Семінарське заняття 9. Філософія покарання. Питання для обговорення:

1. Право покарання. Внутрішній зв'язок злочину і покарання. Онтологічна тотожність їх характеристик.

2. Зумовленість ефективності права характером покарань. Ґенеза інституту покарання. Онтологія помсти, трансформація її в узагальнений правовий інститут в діяльності держави.

3. Соціально-правовий аспект покарання. Санкція як чинник злочинності.

4. Екзистенціальний аспект покарання. Вина як екзистенціал буття людини. Покарання і покута.

5. Основні вади інституту ув'язнення. Суперечлива природа інституту смертної кари. Каяття і прощення як умови відродження людини і суспільства.

Теми рефератів:

1. Позбавлення волі як тип покарання. Протилежність цілей ув’язнення та його наслідків.

2. Прощення як шлях до гармонії в соціальному бутті.

3. Каяття та його роль в соціально-правовій поведінці індивіда.

4. Вчення Ч. Беккаріа про неефективність та невиправданість смертної кари.

5. Смертна кара як проблема українського сьогодення.

Завдання для перевірки засвоєних знань:

1. В чому полягає екзистенціальний аспект покарання.

2. Як ви розумієте наступне твердження “покарання як відчуження людини від неї самої і як шлях до соціальної заангажованості”?

3. Кому на вашу думку належить право покарання?

4. Що таке покарання?

5. Які аспекти можна виділити у покаранні?

6. Чи є межі покарання, що виходить від держави?

7. В чому ви вбачаєте вади інституту ув’язнення?

8. Чи виправдовує себе жорстокість покарань?

9. Продовжіть твердження: “Основна мета покарання полягає у ...............................”

10.Як Ч.Беккаріа обґрунтовує неефективність та невиправданість смертної кари?

Тестові завдання:

1.Чи правий Г. Гегель, стверджуючи, що покарання злочинця само по собі справедливе як «право, закладене в самому злочинцеві»:

1. так;

2. ні.

2.Метою покарання є:

1. помста за заподіяне зло;

2. перевиховання злочинців;

3. збереження і можливе прирощення мінімуму людської гідності та життєздатності ув’язненого;

4. збереження суспільства від небезпечних дій з боку злочинця, а тому ізоляція, його ув’язнення.

3. Вина означає усвідомлення людиною, соціальним суб’єктом своїх безвідповідальних рішень та дій:

1. так;

2. ні.

4. Відповідальність — органічна властивість свободи:

1. так;

2. ні.

5.Справжня свобода має межі. Вона відповідальна:

1. так;

2. ні.

6.Кому належить наступна думка, що покарання – це необхідність, необхідна передумова існування правової системи, але воно має бути пов’язано із прощенням:

1. І. Бентам;

2. З. Фрейд;

3. Ч. Беккаріа;

4. П. Пестель.

7.Яке із нижченаведених визначень покарання є: релігійним, легістським, екзистенціально-правовим, моральним, звичаєво-правовим:

1. покарання – це “кровна помста”;

2. покарання – це засіб соціального регулювання;

3. покарання - це правова форма реалізації справедливості;

4. покарання - це відчуження людини від власного «я».

8.Представники якої концепції права розглядають покарання як результат вживання тих, хто вирішує конфлікт (судді, присяжні, адвокати тощо) в конкретну ситуацію, в екзистенціальне вживання її:

1. психологічної;

2. феноменологічної;

3. природно-правової;

4. екзистенціальної.

9.Хто із філософів права вважає, що “Ніщо так не стимулює злочини, як найменша надія уникнути покарання:

1. Ч. Беккаріа;

2. П. Пестель;

3. Ш. Моньеск’є;

4. І. Бентам.

10.Відповідальність — це:

1. органічна властивість свободи;

2. ознаки вини;

3. дисципліна;

4. накладення вини за злочин;

5. зрілість свободи соціального суб’єкта в виборі цінностей.