2. Особливості юсз, передбачених ст. 109 кк.

2.1.Особливості юсз, передбаченого ч. 1 ст. 109 кк

Перш за все необхідно відзначити, що ст. 109 КК має нетипову структуру, порівняно із більшістю статей ОЧ КК. Нетиповим є співвідношення, передбачених нею ЮСЗ, яке не „вписується” у стандартну схему: „ч. 1 – основний ЮСЗ; ч. 2 – кваліфікований ЮСЗ; ч. 3 – особливо кваліфікований ЮСЗ”.

Питання для самостійної роботи

Яким є співвідношення між ЮСЗ, передбаченими ст. 109 КК, з огляду на класифікацію ЮСЗ за ступенем суспільної небезпечності?

Слід констатувати й певну неузгодженість назви ст. 109 КК та її змісту. Очевидно, публічні заклики до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або до захоплення державної влади, а також розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій не завжди можуть являти собою конкретизований (спеціальний) різновид дії, вчинених з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади (детальніше див. нижче).

Поєднання ознак та елементів ЮСЗ, передбаченого ч. 1 ст. 109 КК, дозволяє виділити три форми вчинення злочину на рівні даного положення закону:

а) дії, вчинені з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу;

б) дії вчинені з метою насильницького захоплення державної влади;

в) змова про вчинення дій, передбачених у п.п. а) та/або б).

При цьому всі три перераховані вище форми позначають собою прояви суспільно небезпечної поведінки, яка за своїм загальним кримінально-правовим змістом традиційно розглядається як підготовча, але на в даному конкретному випадку визнана законодавцем закінченим злочином. З огляду на це ЮСЗ, передбачений ч. 1 ст. 109 КК, традиційно розглядають як усічений.

Змістовні характеристики ЮСЗ, передбаченого ч. 1 ст. 109 КК опрацювати самостійно за НПК за редакцією М.І. Мельника та М.І. Хавронюка. При цьому звернути увагу:

а) зі змісту ч. 1 ст. 109 КК з очевидністю не випливає, чи відноситься слово „насильницької” до слів „захоплення державної влади”. Видається, що в даному разі логічний спосіб тлумачення норми права повинен отримувати перевагу перед граматичним. Очевидно, метою кримінально-правової заборони, передбаченої ч. 1 ст. 109 КК, є запобігання саме насильницькому захопленню державної влади, інакше матиме місце не досить коректна ситуація, оскільки кримінальний закон каратиме дії з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу та дії з метою захоплення державної влади в будь-який спосіб. Наслідком такого тлумачення є те, що ч. 1 ст. 109 КК не охоплюються дії, вчинені з метою ненасильницького захоплення державної влади (наприклад, шляхом фальсифікації результатів голосування на виборах);

б) для вирішення питання про якісний зміст дій, що утворюють об’єктивну сторону двох перших форм злочину, ЮСЗ якого передбачений ч. 1 ст. 109 КК, слід вирішити три наступні питання:

- чи перебувають такі дії у безпосередньому зв’язку із поваленням чи зміною конституційного ладу (захопленням державної влади);

- чи повинні такі дії за своїм характером бути такими, що в подальшому можуть призвести до повалення чи зміни конституційного ладу (захоплення державної влади);

- чи є іманентною ознакою таких дій їх насильницький характер?

в) самі по собі „повалення конституційного ладу”, „зміну конституційного ладу”, „захоплення державної влади”, очевидно, слід розглядати як своєрідні наслідки політичного характеру, які за своєю природою є юридичними фактами-станами, проте вживання цих словосполучень разом із словом „насильницької” наштовхує на думку, що в даному разі законодавець має на увазі не лише певний „результат” злочинної діяльності, але й процес, який призводить до такого „результату”. Принаймні вживання слова „насильницької” стосовно певного стану, що виникає внаслідок злочинної діяльності, виглядатиме відверто некоректним. Таким чином, метою вчинення дій, передбачених у ч. 1 ст. 109 КК, є „результативний” процес насильницького повалення (зміни) конституційного ладу або насильницького захоплення державної влади. Оскільки ж ЮСЗ, передбаченим ч. 1 ст. 109 КК, охоплюється не сам цей процес, а мета суб’єкта досягнути того, щоб такий процес розпочався, можна зробити висновок, що об’єктивна сторона вказаного ЮСЗ охоплює дії, які безпосередньо не можуть призвести до насильницького повалення (зміни) конституційного ладу або насильницького захоплення державної влади (наприклад, збирання коштів, заволодіння або виготовлення вогнепальної зброї, придбання спорядження та автотранспорту тощо);

г) оскільки на рівні ч. 1 ст. 109 КК слова „повалення конституційного ладу”, „зміну конституційного ладу”, „захоплення державної влади” характеризують зміст мети суб’єкта, це означає, що для інкримінування йому закінченого злочину, ЮСЗ якого передбачений ч. 1 ст. 109 КК, не вимагається, щоб вчинювані ним дії об’єктивно могли б призвести у майбутньому до бажаного ним „результату” (наприклад, придбання суб’єктом несправної вогнепальної зброї, яку він помилково вважає придатною для стрільби, з метою подальшого використання такої зброї для насильницького захоплення державної влади слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 109 КК);

ґ) у науковій та навчальній літературі неоднаково вирішується питання про те, що саме характеризує слово „насильницької” на рівні ч. 1 ст. 109 КК – лише мету вчинення злочину, чи і мету, і дії суб’єкта? Видається, що в даному разі мова йде лише про характеристику мети вчинення злочину (принаймні це випливає з буквального тлумачення даного положення закону);

Питання для самостійної роботи

Чи можуть дві перші форми вчинення злочину, ЮСЗ якого передбачений ч. 1 ст. 109 КК, виявлятися у застосуванні насильства(наприклад, заподіянні тілесних ушкоджень)?

