1.4. Економічна свобода, її зміст і роль у розвитку підприємництва

Зміст економічної свободи, або свобода підприємництва, означає свободу вибору: що виготовляти, у кого купувати, кому і на яких умовах продавати, з ким конкурувати, відкривати свою справу чи найнятися на роботу.

Економічна свобода підприємницької діяльності регламентується Господарським кодексом України, у ст. 43 якого записано, що підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, не заборонену законом.

17

Свобода підприємництва звичайно не має тотального характеру. Підприємці діють відповідно до законів і приписів, які визначають усе - від охорони здоров'я, охорони праці й навколишнього середовища, мінімальної заробітної плати до форми фінансових звітів. Не до всіх напрямів підприємництва є абсолютно вільний доступ. Обмеження у здійсненні підприємницької діяльності регламентуються ст. 43 діючого Господарського кодексу України. Але кожен, хто обирає той чи інший напрям підприємництва, має право звернутися за дозволом або ліцензією й розраховувати на те, що звернення буде розглянуто справедливо. Вже займаючись підприємництвом, крім потреби додержуватися багатьох правил, підприємець може самостійно вирішувати, що і як виробляти, що і за якою ціною продавати.

При організації підприємницької діяльності слід дотримуватися вимог, визначених Конституцією України як держави соціального спрямування: "Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава" (ст. 1), а також у Зверненні Президента України Віктора Ющенка до українського народу на майдані Незалежності 23 лютого 2005 року: "Ми створимо робочі місця. Кожен, хто прагне працювати, отримає роботу і гідну зарплату. Ніщо не обмежуватиме ініціативу, бажання забезпечити достаток родинам. Буде підтриманий кожен, хто дає роботу іншому. Чесна праця буде в пошані...", "Плоди економічного зростання стануть доступними усім...", "Ми знищимо систему корупції в країні, виведемо економіку з тіні. Податки будуть знижені, але плататимуть їх усі. Бізнес буде відділений від влади. Бюджет ні для кого не буде віднині годівницею.

Ці принципи випливають із основних цілей економічного розвитку і п'яти фундаментальних питань, яких необхідно дотримуватися в умовах ринкової економіки.

Основні цілі національної економіки охоплюють:

1- Економічний ріст. Бажано забезпечити виробництво більшої кількості і вищої якості товарів, що сприятиме зростанню життєвого рівня.

2- Повна зайнятість. Відповідне заняття необхідно забезпечити всім, хто бажає працювати і здатний до праці.

18

-, ^крномічна ефективність. Одержати максимальну віддачу при мінімальних затратах обмежених наявних виробничих ресурсів.

4 Стабільний рівень цін. Необхідно уникати значного підвищення або зниження загального рівня цін, тобто інфляції і дефляції.

5. Економічна свобода. Керівники підприємства, робітники, виробники і споживачі повинні володіти у своїй економічній діяльності високим ступенем свободи.

5. Справедливий розподіл доходів. Жодна група громадян не повинна перебувати у крайніх злиднях, коли в суспільстві є така група громадян, яка „купається в розкошах".

7. Економічне забезпечення. Необхідно забезпечити існування хронічно хворих, непрацездатних, недієздатних, престарілих та інших категорій населення, які самі не можуть забезпечити собі належний рівень життя.

8. Торговий баланс. Підтримання розумного балансу у міжнародній торгівлі і міжнародних фінансових операціях.

Як видно із наведеного переліку, потреба економічної свободи випливає із вимог ринкових умов і основних цілей розвитку національної економіки. Тому для забезпечення розвитку суспільства необхідно дотримуватися п'яти фундаментальних питань, зміст яких полягає у наступному:

1. Скільки необхідно виробляти продукції, надавати послуг? У якому обсязі або яку частину наявних ресурсів доцільно використовувати у виробничому процесі?

2. Що необхідно виготовляти? Який набір товарів і послуг найповніше задовольняє матеріальні потреби суспільства?

3. Як цю продукцію слід виготовляти? Як -має організовуватися виробництво? Які фірми повинні здійснювати і яку використовувати технологію виробництва?

4. Хто повинен користуватися цією продукцією? Зокрема, як має розподілятися продукція економіки між індивідуальними споживачами?

5. Чи здатна система адаптуватися до змін? Чи зможе система домогтися певних змін у зв'язку зі змінами технології у виробництві, попиту споживачів, змінами в постачанні ресурсами тощо?

19

При вирішенні цих п'яти фундаментальних питань суспільство завжди буде стикатися з дилемою: "Безмежність потреб -обмеженість ресурсів".

Але, як видно, ці фундаментальні питання і самі показують шляхи виходу з неї. Вдумаймося в зміст першого питання: яку частину наявних ресурсів доцільно використати у виробничому процесі? Тут мається на увазі, що слід виходити із можливостей сьогодення й забезпеченості розвитку суспільства в перспективі, щоб не винищувати природні ресурси. Це стосується використання наших лісів, річок, ставків, сільськогосподарських угідь. Треба не тільки зберегти, а й примножити їх. Тому кожне покоління людей повинно думати про це, працювати над цим, і дітей до цього привчати.

Розглянемо третє питання. Тут передбачається з'ясовувати та регулювати, які фірми повинні здійснювати виробництво і яку використовувати технологію. Не пускати цей процес на само-плив, а визначати на науковій і конкурентній основі, хто краще забезпечить виробництво, дотримуючись при цьому всіх аспектів екологічних, економічних і регіональних проблем.

Чому регіональних? А тому, що Україні не вигідно завозити маргарин з Фінляндії. Вона повинна використовувати власні ресурси для виробництва цього продукту.

