2.8. Особливості роботи командира взводу під час підготовки до дій в складі бронегрупи

Одержавши завдання, командир бронегрупи :

• з’ясовує завдання;

• оцінює обстановку;

• приймає рішення по карті;

• доповідає рішення командиру батальйону (роти);

• приймає танки і бойові машини піхоти, що виділені до складу бронегрупи, розташовує їх у призначеному районі;

• організовує безпосередню охорону;

• проводить рекогносцировку;

• уточнює своє рішення;

• ставить завдання підлеглим;

• організує взаємодію;

• виконує інші заходи щодо підготовки дій.

У рішенні командир бронегрупи визначає:

• порядок дій на рубежах (якому противнику і де завдати ураження);

• завдання бойовим машинам;

• організацію взаємодії;

• організацію управління.

Під час проведення рекогносцировки:

• вивчає місцевість;

• вказує найбільш ймовірні напрямки наступу противника, особливо танків і інших броньованих машин;

• вказує вогневі рубежі бронегрупи;

• уточнює накреслення переднього краю оборони, опорних пунктів, місця позицій вогневих засобів і загороджень в глибині оборони батальйону (роти);

• визначає шляхи маневру.

Під час постановці бойового завдання командир бронегрупи в бойовому наказі вказує кожному танку і бойовій машині піхоти:

• вогневу позицію;

• основний і додатковий сектори обстрілу з неї на призначених вогневих рубежах;

• шляхи маневру на ці рубежі та свої взводні опорні пункти;

• завдання, до виконання яких бути готовим.

Під час організації взаємодії командир бронегрупи зобов’язаний:

• узгодити дії бронегрупи з підрозділами першого та другого ешелонів батальйону (роти) і вогневими засобами старшого командира;

• вказати порядок висування на кожний вогневий рубіж, подолання при цьому наявних загороджень;

• уточнити рубежі відкриття вогню;

• уточнити порядок ведення вогню і можливий маневр вогнем і бойовими машинами на вогневих рубежах.

2.9. Особливості роботи командира взводу під час підготовки до дій в вогневій засідці

Одержавши завдання на дію у вогневій засідці командир взводу:

• з’ясовує завдання;

• оцінює обстановку;

• по карті вивчає місцевість;

• приймає рішення;

• організовує підготовку особового складу, ОВТ до виконання завдань;

• потай виводить взвод до місця засідки;

• займає позицію;

• організовує спостереження;

• організовує безпосередню охорону;

• проводить рекогносцировку;

• уточнює завдання підлеглих;

• віддає бойовий наказ;

• організує взаємодію;

• організує управління;

• організує систему вогню;

• організовує і керує інженерним обладнанням позиції;

• у встановлений час доповідає командиру батальйону (роти) про готовність до виконання завдання.

У рішенні командир взводу визначає:

• порядок виходу в район засідки;

• порядок дій під час виконання завдання і відході після її виконання;

• завдання танкам, приданим підрозділам і вогневим засобам;

• організацію управління.

У ході рекогносцировки:

• вивчає ймовірні напрямки дій противника;

• вибирає вогневі позиції танкам (позиції відділенням, БМП (БТР);

• вибирає місця установки мінно-вибухових загороджень;

• вибирає місця збору після виконання завдання;

• вибирає маршрут (напрямок) відходу.

У бойовому наказі вказує:

1. Орієнтири, склад, можливий склад і характер дій противника.

2. Завдання батальйону, взводу (позицію, смугу вогню і додатковий сектор обстрілу), місце збору після виконання завдання, маршрут маневру

3. Бойові завдання підлеглим підрозділам (танкам), вогневим засобам, безпосередньо підлеглому особовому складу, створеним групам:

   • командир танкового взводу -

     • завдання;

     • основні і запасні вогневі позиції танкам;

     • порядок ураження противника вогнем;

     • дії після виконання завдання;

   • командир механізованого взводу -

• відділенням - завдання і їх позиції, порядок дій з появою противника, в період його ураження вогнем і після виконання завдання;

• бойовим машинам піхоти (бронетранспортерам) – основну і запасні позиції, порядок ураження противника вогнем і дії після виконання завдання;

• снайперу - завдання, основну і запасну вогневу позицію, порядок спостереження і ведення вогню

• стрільцю-санітару - завдання, місце перебування, порядок надання медичної допомоги пораненим, порядок їх виносу (вивозу) під час відходу.

4. Час зайняття позиції, готовності системи вогню, обсяг і терміни інженерного обладнання опорного пункту

5. Склад групи управління і вогневої підтримки і своє місце в ході наступу, а за необхідності і заступника.

Під час організації взаємодії:

• погодити дії танків, бойових машин піхоти (бронетранспортерів), відділень між собою в інтересах нанесення максимального ураження противнику;

• визначити порядок їх дій під час виконання завдання (порядок відкриття і ведення вогню) і відході (хто прикриває відхід, порядок виходу в район збору, шикування колони і порядок руху);

• указати рубежі відкриття вогню, сигнали оповіщення, управління, взаємодії і порядок дії за сигналами.

