4.5. Страховики, страхувальники та страхові посередники на страховому ринку України

Головними суб'єктами страхового ринку є страховики, страхувальники та страхові посередники. Кожний з них виконує свою функцію має свою специфіку та механізм реалізації економічних інтересів

Страховиками визнаються фінансові установи, створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законом України "Про господарські товариства" з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про страхування", а також що одержали у визначеному порядку ліцензію на проведення страхової діяльності. Учасників страховика повинно бути не менше трьох. Страхову діяльність в Україні виконують тільки страховики - резиденти України

В окремих випадках, визначених законодавством України, страховиками визнаються державні організації, які створені і діють відповідно до Закону України "Про страхування".

Загальний розмір внесків страховика до статутних фондів інших страховиків України не може перевищувати 30% його власного статутного фонду, в тому числі розмір внеску до статутного фонду окремого страховика не може перевищувати десяти відсотків. Ці вимоги не поширюються на страховика, який здійснює види страхування інші, ніж страхування життя, у разі здійснення ним внесків до статутного фонду страховика, який проводить страхування життя.

При створенні страховика або збільшенні зареєстрованого статутного фонду статутний фонд повинен бути сплачений виключно у грошовій формі Допускається сплата внесків до статутного фонду страховика цінними паперами, які випускає держава за їхньою номінальною вартістю в порядку, визначеному Уповноваженим органом, але не більше 25% загального розміру статутного фонду.

Забороняється використовувати для формування статутного фонду кошти страхових резервів, а також кошти, одержані в кредит та під заставу, вносити нематеріальні активи.

Предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише страхування, перестраховування і фінансова діяльність, пов'язана з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням

Допускається виконання зазначених видів діяльності у вигляді надання послуг для інших страховиків на підставі укладених угод про сумісну діяльність.

Юридичні особи, які не відповідають вимогам цієї статті, не можуть займатися страховою діяльністю.

Страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні громадяни, які уклали з страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України.

73

Страхувальники можуть укладати з страховиками договори про страхування третіх осіб (застрахованих осіб), які можуть набувати прав і обов'язків страхувальника згідно з договором страхування

Страхувальники мають право при укладанні договорів страхування призначати громадян або юридичних осіб для отримання страхових сум (страхового відшкодування), а також замінювати їх до настання страхового випадку.

Страхова компанія - це історично визначена суспільна форма функціонування страхового фонду, є відособленою економічною структурою, що проводить укладання договорів страхування та їх обслуговування. Економічна відособленість страхової компанії виявляється у повному відособленні її ресурсів, їх повному самостійному обороті. Економічно відособлені страхові компанії будують свої відносини з іншими страховиками на підставі перестраховування і співстрахування.

Страховики зобов'язані дотримувати таких умов забезпечення платоспроможності страховиків:

наявності сплаченого статутного фонду та наявності

гарантійного фонду страховика;

створення страхових резервів, достатніх для майбутніх

виплат страхових сум і страхових відшкодувань;

перевищення фактичного запасу платоспроможності

страховика над розрахунковим нормативним запасом

платоспроможності.

Мінімальний розмір статутного фонду страховика, який займається видами страхування іншими, ніж страхування життя, визначено в сумі еквівалентній 1000000 євро, а для страховиків, які займаються страхуванням життя, мінімальний розмір статутного фонду страховика визначено у сумі еквівалентній 1500000 євро за валютним обмінним курсом валюти України³³.

До гарантійного фонду страховика належать спеціальні та резервні фонди, а також сума нерозподіленого прибутку.

Балансовий прибуток страховика складається з прибутку від страхової діяльності, прибутку від інвестування та розміщення тимчасово вільних коштів, прибутку від інших операцій.

Прибуток від страхової діяльності (крім страхування життя і медичного страхування, порядок та умови проведення яких визначено актами чинного законодавства) обчислюють як різницю між доходами від страхової діяльності та витратами страховика на надання страхових послуг

До доходів від страхової діяльності належать: 1) зароблені страхові платежі (страхові внески, страхові премії) за договорами страхування і перестраховування.

³³ Див Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про страхування"" //Голос України -2001 - №205 (Орієнтир -№44) -С 9

74

Зароблені страхові платежі (страхові внески, страхові премії) визначають збільшенням суми надходжень страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) протягом звітного періоду на суму незароблених страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) на початок звітного періоду і зменшення отриманого результату на суму незароблених страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) на кінець звітного періоду.

