Основна література

1. Кримінальне право України: Особлива частина: підручник / Ю.В.Баулін, В.І.Борисов, В.І.Тютюгін та ін.; за ред. В.В.Сташиса, В.Я.Тація. – 4-те вид., переробл. і допов. – Х.: Право, 2010. – С. 565-582.

2. Кримінальне право України. Особлива частина: Підручник / Ю.В. Александров, О.О. Дудоров, В.А. Клименко, М.І. Мельник та ін.; За ред. М.І. Мельника, В.А. Клименка.–3-тє вид., переробл. та допов.– К.: Атіка, 2009.– С. 701-715.

3. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. – 4-те вид., переробл. та доповн. / За ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – К.: Юридична думка, 2007. – С. 1110-1134.

4. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України (2-е вид., перероб та доп.) / За ред. П.П. Андрушка, В.Г. Гончаренка, Є.В. Фесенка. – К.: Дакор, 2008. – С. 1377-1386.

5. Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар / Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, С.Б. Гавриш та ін.; За заг. ред. В.В. Сташиса, В.Я. Тація, - Вид. третє переробл. та доповн. – Х.: ТОВ «Одіссей», 2007. – С. 1142-1163.

Додаткова література

1. Базов В. Актуальні питання кримінальної відповідальності за порушення законів та звичаїв війни // Український часопис міжнародного права. – 2003. – № 3. – С. 31-40.

2. Куцевич М. Екоцид як злочин проти безпеки людства за кодексами деяких європейських та азійських держав: порівняльне дослідження // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – № 3. – С. 118-121.

3. Миронова В. Наукове тлумачення ст. 438 КК України про порушення законів і звичаїв війни // Право України. – 2004. – № 14. – С. 85.

4. Надин О.В. Найманство як соціальне та кримінально-правове явище: сутність, новітні тенденції розвитку та проблеми протидії. Монографія. – К.: Атіка, 2005. – 264 с.

5. Репешко П.І. Практичні проблеми боротьби з найманством // Збірник наукових праць Харківського центру по вивченню організованої злочинності спільно з Американським Університетом у Вашингтоні. – 2004. – Вип. 8. – С. 278-311.

6. Яценко С. С. Міжнародні злочини // Юридична енциклопедія. – К.: Українська енциклопедія, 2001. – Т. 3. – С. 694-696.;

7. Яценко С. С. Злочини міжнародного характеру // Юридична ен­циклопедія. – К.: Українська енциклопедія, 1999. – Т 2 – С. 615-616.

8. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. – 4-те вид., переробл. Та доповн. / Відп. Ред. С. С. Яценко. – к.: а.С.К., 2006. – с. 813-830.

НЕ 1.2.

Злочини проти основ національної безпеки України

ЗАДАЧІ:

1. Пілот військового літака-винищувача (нової конструкції) Ром прийшов на аеродром, заволодів «своїм» літаком і здійснив переліт до іншої держави; просив там політичного притулку та громадянства.

Як слід кваліфікувати дії Рома?

2. Науковий співробітник одного з інститутів Марущак за винагороду надав можливість стажистові з-за кордону сфото­графувати документи, що містили державну таємницю. На слідстві з’ясувалося, що стажист був агентом іноземних розві­дувальних органів.

2. Завербований іноземною розвідкою Краснов прибув до одного з портів України і зупинився в будинку Боровського. Побачивши жадібність того до грошей, Краснов натякнув, що прибув з-за кордону нелегально для збирання шпигунських відо­мостей, і відразу вручив за користування квартирою 300 доларів. Проживаючи на квартирі Боровського, Краснов відвідував кафе, закусочні, де намагався знайомитися з працівниками режимно­го заводу. Він увійшов у довіру до Черненка, якому за чаркою «зізнався» в тому, що спекулює валютними цінностями, і дав 50 доларів у борг. У розмові з новим «другом» Черненко виказав таємні дані про оборонний завод, на якому працював.

4. Завербовані іноземною розвідкою автотуристи з Європи Адольф та Херміна Вернери фотографували на території Украї­ни військові об’єкти, лінії електропередач, шосейні шляхи.

4. Козачков та Кириченко з власної ініціативи встановили зв’язки з іноземною розвідкою і в подальшому підтримували конспіративний зв’язок зі співробітниками цієї розвідки на те­риторії України. Вони займалися збиранням відомостей, що ста­новлять державну таємницю, намагалися передати їх іноземній розвідці. При цьому Кириченко у своєму письмовому зверненні до керівництва розвідки дав конкретні пропозиції щодо веден­ня диверсійної роботи в Україні.

ПРИМІТКА. Задачі № 1-5 взято зі сторінок 330-331 Практикуму (Кримінальне право України: Практикум: Навч. посібник / Андрушко П. П., Шапченко С. Д. та ін.; За ред. С. С. Яценка. — 2-е вид., перероб. і допов. — К.: Юрінком Інтер, 2004. — 592 с.)

НЕ 1.3.