4. Річкові екосистеми з природно-антропогенними ландшафтами

Якщо в природних річкових екосистемах відбувається саморегулювання процесів очищення і розвитку живої матерії за рахунок лімітування таких компонентів середовища, як органічний вуглець, мінеральні азот і фосфор, то в порушених системах цього не відбувається.

В таких екосистемах спостерігається постійне накопичення енергії внаслідок явища інтенсивного розвитку одного виду водоростей, найбільш пристосованих до нових умов середовища - "цвітіння", утворення нових сукцесіиних угрупувань найпростіших організмів аж до виключення із трофічного ланцюга вищої ланки - річкової іхтіофауни - або її збіднення. Вирішальними факторами тут є дефіцит розчиненого кисню, порушення умов нересту риб і нагулу її молоді, збіднення кормової бази (рис. 1.3.) [96,213,214,365,392,429].

Враховуючи, що за матеріалами паспортизації малих річок на території України немає річкових басейнів з непорушеними ландшафтами, основу увагу в роботі було приділено річковій мережі з природно-антропогенними ландшафтами [75-80, 85-92,95-98,101- 111].

Визначальний вплив на якісний стан річкових екосистем тут обумовлюють штучні біоценози, що виникли внаслідок господарської діяльності або створені руками людини, - агроекоценози, ценози урбанізованих територій, системи очистки стічних вод, штучні системи - осушувальні, зрошувальні, польдерні.

Тут виникає необхідність переходу на два рівні моніторингу водних екосистем. Якщо раніше гідробіологічна наука вивчала фононний склад річкової біоти (або її природну матрицю), то внаслідок відкритості екосистеми і її динамічності під дією зовнішнього впливу виникає необхідність вивчення сукцесіиних угрупувань і меж їх виживання в залежності від складу, джерел і періодичності зовнішніх впливіві, що виникають внаслідок господарської діяльності людини. Перший рівень моніторингу водного середовища ми назвали первинним, інструментальним, другий, який визначається величинами зовнішнього впливу, - причинним, що визначає лімітуючи складові формування якості води.

У забезпеченні рівноваги водних екосистем з порушеними ландшафтами беруть участь три блоки - природні біоценози, які зумовлюють буферну ємність і водність річок, штучні біоценози -агроекосистеми, екосистеми урбанізованих територій, ценози по очищенню стічних вод, а також компенсаційні ценози, які створюються для відновлення рівноваги водних екосистем, - системи зворотнього водопостачання, глибокого доочищення стічних вод, заповідні території.

Всі вони об'єднані з гідрографічною мережею в один взаємопов'язаний комплекс, який функціонує за новими, не завжди усталеними законами, і не завжди з продуктивністю, що прогнозується].

Накладання двох рівнів продукційно-деструкційних процесів -природного і такого, що виник під впливом господарської діяльності -призводять до створення кризових ситуацій у водних екосистемах.