- •2. Місце курсу в загальноосвітньому процесі
- •3. Вимоги до рівня засвоєння змісту курсу
- •6. Завдання для самостійної роботи:
- •7. Завдання для індивідуальної роботи
- •8. Завдання для проведення практичних і семінарських занять:
- •1. Національна економіка: загальне і особливе
- •2. Економічні теорії та базисні інститути національної економіки
- •Теорія суспільного добробуту та соціально-ринкової економіки
- •Характеристика економічного потенціалу
- •Інституціональні чинники розвитку національної економіки
- •6. Функціонування інфраструктури національної економіки.
- •Державність та державне управління економікою
- •8. Демократія, економічна свобода та економічний порядок.
- •9. Структурна перебудова національної економіки.
- •10. Програмування і прогнозування національної економіки.
- •Інституціональні форми інтеграції у світове господарство.
- •1. Національна економіка: загальне і особливе
- •Національна економіка як соціально-економічна система країни
- •Національна економіка: мета і результати
- •1.3. Особливості національної економіки
- •1.4. Національна економіка як об'єкт державного регулювання.
- •1.5. Механізм ринкового регулювання розвитку національної економіки
- •2. Економічні теорії та базисні інститути національної економіки
- •2.1.Теоретичні погляди на характер, засоби, типи розвитку національної економіки
- •2.2. Фундаментальні положення державного регулювання національної економіки
- •2.3. Схеми суспільного відтворення
- •1.4. Основні типи економічних систем та механізми їх регулювання
- •Переваги:
- •Недоліки
- •Переваги
- •Недоліки
- •Характерні риси змішаної системи управління
- •Моделі державного регулювання економіки
- •3. Теорія суспільного добробуту та соціально-ринкової економіки.
- •3.1. Теорія суспільного добробуту.
- •Елементи якісної неоднорідності національних ринків.
- •3.3. Взаємозв'язки приросту добробуту споживачів і рівня якості благ
- •Взаємозв'язки приросту вигоди виробників і рівня якості благ.
- •Економічні функції держави в забезпеченні суспільного добробуту.
- •3.6. Кругообіг благ і ресурсів, доходів і видатків в національній економіці.
- •3.7. Національні економічні інтереси
- •3.8. Соціально-економічні індикатори рівня життя населення
- •Тема 4. Характеристика економічного потенціалу.
- •4.1.Система потенціалів національної економіки та її види.
- •4.2. Національне багатство країни.
- •5. Інституціональні чинники розвитку національної економіки.
- •5.1. Об'єкти й суб'єкти національного господарювання
- •5.2. Державний сектор економіки
- •Реальний сектор економіки
- •5.4. Домашнє господарство в національній економіці
- •5.5. Функції держави і форми державного впливу на національну економіку
- •Сутність і об’єктивна необхідність державного регулювання національної економіки
- •Загальна класифікація методів державного впливу на економіку
- •5.7. Методи державного управління національною економікою.
- •5.8. Організація державного регулювання національної економіки
- •6.2. Бюджет і міжбюджетні відносини.
- •1. Умови формування державного бюджету.
- •6.3.Податки і податкова система.
- •6.4.Фінансові ринки і фонди в національній економіці.
- •6.5.Національний інвестиційний ринок.
- •Тема 7. Державність та державне управління економікою.
- •7.1.Включення держави в економічний процес.
- •7.2. Розробки концепції і основних напрямків розвитку країни
- •7.3. Прямі і непрямі (побічні) методи державного регулювання економіки.
- •Види регулювання цін
- •7.4.Індикативне планування національної економіки.
- •7.5.Кон’юнктура національної ринкової економіки.
- •Нормативні значення коефіцієнта господарської
- •Залежність попиту на автомобілі від рівня доходів Попит
- •7.6.Основні характеристики і якості економічних циклів.
- •8. Демократія, економічна свобода та економічний порядок
- •8.1. Демократичний устрій як основа трансформації національної економіки
- •8.2. Особливості становлення ринкових відносин і економічного порядку в Україні.
- •8.3. Сучасна ринкова економічна система України
- •Тема 9. Структурна перебудова національної економіки
- •9.1.Склад і структура національної економіки.
- •9.2. Структурні зрушення національної економіки
- •9.4 Методика розрахунку очікуваних темпів зростання внп і чнп
- •9.5. Збалансованість національної економіки.
- •9.5. Інвестиційна складова розвитку національної економіки
- •Тема 10. Програмування та прогнозування національної економіки.
- •Прогнозування планування в системі управління національною економікою.
- •Методологія прогнозування і макроекономічного планування.
- •Методи прогнозування і макроекономічного планування.
- •Соціально-економічні та науково-технічні програми розвитку національної економіки.
- •Прогнозування і державне регулювання обсягу і структури промислового виробництва.
- •Прогнозування і планування соціального розвитку і життєвого рівня населення.
