- •1Лабораторна робота: Одержання каталізаторів глибокого окислення вуглеводів (метану) методом співосадження активних компонентів
- •1.1Стислі теоретичні відомості
- •1.2Експериментальна частина
- •1.3Методика розрахунку
- •2.2Експериментальна частина
- •2.3Методика розрахунку
- •3.2Експериментальна частина
- •3.3Методика розрахунку
- •4.2Експериментальна частина
- •4.3Методика розрахунків
- •5.2Експериментальна частина
- •6.2Експериментальна частина
- •6.3Обробка експериментальних даних
- •7.2Експериментальна частина
- •7.3Методика розрахунків
- •7.4Результати
- •7.5Висновки
- •8Лабораторна робота: Визначення загальної поруватості каталізатора
- •8.1Короткі теоретичні відомості
- •8.2Експериментальна частина
- •8.3Методика розрахунків
- •8.4Результати
- •8.5Висновки
- •9Лабораторна робота: Розрахунок кінетичних параметрів
- •I спосіб:
- •II спосіб:
8.4Результати
8.5Висновки
9Лабораторна робота: Розрахунок кінетичних параметрів
Мета роботи: дослідження ступеня окислення оксиду вуглецю (II) залежно від виду каталізатора, температури, надлишку повітря та об’ємної швидкості газового потоку.
Вихідні дані:
Приймаємо початкову концентрацію СО рівною одиниці, тобто .
Витрата оксиду вуглецю (II) RCO = 15,7 см3/хв згідно з капіляром К2;
Витрата повітря Rпов = 118 см3/хв згідно з капіляром К1;
Діаметр сітчастого каталізатора мм;
Висота покриття мм.
Каталітичне окиснення оксиду вуглецю (II) до оксиду (IV) за рівнянням:
2СО + О2 = 2СО2 + Q
Розрахунок:
Визначається висота проволоки з нанесеним каталізатором:
, (9.1)
мм
Знаходимо площу каталізатора:
, (9.2)
мм2.
Визначається об’єм каталізатора на 1-ій, 2-ій, 3-ій, 4-ій сітках:
, (9.3)
мм3;
мм3;
мм3;
мм3.
Визначається час контактування τ на кожній сітці:
, (9.4)
с;
с;
с;
с.
Таблиця 9.1 – Результати дослідів для Pt каталізатора
Витрати повітря, Rпов, см3/хв |
Витрати газової суміші, RCO+N2, см3/хв |
Сумарні витрати, см3/хв |
Температура реактора, Тр, ˚С |
Вміст СО у вихідній суміші, Споч, % |
Вміст СО у суміші після окислення, Скін, % |
Ступінь конверсії, Х, % |
118 |
15,7 |
133,7 |
100 |
1,1 |
1,1 |
0 |
118 |
15,7 |
133,7 |
120 |
1,1 |
1,1 |
0 |
118 |
15,7 |
133,7 |
140 |
1,1 |
1,1 |
0 |
118 |
15,7 |
133,7 |
220 |
1,1 |
0,9 |
18,18 |
118 |
15,7 |
133,7 |
250 |
1,1 |
0,7 |
36,36 |
118 |
15,7 |
133,7 |
260 |
1,1 |
0,6 |
45,45 |
118 |
15,7 |
133,7 |
300 |
1,1 |
0 |
100 |
Із таблиці 9.1 виписуємо значення ступеня конверсії при температурах 220˚С і 260˚С (значення температури вибирається із середини діапазону):
t1 = 220˚С x1 = 0,18;
t2 = 260˚С x2 = 0,45.
Формула, яка пов’язує ступінь конверсії х, час τ та константу швидкості k:
(9.5)
Використовуючи формулу 5, розраховуємо значення константи швидкості при двох температурах та за час контактування на першій сітці:
;
.
Рисунок 9.2 – Графік залежності lnk від
Із рисунка 9.2 визначаємо значення :
;
Формула, яка зв’язує тангенс кута нахилу з енергією активації:
(9.6)
Використовуючи формулу 9.6, знаходимо значення енергії активації:
кДж ≈ 40 кДж.
При 220˚С початкова концентрація СО складає:
С01 = 0,5; С02 = 0,6; С03 = 0,8; С04 = 1.
Таблиця 9.2 – Ступінь конверсії х, характерний для певної початкової концентрації СО при 220˚С
Початкова концентрація СО |
Ступінь конверсії, частки |
|||
х1 |
х2 |
х3 |
х4 |
|
1 |
0,12 |
0,38 |
0,57 |
0,62 |
0,8 |
0,23 |
0,49 |
0,67 |
0,72 |
0,6 |
0,37 |
0,64 |
0,8 |
0,84 |
0,5 |
0,48 |
0,74 |
0,89 |
0,93 |
Для побудови рисунка 9.3 використовуємо дані, наведені в таблиці 9.2.
,
с
Рисунок 9.3 – Графік залежності ступені конверсії х від часу контактування на сітці τ
Щоб визначити порядок реакції використаємо два способи: