4. Правовий режим іноземного інвестування.

Особливу увагу законодавством приділено інвестуванню, в якому наявний іноземний елемент. У цьому зв’язку ми можемо розглядати два аспекти: іноземне інвестування в Україну та інвестування за межі України.

Особливе правове регулювання мають іноземні інвестиції, тобто цінності, що вкладаються іноземними інвесторами (юридичні особи, створені відповідно до законодавства, іншого ніж законодавство України; фізичні особи — іноземці, які не мають постійного місця проживання на території України і не обмежені у дієздатності; іноземні держави, міжнародні урядові та неурядові організації; інші іноземні суб’єкти інвестиційної діяльності, які визнаються такими відповідно до законодавства України — ст. 390 ГК) в об’єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту. Такі цінності згідно зі ст. 391 ГК можуть інвестуватись у вигляді іноземної валюти, що визнається конвертованою Національним банком України, будь-якого рухомого і нерухомого майна та пов’язаних з ним майнових прав; інших цінностей (майна).

Правове регулювання іноземних інвестицій здійснюється нор­мами Закону України «Про режим іноземного інвестування» від 19 березня 1996 р., Закону України «Про захист іноземних інвестицій на Україні» від 10 вересня 1991 р. Але в цій сфері існує подвійність джерел правового регулювання, серед яких неабияку роль відіграють міжнародні договори, причому як багатосторонні (наприклад, Угода СНД «Про співробітництво в галузі інвестиційної діяльності» від 24 грудня 1993 р.), так і двосторонні (наприклад, Закон України «Про ратифікацію Угоди між Україною та Португальською Республікою про сприяння та взаємний захист інвестицій» від 26 грудня 2002 р.).

Під іноземним інвестором розуміється фізична і юридична особа або держава, які мають постійне місцезнаходження (проживання) за межами території України та приймають рішення про переміщення вільних або залучених коштів у економіку України. На думку А. Омельченка, до іноземних інвесінвесторів застосовуються норми права, які, крім того, стосуються «іноземних суб’єктів господарської діяльності» та «нерезидентів»

Іноземні інвестиції можуть здійснюватись у таких формах:

— часткової участі в підприємствах, що створюються спільно з українськими юридичними і фізичними особами, або придбання частки діючих підприємств. Підприємство отримує статус підприємства з іноземними інвестиціями, якщо воно створюється у будь-якій організаційно-правовій формі відповідно до законодавства України, іноземна інвестиція в статутному фонді якого, за його наявності, становить не менше від 10 відсотків (ч. 2 ст. 63, ст. 116 ГК);

— створення підприємств, що цілком належать іноземним інвесторам, філій та інших відокремлених підрозділів іноземних юридичних осіб або придбання у власність діючих підприємств повністю;

— придбання не забороненого законами України нерухомого чи рухомого майна, включаючи будинки, квартири, приміщення, обладнання, транспортні засоби та інші об’єкти власності, способом прямого одержання майна та майнових комплексів або у вигляді акцій, облігацій та інших цінних паперів;

— придбання самостійно чи за участі українських юридичних або фізичних осіб прав на користування землею та використання природних ресурсів на території України;

— придбання інших майнових прав;

— господарської (підприємницької) діяльності на основі угод про розподіл продукції;

— в інших формах, які не заборонені законами України, в тому числі без створення юридичної особи на підставі договорів із суб’єктами господарської діяльності України.

Іноземні інвестиції підлягають державній реєстрації.

Іноземні інвестори мають право укладати договори (контракти) про спільну інвестиційну діяльність (виробничу кооперацію, спільне виробництво тощо), не пов’язану зі створенням юридичної особи.

Згідно зі ст. 394 ГК та ст. 7 Закону України «Про режим іноземного інвестування» для іноземних інвесторів на території України встановлюється національний режим інвестиційної та іншої господарської діяльності, за винятками, передбаченими законодавством України та міжнародними договорами України.

Інвестування може відбуватись і за межі України. Ця діяльність регулюється окремо. Насамперед це Указ Президента України № 839 від 13 вересня 1995 р. «Про інвестування майнових цінностей резидентами за межами України». Резиденти можуть інвестувати майнові цінності за межами України з метою:

• внесення до статутних фондів підприємств, створених за кордоном;

• закріплення за філіями, представництвами та іншими відокремленими підрозділами для виконання покладених на них завдань.