Питання 3.

Для того щоб визначитися з категоріями "предмет", "метод", "об'єкти аудиторської діяльності", треба з'ясувати, в чому полягає відмінність між аудитором і ревізором, аудитом та ревізією. Наочніше це можна зробити за допомогою табл. 1.1.

Таблиця 1.1. Порівняння характеристик ревізії та аудиту

	Ревізія	Аудит
Мета проведення	Усунення недоліків	Зменшення недоліків
	Ліквідація зловживань	Обмеження зловживань
	Встановлення законності	З'ясування істинних причин недоліків
	Забезпечення максимальної точності даних	Приблизна точність даних
Гласність	Оприлюднення результатів	Збереження професійної таємниці
Ініціатори проведення	Суб'єкти адміністративного права	Аудитора клієнт вибирає сам
Джерела фінансування	За рахунок суб'єкта адміністративного права	За рахунок суб'єкта, що перевіряється

Усе наведене вище дає нам можливість визначитися з категоріями "предмет аудиту", "метод аудиту", "об'єкти аудиторської діяльності".

Предмет аудиту — стан економічних, організаційних, інформаційних та інших характеристик системи, що перебуває в сфері аудиторської оцінки.

Метод аудиту — це сукупність способів і прийомів, які використовують для дослідження стану об'єктів, що вивчаються.

Ці прийоми можна об'єднати в такі групи:

• перша — визначення кількісного та якісного стану об'єкта;

• друга — визначення відхилень дійсного стану досліджуваного об'єкта від норм і нормативів, планових показників та інших правил;

• третя — оцінка стану об'єкта (в минулому, поточному та майбутньому періодах).

Отже, методом аудиту є визначення реального, якісного та кількісного стану об'єктів, виявлення відхилень від базового або нормативного стану й оцінка цих відхилень за критеріями доцільності та законності.

Загальнонауковими методами є: аналіз і синтез, індукція і дедук­ція, аналогія і моделювання, абстрагування і конкретизація, систем­ний аналіз, функціонально-вартісний аналіз тощо.

Аналіз — це метод дослідження, який стосується вивчення пред­мета шляхом розчленування його на складові, кожна з яких аналі­зується (вивчається) окремо в рамках одного цілого (аудит фінансо­во-господарської діяльності підприємства).

Синтез— метод дослідження об'єкта в його цілісності, в єдності його частин (аудит виконання договорів на постачання товарно-матеріальних цінностей).

Індукція— метод дослідження, за яким загальний висновок складається на підставі ознайомлення не зі всіма ознаками, а лише з частиною їх, тобто способом виведен­ня висновків від окремого до загального (аудит витрат обігу здій­снюється насамперед за даними аналітичного обліку, а відтак — син­тетичного обліку).

Дедукція — метод дослідження, за якого спочатку вивчається стан об'єкта в цілому, а потім стан його складових елементів, тобто висновки роблять від загального до окре­мого (аудит фінансових результатів спочатку проводиться за дани­ми синтетичного обліку, а потім — аналітичного обліку).

Аналогія — прийом наукових висновків, за допомогою якого досягається пізнання ознак суб'єктів на основі їх подібності з інши­ми. Метод аналогії, базуючись на подібності окремих сторін різних об'єктів, є основою моделювання.

Моделювання — спосіб наукового пізнання, який ґрунтується на заміні об'єкта, що вивчається, на його аналог, модель, що містить істотні прикмети оригіналу (наприклад, стандарти).

Абстрагування — прийом відволікання, способом абстракції переходять від конкретних об'єктів до загальних понять (за перевіркою стану збереження матеріальних цінностей на окремих складах, абстрагуючись, роблять висновки щодо гуртовні в цілому).

Конкретизація— дослідження стану об'єктів за певними конкретними умовами існування їх (виявлення нестач в окремих магазинах).

Системний аналіз — вивчення об'єкта як сукупності елементів, що утворюють систему. В аудиті системний аналіз передбачає оцінку поведінки об'єктів як системи з усіма факторами, що впливають на його функціонування. Він дає змогу застосувати системний підхід до оцінки виробничої і фінансово-господарської діяльності підприємства (аналіз систем для дослідження об'єктів за умов невизначеності).

Функціонально-вартісний аналіз — це вивчення об'єктів на ста­дії підготовки виробництва, що включає проектування і синтез склад­них систем у процесі дослідження їх функціонування (проектування й оцінювання економічної ефективності технологічних процесів тощо).

Існують також власні методичні прийоми аудиту, які можна об'єднати в групи: органолептичні, розрахунково-аналітичні, докумен­тальні, узагальнення і реалізації результатів аудиту.

