2.1,3, Фінансові ресурси

В економічній літературі досі немає єдиної думки щодо визна­чення фінансових ресурсів. Фінансові ресурси завжди виступають у грошовій формі, але є значно вужчим поняттям ніж поняття «грошові засоби». Гоошові засоби стають фінансовими ресурса­ми тоді, коли вони акумулюються у відповідних фондах, які мають певний порядок утворення і використання. На рівні підприємства фінансові ресурси - це частина грошових надходжень і доходи, що призначені для виконання фінансових зобов'язань і здійснення вит­рат із забезпечення розширеного відтворення. Джерелами ство­рення фінансових ресурсів є внески засновників, прибуток, амор­тизаційні відрахування, цільове надходження, кредити всіх форм, кредиторська заборгованість, інвестиції.

2.1.4. Інвестиційні проекти підприємств та їх ефективність

Інвестиції - це вкладення коштів в активи тривалого вико­ристання для отримання прибутку на підприємстві або інших ре-

• реальні інвестиції: будівлі, споруди, машини, обладнання та інші матеріальні цінності терміном служби понад один рік;

• фінансові інвестиції («портфельні» інвестиції): акції, обліга­ції депозити в банках та ін.;

• інноваційні інвестиції: розробка і впровадження нових ідей, підходів чи технологій.

• інтелектуальні інвестиції: придбання прав, ліцензій, навчан­ня та ін.

Інвестиції, які планує здійснити і реалізовує підприємство, набу­вають спочатку форми інвестиційних проектів.

Основні етапи підготовки та реалізації такого проекту наве­дені нижче [33]:

1. Етап попереднього техніко-економічного обгрунтуван­ня. Він охоплює виникнення самої ідеї виготовлення нового това­ру (тобто побудови нового заводу) або реконструкцію старого підприємства та попередніх економічних розрахунків основних еле­ментів проекту, його порівняння з іншими проектами.

2. Етап підготовки комплексного техніко-економічного об­ґрунтування. Передбачає розрахунок статутного фонду, собівар­тості готової продукції, визначення можливого рівня цін, очікуваних прибутків, економічної ефективності, складання балансів доходів і витрат на час функціонування підприємства.

3. зультатів (наприклад, соціального ефекту). Існують такі форми інвестицій (рис. 2.2.)

   

   Рис. 2.2. Форми інвестицій

   Оцінка (експертиза) інвестиційного проекту. Означає його вив­

чення, обґрунтування проекту як на рівні окремого підприємства, так і незалежними експертами, потенційними кредиторами та ін,

4. Прийняття проекту. Передбачає його обговорення та схвалення усіма зацікавленими сторонами.

5. Реалізація проекту. Охоплює будівництво певного об'єкта, спостереження і контроль за цим процесом, внесення у разі не­обхідності оперативних змін до нього.

6. Процес експлуатації збудованого об'єкта і постійний аналіз його ефективності, порівняння з показниками техніко-економічно­го обґрунтування.

Процес формування та використання інвестиційних ресурсів містить такі складові, як маркетингові дослідження, проектуван­ня, освоєння, пуск, виробництво, отримання доходів. У економічній літературі та практиці інвестиційної діяльності виділяють різні підходи до оцінки капітальних вкладень (інвестицій).

Усі показники, що характеризують ефективність інвестицій, можна умовно поділити на дві групи: перша група - показники, які не враховують чинник часу (статичні); друга група - показники, які враховують чинник часу (динамічні).

Статистична задача оцінки економічної ефективності капі­тальних вкладень за взаємозамінними варіантами господарських або технічних рішень полягає у прийнятті умови стабільності виробничих показників протягом усього терміну функціонуван­ня підприємства. Такими показниками є: річні обсяги виробницт­ва продукції та її реалізації, ціна, собівартість одиниці продукції, річний прибуток, приведені витрати та ін. Прийняття умови стабільності фактично означає вибір ефективного варіанта капіталовкладень за середньорічц^іми показниками без урахувань чинника часу і пов'язаних із ним змін. Господарські процеси, яким властива повна стабільність показників протягом тривалого часу ідо яких застосована статистична задача порівняння капітальних вкладень, становлять незначну частину інвестиційних проектів.

В основному світова практика обґрунтування інвестиційних проектів використовує декілька узагальнюючих показників визна­чення ефективності інвестиційних проектів (динамічні показни­ки), а саме: чиста приведена вартість (ЧПВ), період окупності, внутрішня норма рентабельності, перевірювальний дисконт, сьо­годнішня вартість майбутнього фінансового підсумку тощо.