До суми надходжень страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) не входять частки страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), які були сплачені перестраховикам у звітному періоді за договорами перестраховування; комісійні винагороди за перестраховування; частки від страхових сум та страхових відшкодувань, сплачені перестраховиками; повернуті суми з централізованих страхових резервних фондів; повернуті суми технічних резервів, інших, ніж резерв незароблених премій, у випадках і на умовах, які передбачені актами чинного законодавства До витрат страховика належать.

виплати страхових сум та страхових відшкодувань; відрахування у централізовані страхові резервні фонди; відрахування у технічні резерви, інші ніж резерв незароблених премій, у випадках і на умовах, які передбачені актами чинного законодавства; витрати на проведення страхування; інші витрати, що входять до собівартості страхових послуг. Валовий доход страховика визначають як суму доходу від страхової діяльності, прибутку від проведення страхування життя, прибутку від позареалізаційних операцій та іншої реалізації, зменшених на виплати страхових сум та страхового відшкодування, відрахування у централізовані страхові резервні фонди та у технічні резерви, інші ніж резерв незароблених премій.

Прибуток від діяльності зі страхування життя визначають сумою надлишку резервів довгострокових зобов'язань (математичних резервів) понад обсяги страхових зобов'язань, яку використовують у звітному періоді на власні потреби страховика, в тому числі для виплати дивідендів учасникам страховика.

Страховики за рахунок прибутку можуть створювати вільні

резерви

Вільні резерви - це частка власних коштів страховика, яка резервується з метою додаткового забезпечення платоспроможності страховика відповідно до прийнятої методики проведення страхової

діяльності.

Для забезпечення виконання страховиками зобов'язань щодо окремих видів страхування страховики можуть утворювати централізовані страхові резервні фонди та органи, які керують цими фондами.

75

Джерелами утворення централізованих страхових резервних фондів можуть бути відрахування від надходжень страхових платежів, внески власних коштів страховика, а також доходи від розміщення коштів централізованих страхових резервних фондів.

Страховики відповідно до обсягів страхової діяльності зобов'язані підтримувати належний рівень фактичного запасу платоспроможності (нетто-активів).

Запас платоспроможності (нетто-активи) страховика визначають вирахуванням із вартості майна (загальної суми активів) страховика суми нематеріальних активів і загальної суми зобов'язань, в тому числі страхових. Страхові зобов'язання дорівнюють обсягам наявних технічних резервів.

На будь-яку дату фактичний запас платоспроможності страховика повинен перевищувати розрахунковий нормативний запас п л атосп роможності.

Нормативний запас платоспроможності страховика на звітну дату (без врахування договорів страхування життя) дорівнює більшій з визначених величин, а саме:

перша - множенням суми надходжень страхових премій за попередні 12 місяців на 0,18. Сума надходжень страхових премій зменшується на 50% страхових премій, сплачених перестраховикам;

друга - множенням суми проведених страхових виплат протягом 12 місяців на 0,26. Сума проведених виплат зменшується на 50% виплат, які компенсували перестраховики згідно з укладеними договорами перестраховування.

Нормативний запас платоспроможності страховика, який здійснює страхування життя, на будь-яку дату дорівнює величині, яка визначається шляхом множення загальної величини резерву довгострокових зобов'язань (математичного резерву) на 0,05

Загальна величина резерву довгострокових зобов'язань (математичного резерву) дорівнює сумі резервів довгострокових зобов'язань (математичних резервів), які визначаються на будь-яку дату окремо по кожному договору страхування життя.

Якщо страхова сума за окремим об'єктом страхування перевищує 10% суми сплаченого статутного фонду і сформованих страхових резервів, то страховик зобов'язаний укласти договір перестраховування.

Страховики, які прийняли страхові зобов'язання в обсягах, які перевищують можливість виконання за рахунок власних активів, повинні застрахувати ризик виконання зазначених зобов'язань у перестраховиків, здебільшого, резидентів.

Для забезпечення страхових зобов'язань із страхування життя і медичного страхування страховики формують окремі резерви за рахунок надходження страхових платежів і доходів від інвестування коштів сформованих резервів за цими видами страхування.

Кабінет Міністрів України може змінювати порядок визначення фактичного та нормативного запасу платоспроможності та структури гарантійного фонду.

76

З метою додаткового забезпечення страхових зобов'язань _сТраховики можуть на підставі договору створити Фонд страхових арантій, який є юридичною особою. Державну реєстрацію Фонду проводять в порядку, передбаченому для державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності. Орган, який реєструє Фонд, в десятиденний _гЄрмін з дня реєстрації повідомляє про це Уповноважений орган.