Під час організації бойового забезпечення вогневої засідки, командир взводу особливу увагу звертає на:

• організацію розвідки противника на ймовірних маршрутах його висування і перед фронтом дій засідки;

• способи забезпечення повної скритності засідки;

• порядок використання для ураження противника мінно-вибухових загороджень.

2.10. ОСОБЛИВОСТІ ПІДГОТОВКИ ДО ДІЙ У ХОДІ ЗБРОЙНОГО КОНФЛІКТУ КОМАНДИРОМ ВЗВОДУ

Під час з'ясування завдання на дії у ході збройного конфлікту командир взводу, крім звичайних питань повинний зрозуміти:

• ціль майбутніх дій;

• особливості виконання завдання і застосування озброєння і військової техніки;

• у взаємодії з якими підрозділами й органами державної влади має діяти, порядок спільної підготовки;

• роль і місце взводу;

• порядок взаємодії з приданими (підтримуючими) підрозділами, підрозділами інших міністерств (установ);

• уточнити їхні можливості, завдання, підпорядкованість і порядок підтримки зв’язку.

У ході оцінки противника командир взводу повинен додатково вивчити:

• його склад, озброєння. положення, можливе посилення в ході дій;

• способи, що застосовувалися ним раніше, і форми збройної боротьби, передбачуваний характер подальших дій; його сильні і слабкі сторони;

• систему загороджень, охорони й оборони об'єкта атаки (зайнятого противником району);

• наявність у противника шляхів маневру, можливість його виходу з бою чи відхилення від нього.

Під час оцінки своїх підрозділів командир взводу (відділення, танка) повинен врахувати:

• систему охорони й оборони об'єктів;

• наявність у особового складу бойового досвіду, морально-психологічний стан військовослужбовців;

• стан, можливості, захищеність і забезпеченість своїх підрозділів, їхня злагодженість і готовність до виконання отриманого завдання;

• склад і положення сусідів, підрозділів інших міністерств і відомств;

• визначити бойовий порядок, його елементи і їхнє оснащення.

Під час оцінки місцевості необхідно вивчити:

• соціально-політичну обстановку в районі конфлікту;

• національний склад населення і його настрій;

• наявність схованих підступів і полів невидимості;

• уточнити місця розташування екологічно небезпечних об’єктів, культурних, історичних і найважливіших об'єктів життєзабезпечення, які не підлягають руйнуванню (знищенню);

• наявність бар'єрних рубежів, можливі райони завалів, руйнувань, затоплень, місця блокування маршрутів цивільним населенням і шляху їх обходу

• наявність на напрямку дій взводу місць і об’єктів, що знаходяться під захистом міжнародного гуманітарного права, цивільного населення, місць відправлення культу, медичних, освітніх установ, що не використовуються (не підготовлені до використання) противником у військових цілях.

У рішенні командир взводу визначає:

• особливості побудови бойового порядку;

• завдання підрозділів (елементів бойового порядку);

• час заняття рубежів і початку дій;

• порядок дій підрозділів, застосування озброєння і військової техніки.

Під час організації взаємодії і управління командир взводу додатково погоджує:

• порядок взаємодії між штатними, приданими, підтримуючими і взаємодіючими підрозділами;

• доводить частоти, позивні, сигнали управління, взаємодії і впізнання;

• уточнює кодування карт і порядок обміну інформацією.

Всебічне забезпечення організується з метою додання більшої самостійності підрозділам, що діють на більшій відстані один від одного (у відриві від головних сил).

Під час організації бойового забезпечення командир взводу додатково вказує:

• завдання щодо організації розвідки, особливо в умовах обмеженої видимості, порядок її ведення і доповіді результатів;

• порядок використання умов обмеженої видимості, а також прихованих шляхів для руху у вихідні райони, на рубежі блокування, у райони проведення пошуку;

• порядок використання місцевості і місцевих предметів для розташування особового складу і вогневих засобів на зазначених рубежах

• способи дій підрозділів на замінованій місцевості і під час виявлення замінованих об'єктів;

• виділення підрозділам аерозольних і запальних засобів, порядок їх застосування і розподіл по підрозділах;

• час, обсяг і порядок проведення технічного обслуговування озброєння і військової техніки, хто виділяється для надання допомоги;

• норми додаткових запасів матеріальних засобів при бойових машинах і військовослужбовцях;

• особливості організації харчування, водопостачання і підвозу матеріальних засобів.

Під час підготовки озброєння і військової техніки особлива увага звертається на:

• проведення чергового номерного технічного обслуговування і підготовку ОВТ до бойового застосування;

• перевірку працездатності всіх систем, приладів, механізмів, агрегатів і вузлів

• заряд акумуляторних батарей, у тому числі до переносних радіостанцій і нічних прицілів;

• створення підвищених запасів боєприпасів;

• забезпечення бойових і транспортних машин засобами підвищеної прохідності;

• створення на кожній машині запасів води, палива, мастильних матеріалів, а також необхідних запасних частин для проведення першочергових робіт з ремонту силами екіпажів.