- •Прогнозування і планування трудових ресурсів і зайнятості населення
- •Прогнозування і планування нтп і інноваційного діяльності.
- •Прогнозування і планування інвестицій.
- •Тема 11. Політика економічного зростання в національній економіці
- •11.1.Економічне зростання і розвиток як категорії національної економіки
- •11.2.Національна економіка і відтворення. Основні моделі розвитку національної економіки
- •11.3.Ефективність національної економіки.
- •Тема 12. Інституціональні форми інтеграції у світове господарство.
- •Національна економіка як об’єкт світової економічної системи.
- •12.2. Особливості міжнародних економічних зв’язків України
- •12.3. Зовнішньоекономічна та зовнішньоторговельна політика держави
- •12.4. Регулювання міжнародних інвестиційних процесів.
- •12.5. Баланс зовнішньоекономічних зв’язків держави.
11.2.Національна економіка і відтворення. Основні моделі розвитку національної економіки
Узагальнення практики економічного розвитку країн світу в другій половині XX в. дозволяє виділити три моделі економічного зростання:
1) стійкого економічного зростання;
2) наздоганяючого зростання;
3) проривного економічного зростання.
Перша модель типова для країн з високим рівнем економічного розвитку. Це країни (США і більшість країн Західної Європи), які повною мірою використовували економічний ефект від реалізації НТР після Другої світової війни.
Друга модель характерна для нових індустріальних країн (південно-східна Азія, Японія, Китай).
Загальне для них – високі темпи приросту національної економіки, досягнуті за рахунок застосування вже використаних в західних країнах техніки і технологій. Високі темпи приросту досягалися і за рахунок низької ціни робочої сили.
Проте ці країни все ще залишаються такими, що розвиваються, а не розвиненими. Одна з причин відсталості полягає в проблемах освіти, інформації і науки. Ці країни не можуть поки досягти успіхів в наукових розробках і виробництві нових технологій.
Модель проривного економічного зростання. Суть її полягає в наступному. Враховуючи технічну відсталість промислового виробництва, Україна, використовуючи варіант наздоганяючої моделі, могла б в короткі терміни відновити парк машин і устаткування за рахунок тих, що вже є на Заході їх зразків. Одночасно, спираючись на вітчизняний науково-технічний потенціал, забезпечити реальний прорив в технологіях і вийти на світовий ринок з новітніми технологіями.
Природно, що ця модель розвитку вимагає наукового обгрунтування, але ясно одне: підйом національної економіки залишається для України єдиною можливістю уникнути неприйнятних варіантів майбутнього розвитку – або припинити існування як суверенну державу, або повернутися до капіталізму другої половини XIX в. з його соціальними конфліктами і революційними катастрофами.
11.3.Ефективність національної економіки.
Ефективність сьогодні — одна з головних характеристик людської діяльності. Вона є найважливішою категорією економічної науки.
Просте уявлення про економічну ефективність можна одержати в результаті зіставлення корисного ефекту (результату) і витрат. Підвищити ефективність — означає добитися скорочення витрат на одиницю ефекту (одиницю продукту, об'єм виробництва і т.д.) або збільшити ефект на колишню величину витрат (матеріальних, фінансових і трудових). Зростання ефективності виробництва вимагає такого господарювання, при якому кожен рубель, вкладений у виробничий об'єкт, витрачений на сировину, матеріали, паливо і енергію, оплату праці працівників, давав би максимальну віддачу, щоб об'єм готової продукції, що випускається, швидко збільшувався, а сукупні витрати на одиницю продукції зменшувалися.
Ефективність стосовно окремо взятої господарської одиниці не тотожна ефективності в масштабах суспільства. Якщо підприємство здійснює свою діяльність з мінімальними витратами всіх чинників виробництва, в цьому випадку ми говоримо про виробничу ефективність або ефективність виробництва окремої господарської одиниці.
Економічна ефективність характеризує результативність всього суспільного виробництва. З погляду національної економіки, ефективним вважатиметься такий стан, при якому якнайповніші задоволені потребі всіх членів суспільства при даних обмежених ресурсах.
Економічна ефективність національної економіки — це стан, при якому неможливо збільшити ступінь задоволення потреб хоч би однієї людини, не погіршуючи при цьому положення іншого члена суспільства. Такий стан називається Парето-ефективністю (на ім'я італійського економіста В.Парето).
Під словом «ефективність» не слід розуміти тільки результат, що досягається народним господарством в цілому або окремою галуззю, підприємством за той або інший відрізок часу. Цей результат правильніше було б охарактеризувати як ефект, а не ефективність.
Ефект може бути значним, але якщо він досягнуть ціною великих витрат, то ефективність може залишитися незмінною або навіть знизитися. Отже, необхідно розрізняти ефект і ефективність, бо остання свідчить не тільки про приріст показників виробництва, але, що не менш важливо, і про те, якою ціною (за рахунок яких витрат) забезпечені досягнуті прирости. Ефективність — це величина не абсолютна, а відносна.
