5. Види податків та зборів

В Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені

Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків,

передбачених Кодексом.

До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до

переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених Кодексом, рішеннями

сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до

сплати на території відповідних територіальних громад.

До загальнодержавних належать такі податки та збори:

1. податок на прибуток підприємств;

2. податок на доходи фізичних осіб;

3. податок на додану вартість;

4. акцизний податок;

5. збір за першу реєстрацію транспортного засобу;

6. екологічний податок;

7. рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів

магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне

транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією

України;

8. рентна плата за нафту, природний газ і газовий конденсат, що

видобуваються в Україні;

9. плата за користування надрами;

10. плата за землю;

11. збір за користування радіочастотним ресурсом України;

12. збір за спеціальне використання води;

13. збір за спеціальне використання лісових ресурсів;

14. фіксований сільськогосподарський податок;

15. збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;

16. мито; 17. збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та

теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими

когенераційними установками;

18. збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ

для споживачів усіх форм власності.

Відносини, пов'язані з установленням та справлянням мита, регулюються

митним законодавством.

Зарахування загальнодержавних податків та зборів до державного і

місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.

До місцевих податків належать:

1. податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;

2. єдиний податок.

До місцевих зборів належать:

1. збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності;

2. збір за місця для паркування транспортних засобів;

3. туристичний збір.

Місцеві ради обов'язково установлюють податок на нерухоме майно,

відмінне від земельної ділянки, єдиний податок та збір за провадження деяких

видів підприємницької діяльності.

Місцеві ради в межах повноважень, визначених Кодексом, вирішують

питання відповідно до вимог Кодексу щодо встановлення збору за місця для

паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Установлення місцевих податків та зборів, не передбачених Кодексом,

забороняється.

Зарахування місцевих податків та зборів до відповідних місцевих

бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.

6. Податкова система України, її структура та наукові принципи побудови

Податкова система України – це сукупність загальнодержавних та

місцевих податків та зборів, що справляються в установленому Податковим

кодексом порядку.

Наукові принципи побудови податкової системи:

1. Принцип вигоди та адміністративної зручності.

Він наголошує на тому, щоб втрати добробуту в результаті сплати

податків були еквівалентними для платників з тими вигодами (суспільними

благами і трансфертними платежами), які вони отримують від держави. Суть

адміністративної зручності полягає в тому, що податкова система має бути

максимально зручною як для держави, так і для платників податків щодо

механізму справляння податків і контролю над податковими процесами, щодо

змісту податкового законодавства. Причому, сума податкових надходжень, яка

йде на організацію самого процесу оподаткування повинна бути мінімальною.

Принцип вигоди та адміністративної зручності досліджується при аналізі

«ціни за Ліндалем». Рівновага при обміні «податки-блага» виникає в тому

випадку, якщо податкові затрати на одиницю фінансованих державою суспільних благ та трансфертних платежів здійснюються з граничною вигодою

для кожного споживача суспільних благ, платника податків.

2. Принцип платоспроможності.

Цей принцип передбачає, що тягар оподаткування повинен розподілятись

згідно з платоспроможністю платника податку (обсягу доходу, споживання,

вартості майна тощо).

У зв’язку з тим, що принцип платоспроможності піддається кількісному

виміру, для його вимірювання й оцінки використовується діаграма Лоренца та

коефіцієнт Джіні. Діаграма Лоренца дає змогу провести своєрідну паралель між

податковими надходженнями до бюджету держави і сумарною кількістю

платників податку. Ідеально бажаним є те, коли певна кількість платників,

наприклад 20% від загальної величини, сплачують до бюджету відповідно

двадцятивідсотковий обсяг податкових надходжень (на рисунку це пряма лінія).

Дійсний розподіл доходів і податкових зобов’язань, що може бути на даний час

у тій чи іншій державі, відображає крива лінія.

Рис. 1.1. Крива розподілу доходів і податкових зобов'язань у державі (крива Лоренца)

Коефіцієнт Джіні визначає ступінь нерівномірності розподілу доходів і

податкових зобов’язань шляхом вирахування відношення між кривою Лоренца,

яка виражає дійсний розподіл доходів і податкових зобов’язань, й ідеально

рівномірним бажаним розподілом.

Коефіцієнт Джіні = Площа А / (Площа А + Площа В)

Очевидно, що чим більше крива Лоренца нахиляється вниз, тобто чим

більше вона вгнута, тим значніша нерівномірність розподілу доходів і

податкових зобов’язань, одним із факторів якого є оподаткування.

3. Принцип визначальної бази.

В основу побудови певної податкової системи повинна бути покладена

певна економічна доктрина держави. Вона може ґрунтуватись на одному із

напрямків економічної думки - класичному і неокласичному, кейнсіанському і

пост кейнсіанському, марксистському і немарксистському. Кожний напрямок

має власну модель економічної, фінансової та податкової політики. Визначивши

свою економічну доктрину на основі того чи іншого напрямку теорії, держава

розробляє стратегію і тактику досягнення поставленої мети.