Джерелами утворення Фонду страхових гарантій є добровільні відрахування від страхових резервів, сформованих страховиками, які дікяь в Україні, а також доходи від розміщення цих коштів. Розмір відрахувань до Фонду страхових гарантій і порядок використання коштів ^ого Фонду визначають страховики, які беруть у ньому участь.

У випадку визнання судом страхувальника-громадянина ^Дієздатним його права і обов'язки за договором страхування переходять до його опікуна, а дія договору страхування цивільної відповідальності припиняється з часу втрати ним дієздатності. У випадку ^знання судом страхувальника-громадянина обмежено дієздатним він свої права і обов'язки страхувальника за договором страхування за згодою піклувальника.

Якщо в період дії договору страхування страхувальник втрачає ррава юридичної особи внаслідок реорганізації, то права й обов'язки, які рипливають з договору страхування, переходять до правонаступника страхувальника за згодою страховика.

Ліквідація, реорганізація та санація страховика. Орган нагляду за страховою діяльністю (Уповноважений орган) має право провести примусову санацію страховика у випадках:

невиконання ним зобов'язань перед страхувальниками протягом трьох місяців;

недосягнення ним визначеного законодавством України розміру статутного фонду;

інших випадків, визначених чинним законодавством України. ; Примусова санація передбачає:

проведення комплексної перевірки фінансово-господарської

діяльності страховика, в тому числі обов'язкової аудиторської

перевірки;

заборону на вільне користування майном страховика та

прийняття страхових зобов'язань без дозволу

Уповноваженого органу;

встановлення обов'язкового для виконання графіка

проведення розрахунків із страхувальниками;

прийняття рішення про ліквідацію або реорганізацію

страховика. Ліквідація страховика відбувається в порядку,

передбаченому чинним законодавством України.

77

т

Реорганізація страховика за рішенням органу нагляду за страховою діяльністю (Уповноваженого органу) передбачає:

реорганізацію у страхового посередника відповідно до нормативних актів, що регулюють діяльність страхових посередників;

- об'єднання кількох страховиків із визначенням порядку передачі страхових зобов'язань за умови погодження на це власників страховиків;

залучення до числа учасників страховика іноземних

страховиків, за умови проведення ними всіх розрахунків за

зобов'язаннями та боргами страховика, термін сплати яких

уже настав. Ліквідуючи страховика, коли учасники страховика

прийняли таке рішення і страховик не має зобов'язань перед

страхувальниками, орган нагляду за страховою діяльністю

приймає рішення про вилучення страховика з єдиного

державного реєстру страховиків (перестраховиків).

Вилучення страховика з державного реєстру суб'єктів

підприємницької діяльності місцевими органами влади у зв'язку з його

ліквідацією або реорганізацією відбувається тільки після внесення

відповідних змін у єдиний державний реєстр страховиків

(перестраховиків).

Реорганізацію страховика (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) проводять у порядку, визначеному чинним законодавством, з урахуванням особливостей по забезпеченню правонаступництва щодо укладання договорів страхування, які визначає орган нагляду за страховою діяльністю.

Страховики можуть проводити страхову діяльність через страхових посередників (страхових агентів і страхових брокерів). Діяльність страхових брокерів на користь іноземних страховиків на території України не допускається, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

Страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні громадяни, які уклали зі страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України.

Страхувальники можуть укладати зі страховиками договори про страхування третіх осіб (застрахованих осіб), які можуть набувати прав і обов'язків страхувальника згідно з договором страхування.

Страхувальники мають право при укладанні договорів страхування призначати громадян або юридичних осіб для одержання страхових сум (страхового відшкодування), а також замінювати їх до настання страхового випадку.

Страхувальник зобов'язаний:

своєчасно вносити страхові платежі;

укладаючи договір страхування, надати інформацію

страховикові про всі відомі йому обставини, які мають суттєве

78

значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати

його про будь-яку зміну страхового ризику;

повідомити страховика про інші діючі договори страхування

щодо цього об'єкта страхування;

вживати заходів щодо запобігання та зменшення збитків,

завданих внаслідок настання страхового випадку;

повідомити страховика про настання страхового випадку в

термін, передбачений умовами страхування. Умовами

договору страхування можуть бути передбачені також інші

обов'язки страхувальника.

У разі смерті страхувальника-громадянина, який уклав договір майнового страхування, права і обов'язки страхувальника переходять до осіб, які одержали це майно в спадщину. Страховик або будь-хто з спадкоємців має право на переукладення договору страхування.

В інших випадках права й обов'язки страхувальника можуть перейти до іншого громадянина чи юридичної особи лише за згодою страховика, якщо інше не передбачено договором страхування.

