- •Художні тексти, рекомендовані для обов'язкового читання.
- •2. Ренесансний реалізм у літературі XVII століття
- •3. Бароко, його філософські основи
- •Ознаки цієї школи
- •Особливості
- •4. Класицизм — провідний напрям літератури XVII ст. Етапи його розвитку
- •Класицизм
- •Етапи розвитку класицизму
- •Лекція 2-3 іспанська література XVII століття План
- •1. XVII століття — «золотий вік» іспанської літератури
- •2. Лопе де Вега — представник ренесансного реалізму. «Фуенте Овехуна», «Зірка Севільї», «Собака на сіні»
- •Естетичні погляди Попе де Вега
- •3. Тірсо де Моліна. «Дон Жуан»
- •4 Творчість Кальдерона — вершина літературного бароко. Драма «Життя — це сон». Художні особливості драматургії п. Кальдерона
- •Головні положення «Поетичного мистецтва»:
- •2. Життєвий і творчий шлях п. Корнеля. Особливості драматургії («Сід», «Горацій», Драматургічні принципи)
- •Драматургічні принципи Корнеля:
- •3. Життєвий шлях і періоди творчості ж. Расіна. Естетичні погляди драматурга
- •Творчий метод ж. Расіна
- •Лекція 7-8 життя і творчість ж. Б. Мольєра План
- •1. Життєвий шлях Мольєра, витоки його творчості
- •3. Мольєр — реформатор високої комедії
- •2, Поеми «Втрачений рай» і «Повернений рай», їх ідейно-тематичний аналіз
- •3. Трагедія «Самсон-борець»
- •Практичне заняття №2. Література Іспанії XVII ст. Драматургія Педро Кальдерона де ля Барки ( 1600 - 1681 ).
- •Практичне заняття з Література Франції XVII ст. Загальна характеристика. Абсолютизм.
- •Література:
- •Практичне заняття № 4 - 5 Література Франції XVII ст. Класицизм. Драматургія Пьєра Корнеля та Жана Расіна.
- •Практичне заняття № 6 Література Франції XVII ст. Класицизм. Драматургія Мольєра (Жана Батіста Поклена).
- •Загальна характеристика життєвого і творчого шляху Мольєра (1622 - 1673).
- •Література:
Ознаки цієї школи
відмова від ренесансного принципу доступності поезії;
утвердження культу чистоти форми, принципової безсюжетності і ускладненості поетичного слова.
2. Маринізм — літературна течія в Італії XVII століття, пов'язана з ім'ям Джамбатісто Маріно.
Характерні риси цієї школи:
• перевага форми над змістом;
• наявність примхливих метафор, порівнянь, словесної гри при відсутності відчуття, етичних і громадських ідей,
Преціозна література — (від франц. «вишуканий», «витончений») аристократичний напрямок у літературі Франції XVII століття.
Особливості
оспівування галантного кохання та дрібних епізодів із світського життя;
використання примхливих метафор, умовних алегорій, перифраз;
улюблені форми лірики: сонети, рондо, послання.
4. Метафізична школа — напрямок в англійській літературі XVII століття.
Ознаки
характерна крайність ускладненої форми;
винахід примхливих образних концепцій (кончетто), метафор;
важке розшифрування символів та алегорій. Висновок. Отже, бароко у мистецтві та літературі XVII століття стало одним із
наймогутніших стильових напрямків, які створили незаперечні художні цінності. Найголовнішим завданням бароко було зворушити людину, справити на неї сильне враження. Доба бароко — неповторне мистецьке явище, котре залишило після себе вигадливі, а подекуди навіть химерні пам'ятки у багатьох європейських країнах.
4. Класицизм — провідний напрям літератури XVII ст. Етапи його розвитку
Проголосивши культ розуму, класицизм вимагав розумної регламентації художньої творчості. Звідси в ньому чіткість, простота і переконливість в усьому: в ідеях, життєвих ситуаціях, людських характерах. Ідеал прекрасного, який класицизм вбачав у античності, він намагався поєднати із розумним.
У своїх пошуках розумних правил творчості класицизм звертався до античних теоретиків літератури — Аристотеля, Горація, брав за взірець їхні погляди на літературу. На базі «Поетики» Аристотеля та «Послання до Пізонів» Горація француз Нікола Буало розробив докладну регламентацію письменницької творчості у книзі «Мистецтво поетичне» (1674), яка стала естетичною програмою класицизму.
Класицизм (від лат. classicus — «взірцевий», «довершений») — літературний напрям, що виник у XVII столітті у Франції й набув поширення країнах Європи до початку XIX століття.
Отже, формування сильних монархічних держав на території Європи, зокрема у Франції, сприяло утвердженню класицизму як літературного напряму. У багатьох країнах, і перш за все у Франції, класицизм став першим офіційним художнім методом, який визнав уряд. Ідея національної єдності в політиці монархів знайшла втілення у творах класицистів. Королі і царі наближали до себе письменників, а вони у свою чергу прославляли їх у своїх творах, проголошували необхідність громадського служіння державним інтересам. Принципи державності й дисципліни, які утверджувалися в епоху абсолютизму, вплинули й на регламентацію у мистецтві. Твори стають більш чіткими, врівноваженими, цільними, підкоряються загальноприйнятим канонам класицизму.