2.2. Суб'єкти підприємницької діяльності

Підприємницька діяльність в Україні регламентується Господарським кодексом, який був прийнятий Верховною Радою 16 січня 2003 року за № 436-ІУ.

Кодекс визначає загальні правові, економічні та соціальні засади здійснення господарської діяльності, в тому числі підприємництва громадянами та юридичними особами на території України, встановлює гарантії свободи підприємництва, основи державного регулювання.

Суб'єктами господарювання, в тому числі підприємницької діяльності (ст. 55 Господарського кодексу України), визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Суб'єктами підприємницької діяльності є:

1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, утворені згідно з Господарським кодексом України, а

26

інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Суб'єкти господарювання реалізують свою господарську компетенцію на основі права власності, господарського відання, оперативного управління відповідно до визначення цієї компетенції у Господарському кодексі та інших законах.

Суб'єкти господарювання - господарські організації, які діють на основі права власності, права господарського відання чи оперативного управління, мають статус юридичної особи.

Господарські організації мають право відкривати свої філії, представництва, інші відокремлені підрозділи без створення юридичної особи.

Не допускається заняття підприємницькою діяльністю таких категорій громадян: військовослужбовців, службових осіб органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, державного господарського суду, державного нотаріату, а також органів державної влади й управління, які покликані здійснювати контроль за діяльністю підприємств.

Особи, яким суд заборонив займатися певним видом діяльності, не можуть бути зареєстровані як підприємці з правом здійснення цього виду діяльності до закінчення терміну, встановленого судом.

Особи, які мають непогашену судимість за крадіжки, хабарництво та інші злочини, не можуть бути зареєстровані як підприємці, виступати співзасновниками підприємницької організації, а також займати в підприємницьких товариствах та їх спілках (об'єднаннях) керівні посади та посади, пов'язані з матеріальною відповідальністю.

2.3. Підприємство як організаційна структура підприємництва

Основною ланкою національної економіки України і типом господарювання є підприємство.

У ст. 42 Господарського кодексу України визначено суть підприємства: „Підприємство — самостійний суб'єкт господарю-

27

вання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами".

Підприємство є юридичною особою, яка має відокремлене майно, самостійний баланс, розрахункові (поточні) та інші рахунки в установах банків, печатку з найменуванням та ідентифікаційним кодом.

Підприємство не має у своєму складі інших юридичних осіб.

Підприємство здійснює будь-які види господарської діяльності, якщо вони не заборонені законодавством України і відповідають цілям, передбаченим статутом підприємства.

У разі збиткової діяльності підприємств держава, якщо вона визнає продукцію цих підприємств суспільне необхідною, може надавати їм дотацію, інші пільги.

Принципи підприємницької діяльності регламентуються Господарським кодексом України (ст. 44), де вказано, що підприємництво здійснюється на основі таких принципів:

- вільний вибір видів діяльності;

- самостійне формування програми діяльності та вибір постачальників і споживачів вироблюваної продукції, встановлення цін відповідно до законодавства;

- залучення матеріально-технічних, фінансових, трудових, природних та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законодавством;

- встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону;

- вільний найм працівників;

- вільне розпорядження прибутком, що залишається після сплати податків, зборів та інших платежів, установлених законодавством;

- самостійне здійснення підприємцем - юридичної особою - зовнішньоекономічної діяльності, використання будь-яким підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Дотримуючись цих вимог законодавства, підприємець повинен на основі конкретних дій організувати підприємницьку діяльність і забезпечити ефективне функціонування підприємства.