато чого подано лише як натяк. Тому їх слід „реконструювати” та пояснити відбір матеріалу: чому одне опущено, а інше показано досить детально, які деталі вказують на опущену частину і про що, врешті решт, цей твір.
1. Тематика: 1) головна та другорядні теми, їх взаємодія, 2) культурно-історичний та вічний аспекти: як у творі відбиваються час та країна, де жив письменник, і водночас чим цей твір чіпляє нас
2 Композиційні прийоми: які саме у яких випадках (цитати) використовуються і який ефект це справляє (деталізація, узагальнення, умовчання; повтори та варіації; обрамлення; художні деталі)
3. Система персонажів. Засоби характетистики: вчинки, мовлення в діалозі та монолозі, портрет і т.п.; пряма характеристика у мовленні оповідача та інших персонажів (що саме як характеризує); паралелі і контрасти між персонажами
3. Оповідь: форми оповіді: від 1-ї та 3-ї особи; оповідь у формі листів, щоденників, спогадів, образ оповідача: чи має характерні риси, чи бере участь у зображуваних подіях (яке враження справляє саме цей тип оповіді та оповідача)
4. Художній світ. Хронотоп: художній час (швидкість протікання, суб’єктивність, проспекція та ретроспекція). Природа, пейзаж, речі: які саме деталі важливі у цьому
творі і чому
Варіант 2. Порівняння перекладів поезій Рільке / Аполлінера
(два переклади будь-якої однієї поезії одного з цих авторів
+ оригінал або підрядковий переклад)
УВАГА: аналіз одного перекладу не зараховується. Варто звернутися до оригіналу, бо поетичний переклад часто буває досить довільним. Хто не знає німецької-французької, зверніться до знайомих, але не довіряйте машинному перекладу, бо комп’ютер розуміє все буквально (тобто нічого не розуміє)
Знання оригіналу дозволяє розкрити розбіжності між перекладами: хтось із перекладачів буде калькувати фрази, хтось – шукати інші слова для створення схожого враження, хтось додаватиме своє, хтось викине „зайве” і т.п.
І. Формозмістовий аналіз:
Ідейно-образний рівень:
тема: основні образи (ключові слова);
композиція: розвиток одного образу, послідовність різних образів, паралелізм та контраст, логічний розвиток думки (теза – аргументи, теза – антитеза – синтез) – довести, проілюструвати цитатами або переказом
ліричний сюжет як рух думки або почуття: що і як само рухається?
(якщо є) назва, епіграф, присвята як засоби розкриття змісту
Стилістичний рівень: маркована лексика, тропи, поетичний синтаксис – не перелічувати!!!, а пояснити, яку роль відіграють вони (конкретні приклади) у створенні образів та розкритті теми
Фонічний рівень:
асонанс, алітерація (зображальна та сугестивна функції) – проілюструвати та пояснити
ритміка, рима, строфіка (якщо є відчутні відмінності у перекладах) – пояснити, які різні відтінки вносять
4. Суб’єктна організація ліричного тексту:
ліричний суб’єкт (той, від чиєї особи ведеться виклад). Увага: „пише сам автор” – дурниця, нормальний поет завжди пише власноручно, але є той, хто водить пером по паперу, римує і т.п., нарешті, охоплює весь світ твору (автор), і той, хто „живе” у створеному світі (герой). Ліричний герой має два типи: автописхологічний (подібний до автора-людини) та фіктивний або рольовий (не схожий на автора-людину).
суб’єктний синкретизм: наявність в одному тексті більше ніж одного суб’єкта мовлення
ІІ. Порвіняння двох перекладів (як приклад див.:
- статтю М.Л.Гаспарова „Сонеты Шекспира – переводы Маршака” http://www.philol.msu.ru/~forlit/Pages/Biblioteka_Gasparov_ShakespMarshak.htm)
- есе М.Цвєтаєвої „Два лесных царя” http://www.tsvetayeva.com/prose/pr_dwa_lesnyh_carya.php
Насамперед слід звернути увагу на дрібниці (п. 2,3): якими саме словами передано образи поезії, які їхні відтінки, чи однакова послідовність образів, який зв’язок між ними і т.п. Щодо пп. 1, 4, 5: тут, скоріш за все, буде більше спільного, але в різних перекладах можуть бути різні тематичні акценти, неоднакова суб’єктна організація і т.п.
Компаративний аналіз треба завершити узагальненням: яке загальне враження справляє кожен із перекладів, чим воно мотивується; який з них, на вашу думку, більш цікавий (адекватний, виразний і т.п.)
P.S. Хто напише, що „Осінній день” Рільке – це сонет, зніму бали, бо це дурниця!!!