У разі смерті страхувальника, який уклав договір особистого страхування на користь третіх осіб, його права і обов'язки можуть перейти як до цих осіб, так і до осіб, на яких відповідно до чинного законодавства покладено обов'язки щодо охорони прав і законних інтересів застрахованих.

Якщо в період дії договору страхування страхувальник втрачає права юридичної особи внаслідок реорганізації, то права і обов'язки, які випливають з договору страхування, переходять до правонаступника страхувальника за згодою страховика.

У випадку визнання судом страхувальника-громадянина недієздатним його права і обов'язки за договором страхування переходять до його опікуна, а дія договору страхування цивільної відповідальності припиняється з часу втрати ним дієздатності. У випадку визнання судом страхувальника-громадянина обмежено дієздатним він виконує свої права й обов'язки страхувальника за договором страхування лише за згодою піклувальника.

Основними страховими посередниками на страховому ринку України є страхові агенти, страхові або перестрахові брокери.

Страхові агенти - це громадяни або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності (укладання договорів страхування, одержання страхових платежів, виконання робіт, пов'язаних з виплатами страхових сум і страхового відшкодування). Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за комісійну винагороду на підставі договору зі страховиком.

Страхові брокери - це громадяни або юридичні особи, які зареєстровані у визначеному порядку як суб'єкти підприємницької діяльності та виконують посередницьку діяльність на страховому ринку

79

т

від свого імені на підставі доручень страхувальника або страховика.

Під агентською діяльністю розуміють діяльність суб'єктів підприємницької діяльності, уповноважених діяти від імені та на підставі доручення одного або більше страховиків, рекламування, консультування, пропонування страхувальникам страхових послуг та проведення роботи, пов'язаної з укладанням та виконанням договорів страхування (підготовка і укладення договорів страхування, виконання робіт пов'язаних з обслуговуванням договорів), у тому числі оформлення всіх потрібних документів для своєчасної виплати страхових сум або страхового відшкодування, а також здійснення цих виплат.

Брокерська діяльність - це професійна діяльність суб'єктів підприємницької діяльності на користь страхувальника або перестрахувальника (цедента), спрямована на визначення його потреби в отриманні страхових послуг, консультування, наданні допомоги у розробці умов договору страхування, пошуку страховиків, які відповідають вимогам страхувальника, веденні переговорів та укладенні договорів страхування за дорученням страхувальника, проведенні розрахунків за договорами страхування, підготовці документів для врегулювання питання про збитки у разі настання страхового випадку.

Якщо договір страхування укладається за посередництвом страхового агента, то суб'єкти цивільно-правових відносин повинні дотримуватись таких вимог:

страховий агент, що отримує страхові платежі від страхувальників, зобов'язаний перерахувати ці кошти на рахунок страховика протягом двох робочих днів після отримання відповідних страхових платежів, а також оформити договір страхування не пізніше одного робочого дня з моменту отримання страхового платежу; страховий агент зобов'язаний щодекадно подавати страховикові відомості про укладені договори страхування та розміри отриманих платежів;

у разі несвоєчасного перерахування страховим агентом страхових платежів або порушення ним терміну оформлення договорів страхування без поважних причин страховик зобов'язаний призупинити дію агентської угоди не менше ніж на три місяці.

Страховий брокер під час проведення страхової посередницької діяльності зобов'язаний:

забезпечити укладення договору страхування на

найвигідніших для страхувальника умовах відповідно до

брокерської угоди зі страховиком, який має стійке фінансове

становище;

володіти інформацією, яка потрібна для укладення договору

страхування на умовах страхувальника, у тому числі про

наявність у страховика ліцензії на проведення відповідного

80

виду страхування, розміри страхових тарифів та умови страхування, які пропонує страховик, рівень його платоспроможності, а також надавати цю інформацію страхувальнику на його прохання.

До діяльності страхових брокерів застосовують такі обмеження: страховий брокер не може проводити інші види діяльності, у тому числі посередницької, крім посередницької діяльності на страховому ринку;

страховий брокер може укладати договори страхування з одним страховиком на суму страхових платежів, що не перевищує 35% загальної суми страхових платежів за всіма договорами страхування, які уклав цей брокер протягом року; з метою забезпечення ліквідності операцій страхового брокера - юридичної особи розмір отримуваних ним страхових платежів протягом кожного кварталу не повинен перевищувати розмір сплаченого статутного фонду страхового брокера.

Перестрахові брокери - юридичні особи, які здійснюють за винагороду посередницьку діяльність та здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у перестрахуванні від свого імені на підставі брокерської угоди зі страховиком, який має потребу у перестрахуванні як перестрахувальник.