4) Комп’ютерні віруси їх види та способи зараження ними. Антивірусні програми.

На сьогоднішній день відомо понад 50 тис. комп'ютерних вірусів. Існує багато різних версій стосовно дати народження першого комп'ютерного вірусу. Однак більшість фахівців сходяться на думці, що комп'ютерні віруси, як такі, вперше з'явилися у 1986 році, хоча історично виникнення вірусів тісно пов'язане з ідеєю створення самовідтворюючих програм. Оскільки комп’ютерні віруси є програмами, вони можуть виявитися лише при запуску на виконання. Поки вірус не запушений, він може досить довго знаходитись на диску в «дрімаючому» стані і не завдавати ніякої шкоди. Важливо знайти вірус ще до того, як він встигне виявити себе. Це принцип роботи всіх антивірусних програм,призначених для боротьби з ними.Комп’ютерний вірус називається так завдяки своїй спроможності до самовідтворення і «розмноження».Після свого запуску вірус може створювати власні копії, тобто нові фрагменти програмного коду.Ці копії можуть не збігатися із оригіналом.Розмноження вірусу відбувається, як правило, через оперативну пам’ять комп’ютера.Скажімо, код вірусу потрапляє в пам’ять разом із завантаженим зараженим файлом і звідти починається зараження інших файлів, передусім файлів операційної системи. Через деякий час на комп'ютері починає відбуватися щось дивне: • програми перестають працювати або працюють неправильно; • на екрані з'являються зайві повідомлення і символи; • робота комп'ютера сповільнюється; • деякі файли виявляються зіпсованими; • комп'ютер повністю втрачає працездатність.

ВИДИ:

-за місцезнаходженням вірусів (файлові, бутові, файлово-бутові, пакетні, мережеві, віруси в структурі файлової системи, WinWord-віруси, Windows-віруси)

- за способом зараження середовища мешкання вірусів (резидентні, нерезидентні); - за наслідками деструктивних дій вірусів (нешкідливі, не уразливі, уразливі, дуже уразливі);

- а способом створення вірусів (створені ручними засобами розробки (Н-віруси) і створені автоматизованими засобами розробки (А-віруси).

5) Програма WinRar. Компоненти робочого вікна. Архівація файлів

6) Принцип дії модему

Пристрій, призначений для обміну інформацією між віддаленими комп'ютерами за каналами зв'язку, прийнято називати модемом (Модулятор + Демодулятор). При цьому під каналом зв'язку розуміють фізичні лінії (провідні,оптоволоконні,кабельні,радіочастотні), спосіб їхнього використання і спосіб передачі даних (цифрові або аналогові сигнали).У залежності від типу каналу зв'язку пристрої прийому-передачі підрозділяють на радіомодеми, кабельні модеми та інші. Найширше застосування знайшли модеми, орієнтовані на підключення до телефонних каналів зв'язку.Цифрові дані, що надходять у модем з комп'ютера, перетворюються в ньому шляхом модуляції відповідно до обраного стандарту (протоколом) і направляються в телефонну лінію. Модем-приймач, що розуміє даний протокол, здійснює зворотне перетворення (демодуляцію) і пересилає відновлені цифрові дані у свій комп'ютер. Останні кілька років домінують серед виробників зовнішній модем, який є окремим пристроєм, що підключається до вільного порту ПК.Але поряд із зовнішніми модемами існують внутрішні модеми.Цей пристрій виконаний у вигляді плати, яка встановлюються в ПК так само, як звукова або відео карта.При виборі зовнішнього чи внутрішнього модему треба враховувати:

якість зв'язку, що надає телефонна мережа;потужність ПК.Якщо якість зв'язку не дуже добра, то краще обрати зовнішній модем. При виборі внутрішнього модему треба врахувати потужність ПК користувача, вона повинна бути досить високою.