Надзвичайно суттєвим є п'яте питання: чи здатна система адаптуватися до змін? Практика показала, що діюча в Україні система виробництва не готова відповісти на нього. А це стримує розвиток. При цьому слід відзначити, що економісти, розглядаючи проблеми ринку, констатують тільки три питання, відкидаючи повністю п'яте і вихолощуючи суть третього. Тим самим доводять, що в ринкових умовах все пускається на самоплив. Ось чому якщо всі наші підприємства в цілому прийняти за 100%, то тільки 5-6 % займаються виробництвом, решта ж - торгівлею за найпростішою схемою "купив - продав", хоча в кожному статуті передбачено виробництво продукції. Та й ті, хто займається виробництвом, не завжди дотримуються зазначених вимог. А це має негативний вплив на розвиток суспільства.

Отже, формування суспільної свідомості повинно базуватися на глибокому розумінні фундаментальних вимог розвитку національної економіки.

20

Приступаючи до створення підприємства, підприємець чи підприємців повинні мати перед собою чітку і зрозумілу :_Д6Ю, яка має бути підкріплена системою постійного одержання _а]йовлення на свою продукцію або послуги.

Передбачувані випуск продукції або надання послуг повинні бути забезпечені всіма необхідними матеріально-сировинними та іншими виробничими ресурсами. Крім того, починаючи нову справу, необхідно передбачити можливості поповнення свого капіталу. Всі ці питання мають бути конкретно відображені в основному документі - підприємницькому бізнес-плані, зміст якого розглядається в одному з наступних розділів посібника.

Важливою рисою будь-якого сучасного підприємця є здатність гнучко реагувати на зміну ринкової ситуації. Для цього, дотримуючись вимог економічної свободи, треба бути компетентним у вибраній сфері діяльності, володіти необхідними рисами характеру, бути цілеспрямованим, готовим до невдач, здатним навчатися і робити висновки зі своїх помилок. Необхідно підібрати надійних партнерів. Треба бути готовим до конкурентної боротьби. Необхідно чітко організовувати маркетинг, вміти підтримувати неформальні зв'язки й офіційні відносини як з постачальниками сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів, так і зі споживачами продукції, замовниками.

Слід розуміти, що будь-яка підприємницька акція - це організація взаємозв'язків. І чим обґрунтованіше вона створена й уміло регулюється, тим більше надії на одержання економічної вигоди, на прибуткове покриття вкладених у виробництво витрат.

Всі дії повинні відповідати вимогам законодавчих актів України, дотриманню п'яти фундаментальних питань і виконанню основних цілей національної економіки, мають бути спрямовані на розв'язання екологічних, економічних і регіональних проблем.

Перераховані властивості економічної свободи, вільного підприємництва характерні для ринкових економічних відносин, їх не існувало в умовах командно-адміністративної системи господарювання. Основоположники соціалізму розглядали конкуренцію як марнотратне і неефективне явище. Вони замінювали індивідуальні рішення централізованим плануванням, майже всі ділові рішення були підпорядковані диктату центральних плануючих органів.

21

Тобто при командно-адміністративній системі господарювання як виробники, так і споживачі не були забезпечені економічною свободою, що й затримувало розвиток економіки.

Незважаючи на те, що Україна перейшла на ринкові економічні відносини, до цього часу в функціях управління зберігається деяка частина командно-адміністративних аспектів, що стосується формування і використання бюджету тощо.

А це певним чином негативно впливає на розвиток підприємництва в Україні.

Рушійними силами підприємництва є необхідність задоволення як індивідуальних, так і суспільних потреб, які проявляються через попит і пропозицію.

Згідно із законом попиту і пропозиції рівновага між тією кількістю товару, яку хочуть продати виробники, і тією, яку прагнуть придбати покупці, коригується зміною цін.

Попит - це спосіб реагування покупців на зміну цін. При зниженні цін на товари й послуги попит на них збільшується, а при підвищенні - падає.

Пропозиція - це спосіб реагування виробників на зміну цін на товар. При зростанні цін вони звичайно збільшують випуск товарів (якщо зможуть це зробити). Отже, вищі ціни на товари й послуги стимулюють збільшення пропозиції з боку виробників.

Таким чином, зміна попиту і пропозиції коригує тимчасову нестачу товарів або їх надвиробництво. Ринковий механізм попиту і пропозиції доводить бажання споживачів до підприємств -виробників продукції, а через них - і до постачальників ресурсів.

Висновки

Основи підприємництва як навчальна дисципліна вивчає суть і функціонування підприємницької діяльності в умовах ринкових економічних відносин. Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, яка здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Основи підприємництва - одна з навчальних дисциплін, що є основою економічної освіти, необхідної спеціалістам економіч-

_ого профілю підприємства, яке функціонує в умовах ринкової _еКономіки.

Тому вивченню цієї дисципліни приділяється велика увага. а₀на необхідна для підготовки нинішніх спеціалістів: організацій виробництва, менеджерів, підприємців, у формуванні в них патріотизму й підприємницького мислення.

Основною умовою розвитку підприємництва є економічна _свобода.

Контрольні питання: \. Суть підприємництва.

2. "Основи підприємництва". Зміст, предмет і мета вивчення курсу.

3. Підприємницька діяльність. Суть і необхідні умови ринку.

4. Роль "Основ підприємництва" в економічній теорії, господарській практиці та формуванні підприємницького мислення у студентів.

5. Зміст стратегії і тактики підприємництва.

6. Суть економічної свободи.

7. Господарський кодекс України. Його роль у системі організації та функціонування підприємницької діяльності.

8. Основні цілі економічного розвитку та п'ять фундаментальних питань економіки.

22

23