Перехід, що намітився, до ринкової економіки покликаний поєднувати найвищу ефективність виробництва з гуманістичною метою його розвитку. При цьому по відношенню до суспільного виробництва ринок виконує певні регулюючі функції (за допомогою механізму попиту і пропозиції, рівноважних цін і ін.), які держава або інший економічний центр може використовувати для підвищення ефективності функціонування національної економіки на основі застосування грошового, фінансово-кредитного і податкового регуляторів виробництва і звернення. Наприклад, введення податку підвищує ціну, що сплачується споживачем, і знижує ціну, що одержується виробником, що, у свою чергу, скорочує виробництво і споживання тих або інших товарів. Різниця йде на користь держави, що встановила розмір податку. Одержаний дохід держава може перерозподілити з метою вирівнювання доходів окремих товаровиробників і груп населення, стимулювання збільшення виробництва тих, що не дістають населенню або виробництву товарів. Таким чином, держава спільно з ринковим механізмом, об'єктивно стимулюючим необхідні суспільству пропорції виробництва і розподілу через конкурентну рівновагу, може впливати на ефективність суспільного виробництва.
Ефективність виробництва має багатоаспектний характер. Політико-економічне дослідження суті і форм прояву ефективності виробництва припускає облік найрізноманітніших ознак і форм прояву ефективності.
Розрізняють ефективність відтворення сукупного суспільного продукту або дійсного процесу виробництва, узятого в цілому, або (що те ж саме) народногосподарську ефективність, що включає ефективність виробництва, розподілу, звернення і споживання суспільного продукту; ефективність окремих фаз відтворення. З урахуванням структури організації суспільного виробництва розрізняють ефективність різних крупних регіонів країни, республік у складі РФ (це регіональна ефективність); ефективність народного господарства, окремих його галузей, об'єднань, підприємств і, нарешті, цехи, бригади, групи, а також ефективність окремих працівників різних сфер економіки. Зважаючи на структуру міжнародних відносин, розрізняють національну і інтернаціональну ефективність.
У сучасних умовах всього більшого значення набуває ефективність зовнішньоекономічних зв'язків і світового господарства, що перетворює категорію ефективності на інтернаціональну. Річ у тому, що сучасний ступінь розвитку всіх країн характеризується посиленням процесів світової взаємозалежності і тіснішими світогосподарськими зв'язками. Сьогодні мають місце політична, техніко-економічна і екологічна взаємозалежності. Згідно першої, необхідні рішуча відмова від гонки озброєнь і накопичення зброї масового знищення, баланс інтересів, загальна система безпеки людства. Відповідно до другої слід відмовитися від розвитку суспільства на основі моделі закритої національної економіки, бо постійно посилюються процеси формування єдиного світового економічного простору. За прогнозами окремих економістів, до 2000 р. приблизно 1/3 всієї продукції, вироблюваної в світі, буде предметом міжнародного обміну, проти 20-22% в даний час. Згідно третьої — необхідна свідома концентрація зусиль всіх країн для подолання негативних сторін розвитку цивілізації, ліквідації токсичних відходів виробництва, згубних для навколишнього середовища і людини, розробки сучасних установок для переробки відходів, науково-технічних програм «суспільство - виробництво - навколишнє середовище» і т.д.
Зростання ефективності виробництва — це не випадковий, а закономірний, стійкий, такий, що повторюється і факторно бумовлений процес, що діє об'єктивно. При цьому необхідно відмітити, що чим цивілізовано суспільство, тим важливіше стає підвищення ефективності виробництва, оскільки зростає потреба і розуміння необхідності економії суспільних витрат надзвичайно збільшеного виробництва;
метою виробництва стає задоволення потреб всіх членів суспільства, і при цьому пріоритет віддається не матеріальному, а соціальному результату.
Все це дозволяє говорити, що підвищення ефективності суспільного виробництва набуває рис економічного закону, який можна сформулювати як закон ефективності виробництва, що підвищується.
Закон ефективності виробництва, що підвищується, — це закон-тенденція, оскільки зростанню ефективності сукупної суспільної праці нерідко перешкоджають протидіючі чинники. Найбільший приріст ефективності виробництва досягається при інтенсивному типі розширеного відтворення, який характерний для сучасного етапу розвитку суспільства і економіки розвинених країн.
Найголовнішими показниками ефективності суспільного виробництва є продуктивність суспільної праці (визначувана як відношення сукупного суспільного продукту до тих, що працюють у сфері матеріального виробництва); фондовіддача (відношення національного доходу к/среднегодовой вартості основних фондів і оборотних коштів); фондомісткість (показник, зворотний фондовіддачі); національний дохід на душу населення; темпи економічного зростання, що характеризують ефект суспільного виробництва; витрати виробництва і звернення на 1 гривну суспільного продукту і економія матеріальних, фінансових і трудових витрат.