Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Otvety_SZiVP_mekhan.doc
Скачиваний:
68
Добавлен:
28.09.2019
Размер:
7.33 Mб
Скачать
  1. Організація, склад, завдання та можливості пункту прийому особового складу та порядок його роботи.

Пункт зустрічі розгортається поблизу добре видимих орієнтирів. До складу входять: начальник (офіцер), 1-2 регулювальники. Повинна бути робоча карта, схема руху від пункту зустрічі до пункту прийому. Пункт прийому особового складу призначений для прийому і розподілу по підрозділам поступаючихвійськовозобовязанних (в кількості > 100 чоловік). Кожний військовозобовязанний повинен бути за одну годину розподілений. Якщо до 500 чоловік – 1 потік, 500-1000 – 2 потоки, 1000-2500 чоловік – 3 потоки, > 2500 – 4 потоки. Загальна довжина пункту прийому особового складу повинна не перевищувати 800-1000 м. Відділення пункту: 1. управління, 2. відділення явки та прийому команд. 3. інформаційний пункт. 4. відділення видачі протигазів. 5. відділення медичного огляду. 6. відділення розподілу сержантів та солдат. 7. відділення розподілу офіцерів. 8. відділення санітарної обробки і екіпіровки (прийом особистих речей, санітарної обробки).

3. Способи визначення відстані до цілі.

Враховуючи, що влучність стрільби (правильний вибір прицілу, точки прицілювання) значним чином залежить від точності визначення відстані до цілей. Існує декілька способів визначення відстаней до цілі:

  1. Окомірний:

  • за відрізками місцевості;

  • за ступенем видимості предмету;

  1. За лінійними розмірами предметів;

  2. За кутовими розмірами предметів;

  3. За допомогою прицільного пристосування зброї;

  4. Безпосереднім промірюванням;

  5. За співвідношенням швидкостей звуку й світла;

  6. На слух.

Білет № 13

1. Організація зв’язку в механізованій роті у різних видах бою.

2. Завдання, склад, озброєння підрозділів протиповітряної оборони механізованої бригади ЗС України.

3. Основні заходи, які проводить командир підрозділу при організації вогню до бою

Управління вогнем є найважливішим обов'язком командира взводу (відділення, танка). Воно включає: розвідку наземних і повітряних цілей, оцінку важливості і визначення черговості ураження; відбір виду зброї і боєприпасів, виду і способу ведення бою (стрільби); цілевказання, подання команд на відкри^гя вогню або постановку вогневих завдань; спостереження за резуль­татами вогню і його коректування; контроль за витрачанням боєприпасів.

Для управління вогнем старшим командиром призначаються єдині орієнтири і сигнали. Замінювати їх забороняється. При необхідності командир взводу може призначати додатково свої орієнтири, але під час доповідей старшому командиру і підтримання взаємодії використовуються тільки орієнтири, вказані старшим командиром. Як орієнтири вибираються добре видимі місцеві предмети. При використанні нічних прицілів як орієнтири вибираються місцеві предмети, по можливості, з більшою відбивною здатністю в межах дальності дії прицілів. Орієнтири нумеруються справа наліво і по рубежах від себе в бік противника. Один з них призначається основним.

Цілевказання може здійснюватися від орієнтирів (місцевих предметів) і від напрямків руху (атаки) трасуючими кулями і снарядами, розривами снарядів та сигнальними засобами, а також наведенням приладів і зброї в ціль.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]