Функція Пошук головного меню Windows

Панель завдань

Призначення панелі завдань – спростити перехід від однієї запущеної програми до іншої, відображати важливу системну інформацію (наприклад, поточнийчас, мову введення тексту), а також полегшити виконання найуживанішихоперацій.

У лівій частині панелі завдань є кнопка ”Пуск”, призначена для відкриття головного меню. Поруч розміщені кнопки, що відповідають вікнам відкритих програм, а праворуч від них – область сповіщень із кількома значками: годинника, мережного з'єднання, мови введення тексту тощо.

На панелі завдань можуть відображатися одна чи кілька панелей інструментів, де зібрано кнопки запуску найуживаніших програм.

Щоб побачити назви цих панелей, потрібно клацнути панель завдань правою кнопкою миші та вибрати в контексному меню команду Панелі інструментів.

Ця функція дозволяє переглянути весь диск у пошуках конкретного файла. Для пошуку файла необхідно виконати такі дії:

1 Натиснути на кнопку Пуск й обрати пункт Пошук.

2 У меню, що з'явиться, вибрати пункт Файли й папки. На екрані з'явиться діалогове вікно Знайти.

3 Визначити параметри пошуку (ім'я файла або папки), і натиснути на кнопку Знайти.

Пошук можливо здійснити за ім'ям, за датою зміни файла, за допоміжною інформацією, наприклад, по тексту, що зберігається у файлі.

Щоб відкрити знайдений файл або папку, треба двічі натиснути на його ім'я.

VІмена і шаблони файлів. Імена пристроїв. Імена дисків

Файл — це сукупність даних, яка має своє унікальне ім’я та зберігається на зовнішніх запам’ятовуючих пристроях комп’ютера.

Файли можуть містити текстові документи, числові дані, закодовану табличну та графічну інформацію тощо.

Оскільки ОС Windows орієнтована на роботу з доку­ментами, файли, в яких зберігаються дані, називають до­кументами, а програми, що створюють й обробляють ці документи, — додатками.

Дія ідентифікації кожному файлу присвоюється ім'я. Воно утворюється з двох частин — власне імені та розши­рення, розділених символом «крапка». Розширення, як правило, визначає тип файла (додаток, текстовий доку­мент, таблиця, рисунок, проект програми і т. д.). Власне ім'я може складатися з 1—255 символів, а розширення — з 0—3 символів. В імені файла (у власне імені та розширенні), крім літер і цифр, можна також вживати символи

Розміщення файлів у різних папках дає змогу:

• виділити в окремі групи логічно однорідні файли (наприклад, усі додатки або всі файли з даними);

• виділити всі файли, що належать деякій підсистемі (наприклад, ЕТ, текстовому редактору, підсистемі нарахування заробітної плати і т. д.);

• виділити всі файли кожного користувача, якщо комп'ютер експлуатує кілька користувачів.

Папці присвоюється ім'я. Вимоги до нього ті самі, що й до імені файла. Як правило, розширення не використо­вується (наприклад, Личные письма, Мои документи).

На кожному диску може бути кілька папок, що, у свою чергу, містять інші підпапки. Кожна папка, крім підпапок, може містити ще й файли. Так утворюється ієрархічна де­ревоподібна структура папок на диску.

Повне ім'я файла

При деревоподібній файловій структурі перед ім'ям файла необхідно вказати його місце розташування — ланцюжок підпорядкованих папок. Такий ланцюжок на­зивається шляхом, або маршрутом. При цьому імена підпапок розділяються символом « \ ». Останній записується після імені дисковода, а також перед ім'ям файла.

Таким чином, повне ім'я файла задається такими еле­ментами:

• ім'ям дисковода;

• маршрутом (ланцюжком імен папок, в якому кожна наступна є під папкою попередньої);

• ім'ям файла, що завершує ланцюжок (файл має міститися в останній згаданій папці).

Повне ім'я файла має такий формат:

[дисковод:] [\шлях\] ім'я файла

Елементи повного імені файла, що містяться у прямих дужках, можуть бути відсутніми (наприклад, якщо файл знаходиться на поточному диску або у поточній папці).

Повні імена деяких файлів, показаних на рис.1, ма­ють такий вигляд:

С:\command.com, С:\Program Files\Vb\Vb6.ехе, С:\ Program Files\ Microsoft Exchange\Мlset32.ехе.

В одній папці кожний файл повинен мати оригінальне ім'я. Файли можуть розрізнятися, зокрема, розширенням. Наприклад,

План.bas — програма мовою BASIC;

План.ехе — програма в машинних кодах;

План.dat — дані для оброблення програмою;

План.doс — документація щодо роботи з програмою.

У різних папках імена файлів можуть бути однакови­ми. При цьому їхні повні імена будуть розрізнятися мар­шрутами.

Щоб мати можливість вказати, на якому носієві зберігаються потрібні

файли, дискам також надають певні позначення — імена дисків. Імена

дисків позначаються великими латинськими літерами з двокрапкою: А:, B;,C:, D:, E:, F: і т. д., залежно від кількості накопичувачів (мал. 9.3).

Як правильно працювати з дисководами?

Гнучкий диск, що міститься в дисководі для читання записів з гнучких

дисків і записування на них, прийнято позначати іменем А: та називати

дискетою. Для другого гнучкого диска резервується ім’я В:, але він може

бути відсутнім. Це залежить від наявності чи відсутності відповідного приводу — додаткового дисководу. Жорсткий диск завжди позначають іменем С:. На комп’ютері може бути встановлено кілька жорстких дисків, або один вінчестер може бути поділено на кілька логічних дисків — розділів, тоді

вони позначаються наступними літерами алфавіту — D:, E: і т. д. Диск, який міститься в дисководі для читання записів з оптичних дисків (компакт дисків), позначають наступною літерою після імені останнього розділу жорсткого диска. Ім’я тимчасового зовнішнього пристрою (флеш_пам’ять, цифрова камера) з’являється після під’єднання такого пристрою до комп’ютера; його позначають наступною літерою за алфавітом.

Наприклад, А:, В: — імена гнучких дисків, С:, D:, E: — імена логічних

дисків жорсткого диска, F:, G: — імена дисків, що містяться в дисководах для читання записів з оптичних дисків, Н:, I: — імена тимчасово під’єднаних до комп’ютера через USB_порт пристроїв.

Доступ користувача до дисків комп’ютера в операційній системі

Windows XP можна здійснити за допомогою системної папки Мій ком_

п’ютер, яка, як і папка Кошик, має свій спеціальний значок, і може бути розташована на Робочому столі.