1.2. Суть об’єктно-орієнтованого підходу до програмування

Об’єкт –це програмна модель предмета, явища чи процесу, яка наділена характеристиками об’єктів реального світу та діями над ними.

Основні ідеї об’єктно-орієнтованого підходу ґрунтуються на таких положеннях:

• Програма являє собою модель деякого реального процесу, частини реального світу.

• Модель реального світу чи його частини може бути описана як сукупність взаємодіючих між собою об'єктів.

• Об'єкт описується набором параметрів, значення яких визначають стан об'єкта, і набором операцій (дій), що може виконувати об'єкт.

• Взаємодія між об'єктами здійснюється посилкою спеціальних повідомлень від одного об'єкта до іншого. Повідомлення, отримане об'єктом, може вказувати на виконання визначених дій, наприклад, зміни стану об'єкта.

• Об'єкти, описані тим самим набором параметрів і здатні виконувати той самий набір дій є класом однотипних об'єктів.

З погляду мови програмування клас об'єктів можна розглядати як тип даного, а окремий об'єкт - як дане цього типу. Визначення програмістом власних класів об'єктів для конкретного набору задач повинне дозволити описувати окремі задачі в термінах самого класу задач (при відповідному виборі імен типів і імен об'єктів, їхніх параметрів і виконуваних дій).

Таким чином, об’єктно-орієнтований підхід припускає, що при розробці програми повинні бути визначені класи використовуваних у програмі об'єктів і побудовані їхні описи, потім створені екземпляри необхідних об'єктів і визначена взаємодія між ними.

Класи об'єктів часто зручно будувати так, щоб вони утворювали ієрархічну структуру.

Досвід програмування показує, що будь-який методичний підхід у технології програмування не повинен застосовуватися сліпо з ігноруванням інших підходів. Це відноситься і до об’єктно-орієнтованого підходу. Існує ряд типових проблем, для яких його корисність найбільш очевидна, до таких проблем відносяться, зокрема, задачі імітаційного моделювання, програмування діалогів з користувачем. Існують і задачі, у яких застосування об'єктного підходу ні до чого, крім зайвих витрат праці, не приведе. В зв'язку з цим найбільше поширення одержали об'єктно-орієнтовані мови програмування, які дозволяють сполучити об'єктний підхід з іншими методологіями.

Найбільше використовуються в даний час об’єктно-орієнтовані мови - Паскаль з об'єктами і С++, причому найбільш розвинуті засоби для роботи з об'єктами містяться в С++.

Практично всі об’єктно-орієнтовані мови програмування є мовами, що розвиваються, їхні стандарти регулярно уточнюються і розширюються. Наслідком цього розвитку є неминучі розходження у вхідних мовах компіляторів різних систем програмування. Найбільш розповсюдженими в даний час є системи програмування Microsoft C++, Microsoft Visual C++ і системи програмування фірми Borland International. Подальший матеріал у даному посібнику викладається стосовно до системи програмування Borland C++. Це зв'язано насамперед наявністю в цій системі програмування розвинутого інтегрованого середовища, що поєднує текстовий редактор, компілятор, редактор зв'язків (компонувальник) і відлагоджувальний засіб.