Тема 3. Принцип змагальності та його реалізація в цивільному процесі

Вступ.

1. Принципи цивільного процесуального права, їх класифікація.

2. Принцип змагальності у контексті принципів цивільного процесуального права, закріплених Конституцією України і законодавством про судочинство.

3. Функціонування принципу змагальності в цивільному процесі.

Висновки.

Методичні поради

У вступі студент розкриває актуальність теми, суть проблеми, що зазначена у темі курсової роботи, мету і завдання дослідження цієї проблеми, методологію дослідження, теоретичне та практичне значення обраної теми.

У першому розділі курсової роботи має бути висвітлено поняття принципів цивільного процесуального права, характеристика підходів до їх класифікації та класифікація, ознаки, демократичний характер принципів цивільного процесуального. Слід також назвати законодавчі акти, в яких закріплені принципи цивільного процесуального права, визначити роль і значення принципів як підґрунтя здійснення правосуддя у цивільних справах.

Принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними судові своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості закріплений пунктом 4 ст. 129 Конституції. У другому розділі необхідно розкрити його зміст, елементи, посилаючись на ст. 10 ЦПК. Доцільно також проаналізувати співвідношення принципів змагальності і диспозитивності в цивільному судочинстві, надати порівняльну характеристику.

Більш повна характеристика принципу змагальності можлива також у контексті інших принципів, зокрема, принципів процесуальної рівноправності сторін, безпосередності судового розгляду, усності судового розгляду.

Принцип змагальності виступає процесуальною гарантією всебічного, повного і об’єктивного встановлення дійсних обставин справи, прав і обов’язків сторін. Суть даного принципу полягає у забезпеченні широкої можливості сторонам, які беруть участь у справі, відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Отже, третій розділ слід присвятити характеристиці функціонування принципу змагальності, посилаючись на приклади з юридичної практики. При цьому слід проаналізувати обмеження дії принципу змагальності у наказному і окремому провадженнях.

У висновках слід узагальнити основні положення курсової роботи, усі висновки, що були зроблені при вивченні і висвітленні окремих питань. Цим самим буде дано відповідь щодо досягнення мети і розв’язання завдань курсової роботи.

Тема 4. Принцип диспозитивності в цивільному процесі

Вступ.

1. Принципи цивільного процесуального права, їх класифікація.

2. Принцип диспозитивності у контексті принципів цивільного процесуального права, закріплених Конституцією України і законодавством про судочинство.

3. Функціонування принципу диспозитивності в цивільному процесі.

Висновки.

Методичні поради

У вступі студент розкриває актуальність теми, суть проблеми, що зазначена у темі курсової роботи, мету і завдання дослідження цієї проблеми, методологію дослідження, теоретичне та практичне значення обраної теми.

У першому розділі курсової роботи має бути висвітлено поняття принципів цивільного процесуального права, характеристика підходів до їх класифікації та класифікація, ознаки, демократичний характер принципів цивільного процесуального. Слід також назвати законодавчі акти, в яких закріплені принципи цивільного процесуального права, визначити роль і значення принципів як підґрунтя здійснення правосуддя у цивільних справах.

У другому розділі необхідно розкрити зміст принципу диспозитивності (ст. 11 ЦПК). Цей принцип спирається на конституційну основу, оскільки право громадян на звернення до суду за захистом і на судовий захист закріплене в ст. 55 Конституції України. Диспозитивність в цивільному процесі полягає в наданій заінтересованим особам, які беруть участь у справі, можливості вільно здійснювати свої права (матеріальні і процесуальні), розпоряджатися ними, виконуючи процесуальні дії, спрямовані на відкриття провадження у справі, розвиток і припинення справи в суді, а також використовувати інші процесуальні засоби з метою захисту суб’єктивних майнових і особистих немайнових прав і охоронюваних законом інтересів, державних і громадських інтересів.

Найбільш повна характеристика цього принципу можлива у контексті інших принципів, закріплених Конституцією України та законодавством про судочинство, зокрема, принципів рівності усіх учасників процесу перед законом і судом (п. 2 ст. 129 Конституції); змагальності сторін та свободи в наданні ними судові своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості (п. 4 ст. 129 Конституції); гласності судового процесу та його повного фіксування технічними засобами (п. 7 ст. 129 Конституції); забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (п. 8 ст. 129 Конституції); доступності і гарантованості судового захисту прав і свобод людини і громадянина (ч. 3 ст. 8; ч. 4 ст. 32; ч. 1, 2 ст. 55; ч. 1 ст. 59; п. 6 ст. 129 Конституції); участі громадськості у захисті прав громадян (ст. 36 Конституції); публічності (ст. 3; ч. 2 ст. 19; п. 2 ст. 121 Конституції).

Третій розділ слід присвятити характеристиці функціонування принципу диспозитивності в цивільному процесі, посилаючись на приклади з юридичної практики. Слід при цьому знати, що принцип диспозитивності проявляється і має нормативне закріплення стосовно усіх стадій цивільного процесу і всіх проваджень, включаючи апеляційне, касаційне, а також провадження за нововиявленими та винятковими обставинами.

У висновках слід узагальнити основні положення курсової роботи, усі висновки, що були зроблені при вивченні і висвітленні окремих питань. Цим самим буде дано відповідь щодо досягнення мети і розв’язання завдань курсової роботи.