Органолептичні методи — це інвентаризація, контрольні заміри, вибіркові й суцільні спостереження, технологічний та хіміко-технологічний контроль, екс­пертизи, службові розслідування, експеримент.

Питання 4.

Об'єкт аудиторської діяльності — це взаємопов'язані економічні, організаційні, інформаційні, технологічні та інші сторони функціонування системи, що вивчається, стан якої може бути оцінений кількісно й якісно. Об'єкти аудиту можуть бути різними за складом та структурою, відношенням до різних сфер діяльності, іншими характеристиками.

За видами:

1. Активи:

— основні засоби та позаоборотні активи;

— запаси і витрати;

— гроші, розрахунки та інші активи.

2. Господарські факти як процеси:

- виробництва і реалізації продукції;

— забезпечення процесу виробництва робочою силою;

— впровадження у виробництво нової техніки та технології;

— матеріально-технічне постачання;

— технічне, господарське, енергетичне забезпечення виробництва.

3. Пасиви:

— джерела власних і прирівняних до них коштів;

• довгострокові пасиви;

• розрахунки та інші пасиви.

4. Економічні результати діяльності:

— обсяги виробництва;

• продуктивність праці;

— собівартість продукції;

— рентабельність;

— витрати виробництва.

5. Організаційні форми управління: — організаційна структура виробництва; — структура та функції апарату управління.

6. Методи управління:

— системи стимулювання праці;

— внутрішньовиробнича система стимулювання виробництва.

5. Функції управління:

— планування;

— нормування;

— облік;

— контроль;

— економічний аналіз;

— ціноутворення;

— внутрішній аудит.

8. За відношенням об'єктів до сфери діяльності:

— виробництво основне, допоміжне та обслуговуюче; матеріально-технічне постачання та збут;

— підготовка виробництва;

— управління.

9. За характером оцінки стану підприємства:

— якісна і кількісна оцінка;

— тільки якісна оцінка;

— тільки кількісна оцінка.

До об'єктів першої групи належать господарські процеси на підприємстві.

Об'єкти другої групи — це ті, які не можна оцінити кількісно, оскільки така оцінка суперечить їх внутрішньому змісту. До них відносять організаційні форми, методи, форми та функції управ­ління.

Третя група — це об'єкти, які не можуть мати практично інших оцінок, крім кількісних. Це ресурси й економічні результати діяльності підприємств.

10. За строком перебування об'єктів у полі діяльності аудиту:

— об'єкти, які постійно перебувають у полі аудиторського впливу;

— об'єкти періодичної аудиторської оцінки;

— об'єкти разових аудиторських оцінок.

До об'єктів, які постійно перебувають у полі діяльності аудиту, належать економічні результати діяльності, господарські процеси, деякі функції управління. Аудиторський вплив виявляється в по­стійному консультуванні підприємства аудиторською фірмою.

До об'єктів періодичної аудиторської оцінки відносять ресурси, господарські процеси, економічні результати діяльності. Підтвердження достовірності бухгалтерської звітності, аналіз фінансового стану, оцінка вартості майна — напрями аудиторської діяльності, які не постійні для підприємства.

До об'єктів разових аудиторських оцінок відносять організаційні форми, методи та функції управління.

Питання 5.

Практична діяльність аудиторів не обмежується аудитом та аудиторськими послугами, передбаченими чинним законодавством. А тому для кращого розуміння аудиторської діяльності в Україні розглянемо класифікацію аудиторських послуг, спираючись на світовий досвід аудиту за певними ознаками: за стадіями розвитку; залежно від суб’єктів господарювання, що підлягають аудиту; за об’єктами; за суб’єктами; за ініціативою здійснення; залежно від тривалості співпраці між клієнтом і аудитором.

Залежно від історичних стадій розвитку.

Залежно від історичних стадій розвитку аудиту виділяють три види аудиту: підтверджуючий аудит (перевірка і підтвердження достовірності бухгалтерських документів і звітності); системно-орієнтований аудит - аудиторська експертиза на основі аналізу системи внутрішнього контролю. Доведено, що при ефективній системі внутрішнього контролю ймовірність помилок незначна, і необхідність у надто детальній перевірці відпадає; у випадку неефективної системи внутрішнього контролю клієнту надаються рекомендації щодо її поліпшення); аудит, що базується на ризику (концентрація аудиторської роботи у сферах із вищим можливим ризиком, що значно спрощує аудит у сферах із низьким ризиком).

Залежно від типу клієнтів.