На основі обраної соціально-економічної доктрини держави в країні

повинен формуватись середній рівень оподаткування, тобто та частка валового

внутрішнього продукту, що перерозподіляється через бюджет за допомогою податків та податкових платежів шляхом побудови конкретної податкової

системи. Прогнозований обсяг видатків бюджетів є визначальною основою для

встановлення норми оподаткування в державі.

Проте, не завжди підвищення норми оподаткування в країні веде до

збільшення обсягу податкових надходжень до державної казни. Для аналізу

оптимальної норми оподаткування вченими часто використовується теорія

відомого американського економіста Артура Лаффера. За допомогою кривої

Лаффера – основи цієї теорії, (рис. 1.2), доведено, що, коли висота податкових

ставок сягає певного критичного рівня (Т0), подальше підвищення норми

оподаткування спричиняє не збільшення, а навпаки – зменшення податкових

надходжень.

Рис. 1.2. Крива Лаффера

де, ПН – податкові надходження;

Т – ставка податку, або норма оподаткування;

Т0 – оптимальна норма оподаткування.

На обсяг податкових надходжень впливає також процес ухилення від

сплати податків (рис. 1.3). Надмірне підвищення норми оподаткування веде до

збільшення доходів тіньової економіки та згортання легального бізнесу, а заодно

й до скорочення податкової бази.

Рис. 1.3. Залежність показника обсягів ухилення від сплати податків від норми

оподаткування

де, В - податкова база;

Т - норма оподаткування.

7. Податкова служба в Україні і її роль у функціонуванні податкової

системи держави

Правові основи діяльності податкової служби України закладені у Законі

України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990р. № 509-ХІІ

зі змінами і доповненнями від 02.12.2010р.До системи органів державної податкової служби належать:

1) Державна податкова адміністрація України;

2) державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим,

областях, містах Києві та Севастополі;

3) державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та

Севастополя), районах у містах (далі - органи державної податкової служби).

У складі органів державної податкової служби знаходяться відповідні

спеціальні підрозділи по боротьбі з податковими правопорушеннями (далі -

податкова міліція).

Державна податкова адміністрація України залежно від кількості

платників податків та інших місцевих умов може утворювати міжрайонні (на два

і більше районів), об'єднані (на місто і район) державні податкові інспекції та у

їх складі відповідні підрозділи податкової міліції.

Державна податкова адміністрація України є центральним органом

виконавчої влади.

Державні податкові адміністрації в АР Крим, областях, містах Києві та

Севастополі підпорядковуються Державній податковій адміністрації України.

Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та

Севастополя), районах у містах, міжрайонні, та об'єднані державні податкові

інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим

адміністраціям в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Завданнями органів державної податкової служби є:

- здійснення контролю за додержанням податкового законодавства,

правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів,

державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також

неподаткових доходів, установлених законодавством;

- внесення у встановленому порядку пропозицій щодо вдосконалення

податкового законодавства;

- прийняття у випадках, передбачених законом, нормативно-правових

актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування;

- формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників

податків та Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб;

- надання податкових консультацій;

- запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом

до компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслідування та

провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Податкова міліція та її завдання:

Податкова міліція складається із спеціальних підрозділів по боротьбі з

податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних органів

державної податкової служби, і здійснює контроль за додержанням податкового

законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та

охоронну функції.

Завданнями податкової міліції є:> запобігання злочинам та іншим правопорушенням у сфері оподаткування,

їх розкриття, розслідування та провадження у справах про адміністративні

правопорушення;

> розшук платників, які ухиляються від сплати податків, інших платежів;

> запобігання корупції в органах державної податкової служби та

виявлення її фактів;

> забезпечення безпеки діяльності працівників органів державної

податкової служби, захисту їх від протиправних посягань, пов’язаних з

виконанням службових обов’язків.

До складу податкової міліції належать:

- Головні управління (управління, відділи), Головне слідче управління,

Управління внутрішньої безпеки Державної податкової адміністрації України та

підпорядковані йому регіональні підрозділи внутрішньої безпеки при державних

податкових адміністраціях в Автономній Республіці Крим, областях, містах

Києві та Севастополі, управління (відділи) (з місцем дислокації в Автономній

Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі) головних управлінь

Державної податкової адміністрації України;

- управління (відділи) податкової міліції, слідчі підрозділи податкової

міліції відповідних державних податкових адміністрацій в Автономній

Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі;

- підрозділи податкової міліції, слідчі підрозділи (групи) податкової міліції

відповідних державних податкових інспекцій в районах, містах, районах у

містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій.