Митний союз

Митний союз, як і вільний торговельний простір, усуває бар'єри в торгівлі товарами серед країн-учасниць. Але, крім цього, митний союз передбачає спільну торговельну політику по відношенню до країн, що не входять до митного союзу. Звичайно це проявляється при прийнятті зовнішнього тарифу (мита), за допомогою якого імпорт з країн, що не входять в митний союз, обкладається однаковим митом при продажу товарів будь-якій країні-учасниці митного союзу. Доходи від тарифів потім розподіляються між учасниками митного союзу згідно з певними встановленими пропорціями.

У рамках МС відбуваються серйозні зміни в структурі виробництва і споживання країн-учасниць. Проводячи єдину зовнішньоторговельну політику, країни регулюють товарні потоки з урахуванням рівня зовнішнього тарифу і результуючих цін, що в свою чергу дає поштовх до переорієнтування ресурсів у споживанні та виробництві. Якщо зовнішній тариф на будь-який товар, що встановлюється в МС, вище середньозваженого, яке існувало до створення даної інтеграційної структури, то країнам-членам доводиться відмовлятися від дешевшого зовнішнього джерела на користь більш дорогих внутрішніх ресурсів. Такі заходи вживаються із стратегічних міркувань, щоб уникнути зовнішньої залежності.

Якщо зовнішній тариф встановлюється нижче, то з урахуванням результуючих цін відбувається переорієнтація зовнішньої торгівлі країн-учасниць на ринки третіх країн. Такі заходи використовуються для посилення конкуренції внутрішніх і зовнішніх виробників. Взагалі, регулювання зовнішнього тарифу – вагомий інструмент для розвитку внутрішнього ринку товарів і послуг. Відбувається зниження або уповільнення зростання цін, посилюється конкуренція між товаровиробниками в межах МС.

Згідно зі ст. XIV ГАТТ митний союз передбачає заміну кількох митних територій однією при повному скасуванні мита усередині МС та створення єдиного зовнішнього митного тарифу.

Наявність у складі МС великих країн дозволяє простіше вирішувати багато проблем (наприклад, ресурсне забезпечення). А вміле поводження з митним тарифом здатне ефективно приваблювати іноземні інвестиції. Але в той же час МС потребує наявногсті регулюючих інститутів. Наднаціональні органи покликані вирішувати питання координації, контролю діяльності зовнішньої торгівлі і виробництва.

Цікаво, що на цьому етапі, хоча інтеграція відбувається у валютно-фінансовій галузі, вона відіграє другорядну роль обслуговуючого чинника. А такі галузі, як оборонна та окремі напрями енергетики, залишаються поза сферою МС.

«Спільний ринок» ЄЕС — найбільш яскравий, але не єдиний приклад економічної ефективності митного союзу. На всіх континентах існують регіональні союзну формі митних союзів: ЄАВТ, «МЕРКОСУР», Андський пакт, Митний Союз Центральної Африки, Асоціація країн Південно-Східної Азії.

Спільний ринок

Як і митний союз, спільний ринок не має торговельних бар'єрів і характеризується спільною зовнішньоторговельною політикою. Крім того, у спільному ринку мобільними є чинники виробництва між країнами-учасницями. У спільному ринку обмеження на імміграцію, еміграцію та переливання капіталу через кордони усунені. Чинник мобільності дозволяє більш ефективно використовувати працю, капітал та технологію. Таким чином, у спільному ринку починається інтеграція безпосередньо у сфері виробництва, що змушує членів спільного ринку тісно співпрацювати у грошовій, податковій (фіскальній) політиці і в політиці зайнятості.

Але, крім очевидних, вигод функціонування спільного ринку, він має і негативні сторони. Мова йде про те, що підвищення продуктивності праці країн-учасниць спільного ринку в цілому не завжди передбачає однакову вигоду для всіх країн, які входять до спільного ринку. Через цю обставину виникають: труднощі у створенні спільного ринку в різних частинах земної кулі. Прикладом успішної політики спільного ринку може слугувати ЄЕС.

Для регулювання діяльності в рамках СР створюються спеціальні наднаціональні інститути, яким передається частина національного суверенітету держав країн-учасниць, або просто міждержавні інститути, різного роду фінансові структури і фонди, покликані координувати економічну політику держав-членів.

Якісно вищої формою інтеграції є єдиний внутрішній ринок (ЄВР), що забезпечує не тільки вільне пересування товарів, але також вільний рух послуг, капіталу і робочої сили.

Переростання СР в ЄВР обусловлюється не тільки економічними, але й політичними факторами. ЄВР передбачає більш досконалу діяльність наднаціональних органів контролю та управління в напрямку гармонізації всього спектра економічної політики (у тому числі і соціальної) з урахуванням уніфікації національних законодавств держав-членів.

Цей етап реалізований тільки в рамках Євросоюзу, що дозволило йому перейти до вищої форми економічної інтеграції - економічного і валютного союзу.