Залежно від типу клієнтів аудит поділяється на: загальний аудит (аудит підприємств та їх об’єднань незалежно від організаційно-правових форм та видів власності, організацій та установ); банківський аудит; страховий аудит; аудит бірж, позабюджетних фондів та інвестиційних інститутів.

За об’єктами

За об’єктами аудит у міжнародній практиці поділяють на аудит фінансової звітності, погоджений аудит (аудит на відповідність), та операційний аудит.

Аудит фінансової звітності виконується для визначення того, чи узгоджена зведена фінансова звітність із певними критеріями. Зазвичай критеріями є загальноприйняті бухгалтерські принципи, хоча поширена також практика проведення аудиту фінансової звітності на основі наявних грошових коштів або на будь-якій іншій основі, притаманній бухгалтерії, господарської системи, що перевіряється. Фінансова звітність у найзагальнішому випадку включає бухгалтерський баланс, звіт про фінансові результати, звіт про власний капітал, звіт про рух грошових коштів.

Аудит фінансової звітності базується на тому припущенні, що вона буде використана різними групами для різних цілей. Отже, більш ефективним є варіант, коли один аудитор виконує аудит і робить висновок, на який можуть покластися всі користувачі, ніж той, при якому кожний користувач проводив би власний аудит. Якщо користувач вважає, що загальний аудит не забезпечує достатньої для його цілей інформації, то в нього є можливість отримати додаткові дані. Послідовність процесу аудиту може бути наступна:

• фаза збору інформації:

  • зібрати (або поновити) і задокументувати інформацію про клієнта і відповідні фактори ризику;

  • вивчити і задокументувати характерні особливості структури внутрішнього контролю клієнта;

  • дати оцінку внутрішньому контролю клієнта;

  • прийняти рішення щодо методу організації перевірки (суцільний, вибірковий, комбінований

• фаза планування:

• скласти попереднє судження про суттєвість і оцінити ступінь ризику того, що різні твердження адміністрації можуть бути показані з певними похибками;

• визначити, чи слід перевіряти ефективність облікової політики і методики структури контролю;

• провести стратифікацію генеральної сукупності та розподілити роботу між виконавцями;

• вибрати і зареєструвати відповідну стратегію аудиту для кожного рахунка або групи рахунків.

• фаза здійснення аудиту:

• зібрати, оцінити і задокументувати докази для підтвердження правильності даних, які містяться в рахунку і розшифровках фінансового звіту;

• переглянути стратегію аудиту на предмет відповідності її поставленим завданнями;

• у разі встановлення помилок при вибірковій перевірці переглянути оцінку внутрішнього контролю.

• фаза подання звіту:

• підготувати інформацію для клієнта;

• скласти аудиторський висновок про фінансовий звіт;

• скласти повідомлення про структуру внутрішнього контролю;

• скласти акт приймання-здачі аудиторського висновку.

Аудит на відповідність має на меті визначити, чи дотримуються в господарській системі тих специфічних процедур або правил, які приписані персоналу адміністрацією. Згідно з встановленими нормами чинного законодавства цей аудит для приватного бізнесу міг би включати з’ясування того, чи виконує бухгалтерський персонал ті процедури, які приписані керуючим, перевірку відповідності рівня заробітної плати мінімальному рівню, який гарантується законом; перевірку контрактів із банками й іншими кредиторами для гарантування дотримання другою стороною юридичних норм тощо. Аудит на відповідність є досить доцільним для перевірки тих чи інших дій структурних підрозділів, об’єднань. При аудиті адміністративно-функціональних формувань роль аудиту на відповідність підвищена завдяки широкому регулюванню їх діяльності керівництвом. Практично кожній приватній і неприбутковій організації приписані види діяльності, контрактні угоди і юридичні норми, для перевірки дотримання яких може бути потрібний аудит на відповідність.

Результати аудиту на відповідність зазвичай повідомляються керівникові підрозділу, який перевірявся аудитором, а не широкому колу користувачів. Адміністрація є основною групою користувачів, які зацікавлені у відповідності фактичних процедур визначеним нормативними документами. Тому значну частину такої роботи виконують аудитори, запрошені з ініціативи підрозділів.

Операційний аудит - це перевірка будь-якої частини процедур і методів функціонування господарської системи з метою оцінки продуктивності й ефективності. По закінченні цього аудиту менеджеру зазвичай видаються рекомендації з удосконалення операцій. Операційний аудит трактується як дослідження господарської системи з точки зору її ефективності й продуктивності. Мета такого аудиту - встановити ефективність і продуктивність тієї чи іншої підсистеми будь-якої господарської системи.