д) за своїм змістом дві перші форми вчинення злочину, ЮСЗ якого передбачений ч. 1 ст. 109 КК, можуть втілюватися як у проявах поведінки, що самі по собі не є кримінально-караними (наприклад, переміщення певної групи людей до будівлі органу державної влади), так і в проявах поведінки, що самі по собі є кримінально-караними (наприклад, викрадення або виготовлення вогнепальної зброї);

Питання для самостійної роботи

Як, з огляду на положення ППВСУ № 7 від 04.06.2010 р. „Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки”, слід кваліфікувати ситуації, коли дві перші форми вчинення злочину, ЮСЗ якого передбачений ч. 1 ст. 109 КК, втілюються у проявах поведінки, що самі по собі є кримінально-караними?

е) у ЮСЗ, передбаченому ч. 1 ст. 109 КК, як і в ЮСЗ деяких інших злочинів проти основ національної безпеки (зокрема, ЮСЗ, передбачені ст. 110 та 113 КК) та багатьох інших злочинів (див., наприклад, ч. 1 ст. 187, ч. 1 ст. 258, ст. 261 КК) знайшла своє відображення типова юридична конструкція „дії, вчинені з метою...”. Дана конструкція є прикладом того, як законодавець “суб’єктивізує” певний наслідок – “перетворює” його в мету. Таким чином “результат”, який є метою відповідних дій, формально виноситься за межі ЮСЗ, а відповідний злочин визнається закінченим з моменту вчинення суб’єктом дій, передбачених у відповідному положенні КК.

За загальним правилом, замах на вчинення злочинів ЮСЗ яких містять таку конструкцію неможливий. Винятки становлять випадки, коли передбачене кримінальним законом діяння може мати ускладнений характер (наприклад, на рівні ч. 2 ст. 265-1 КК виготовлення ядерного вибухового пристрою з метою спричинення загибелі людей може полягати у декількох операціях, відтак, якщо поведінку суб’єкта припинено на етапі виготовлення та складання окремих компонентів пристрою, очевидно, його дії слід кваліфікувати як незакінчений замах на злочин).

Як відзначалось вище, юридична конструкція „дії, вчинені з метою...” передбачає, що „результат”, на досягнення якого спрямовано поведінку суб’єкта, винесений за межі відповідного ЮСЗ. Разом з тим, відповідно до усталених підходів правозастосовчої практики та теорії кримінального права, якщо відповідні дії у реальності виявилися „результативними”(відповідну мету було досягнуто) (наприклад, було захоплено державну владу у випадку вчинення злочину, ЮСЗ якого передбачений ч. 1 ст. 109 КК, або здобуте майно у випадку вчинення розбою), такий „результат” за загальним не повинен одержувати додаткової кримінально-правової оцінки. Фактично в даному разі має місце особлива ситуація, коли формальний по своїй суті ЮСЗ “поглинає” певні злочинні наслідки.

Водночас дане правило кваліфікації має і певні винятки. Якщо „результат”, якого прагне досягти суб’єкт, у підсумку набуває форми злочину іншого виду, що карається більш суворо, аніж злочин, чий ЮСЗ містить конструкцію „дії, вчинені з метою...”, поведінку суб’єкта слід кваліфікувати за сукупністю злочинів (зокрема, таким чином слід кваліфікувати дії суб’єкта, якщо вчинені ним з метою насильницького захоплення державної влади дії виявляються вдалими і при цьому заподіюється тяжке тілесне ушкодження державному діячеві, або працівникові правоохоронного органу, що охороняє урядову будвлю (ч. 3 ст. 345, ч. 3 ст. 346 КК).

Питання для самостійної роботи

Ознайомитись з положеннями ППВСУ № 7 від 04.06.2010 р. „Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки” та подумати, чи йде в даному випадку мова про прояв конкуренції „частини” та „цілого”?

є) у ч. 1 ст. 109 КК передбачена така форма вчинення злочину, як „змова про вчинення дій (що утворюють дві перші форми злочину, ЮСЗ якого передбачений ч. 1 ст. 109 КК)”, що являє собою прояв у співучасті, який, в принципі, передбачений ч. 1 ст. 14 КК, але в даному разі визнаний законодавцем закінченим злочином. Очевидно, на рівні ч. 1 ст. 109 КК мова йде не про абстрактну домовленість щодо вчинення злочину, а про домовленість, підкріплену конкретним планом злочинної діяльності. На рівні фактичної сторони обвинувачення слід встановити, які конкретні дії з метою насильницького повалення (зміни) конституційного ладу або насильницького захоплення державної влади планували вчинити суб’єкти. Підтвердженням висловленої вище тези може бути те, що в російськомовному КК 1960 термін “змова” в межах законодавчої характеристики ЮСЗ, який у даному кодексі був „аналогом” ЮСЗ, передбаченого ч. 1 ст. 109 КК, перекладався не як “сговор”, а як “заговор”.

Питання для самостійної роботи

Чи слід у випадку, якщо поведінку суб’єктів припинено на етапі змови про вчинення дії, наприклад, з метою насильницького захоплення державної влади, кваліфікувати її (поведінку) як закінчений злочин, ЮСЗ якого передбачений ч. 1 ст. 109 КК (у третій формі), та готування до цього ж злочину (у другій формі)?