- •1.1 Економічна доцільність комбінованого (теплофікаційного) виробітку теплової і електричної енергії
- •2. Джерела теплопостачання
- •2.1. Паливо, що використовується в джерелах систем теплопостачання
- •2.1.1. Елементарний склад палива.
- •2.1.2. Вміст горючих елементів в твердому і рідкому паливі
- •2.1.3. Склад газоподібного палива
- •2.1.4. Теплота згорання палива
- •2.1.5. Технічні характеристики твердого палива
- •2.1.6. Технічні характеристики мазутів.
- •2.1.7. Властивості газу
- •2.2. Горіння палива
- •2.2.1. Стадії горіння різних палив
- •2.3. Підготовка палива до подачі його в котельню
- •2.3.1. Приймання, складування і подача твердого палива
- •2.3.2 Приймання зберігання, підготовка і подача мазуту для спалювання в котельні
- •2.3.3. Газопостачання котелень
- •2.4. Топки парових і водогрійних котлів
- •2.4.1. Шарові топки
- •2.4.2. Камерні топки котлів
- •2.4.3. Розмол палива перед його подачею в топку
- •2.5. Основні схеми генерації пари
- •2.6. Робочі процеси в парогенеруючих трубах парових котлів
- •2.6.1. Циркуляційний контур і його основні характеристики
- •2.6.2. Рушійний і корисний напори циркуляційного контуру
- •2.7. Конструктивні елементи котлоагрегатів
- •2.7.1. Парогенеруючі поверхні нагріву котлів
- •2.7.2. Пароперегрівники
- •Схеми включення пароперегрівників
- •2.7.3. Регулювання температури перегрітої пари
- •2.7.4. Водяні економайзери
- •2.7.5. Повітряпідігрівники
- •2.7.6. Компоновка економайзерів і підігрівників
- •2.7.7. Каркас і обмурівка котлів
- •2.7.8. Арматура парових котлів
- •2.7.9. Гарнітура котлів
- •2.7.10. Підвищення якості насиченої пари
- •2.8.Тепловий баланс теплового котла
- •2.8.1. Коефіцієнт корисної дії парового котла
- •2.8.2. Аналіз теплових втрат котла
- •2.9. Підготовка живильної води для котлів
- •2.9.1 Показники якості води
- •2.9.2. Технологічний процес підготовки живильної води
- •2.9.2.2. Зм’якшення води в катіонітових установках
- •2.9.2.3. Деаерація живильної води
- •2.9.2.4. Норми якості живильної і котлової води і вибір схеми хімічної очистки води
- •2.10. Теплові схеми джерел теплопостачання
- •2.10.2. Принципова схема тец промислового підприємства
- •2.10.3. Принципова теплова схема водогрійної котельні
- •3. Системи теплопостачання
- •3.1. Характеристика споживачів теплової енергії
- •3.2. Визначення витрати теплоти на різні види теплового навантаження
- •3.2.1. Витрати теплоти на теплове навантаження опалення
- •3.2.2. Витрати теплоти на вентиляцію
- •3.2.3. Витрата теплоти на цілорічне теплове навантаження
- •3.2.4. Графік залежності величин теплового навантаження опалення, гвп і вентиляції від температури зовнішнього повітря
- •3.3. Водяні системи теплопостачання
- •3.3.1.Закриті системи теплопостачання
- •А. Приєднання опалювальних установок до теплової мережі
- •Б. Приєднання установок гвп до теплових мереж
- •В. Приєднання теплових навантажень опалення і гвп на одному абонентському вводі
- •3.3.2. Відкриті системи теплопостачання
- •3.4. Парові системи теплопостачання
- •3.6. Регулювання централізованого теплопостачання
- •3.7. Гідравлічний розрахунок теплових мереж
- •3.8. П’єзометричний графік
- •3.9. Основні вимоги до режиму тисків у водяних теплових мережах
- •3.10. Режим одержування теплоти від тец
2.10.2. Принципова схема тец промислового підприємства
На рис. 2.19 наведена, як приклад, принципова теплова схема ТЕЦ, в якій джерелами технологічної пари, що надходить на виробництво та інші потреби, є парова турбіна, яка працює з протитиском, та РОУ.
Висхідна сира вода подається в хімводоочистку, після якої хімочищена вода надходить в деаератор, де звільняється від розчинених в ній газів. З деаератора основна маса живильної води живильним насосом подається в блоки живлення парових котлів, а її частина – в РОУ і ОУ для охолодження перегрітої пари. В РОУ пара надходить зі збірно-розподільчого колектора, дроселюється до тиску,що дорівнює тиску пари після турбіни (протитиску), і охолоджується до стану сухої насиченої пари при цьому ж тиску. В охолоджувальній установці (ОУ) перегріта пара, що надходить з турбіни, охолоджується до стану сухої насиченої пари при протитиску.
Надлишкова кількість живильної води, що подається в РОУ і ОУ, лише нагрівається від початкової температури, яку вона має в деаераторі, до температури насичення, що відповідає протитиску після турбіни та тиску після РОУ. Ця вода у вигляді дренажу через автоматичні конденсатовідвідники (АКВ) направляється в розширювач дренажів низького тиску (РДНТ), який знаходиться під тиском, що перевищує на 0,2 – 0,3 бара робочий тиск в деаераторі. Оскільки живильна вода у вигляді дренажу після РОУ і ОУ є перегрітою по відношення до температури насичення в РДНТ, вона закипає, утворюючи пару самовипаровування, що надходить з РДНТ в деаераційну колонку. Залишковий чистий дренаж через бак чистих дренажів повертається в головку деаератора.
В схемі на рис. 2.19 показаний розширювач безперервного продування (РБП), в який надходить продувна вода з барабану котла з температурою насичення, що відповідає тиску в барабані. В РБП по аналогії з РДНТ продувна вода закипає і утворюється пара самовипаровування, що направляється в деаераторну колонку. Залишкова продувна вода віддає свою теплоту в підігрівнику сирої води (ПСВ), охолоджуючись до 25°С, після чого скидається в промислову каналізацію.
Живильні насоси можуть мати електричний чи паровий привод. Наявність парового приводу як резервного обов’язкова при відсутності надійного резервного джерела електроенергії та при спалювання твердого палива в шарі. Тиск, що розвивають живильні насоси, визначається робочим тиском в барабані котла, сумою гідравлічних втрат тиску при русі води через запірну і регулюючу арматуру, трубопроводи і перепадом рівнів розташування барабана котла та живильних насосів. Так, при робочому тиску в барабані котла 44 бар, тиск після живильних насосів при їх номінальній продуктивності складає 56 бар. Робочим тиском для живильних трубопроводів є тиск, який розвиває живильний насос при закритій нагнітальній засувці. Для наведеного прикладу він дорівнює близько 64 бар. Живильні трубопроводи проходять систематичні гідравлічні випробування тиском, що складає 1,25 від робочого тиску, тобто в нашому випадку він дорівнює 1,25∙64 = 80 бар.
Термічні деаератори по відношення до живильних насосів розташовують на висоті, яка забезпечувала б створення у всмоктувальному патрубку на вході
в живильний насос такого тиску, щоб температура насичення води, яка відповідає цьому тиску, перевищувала робочу температуру в деаераторі не менше, ніж на 5°С, тобто оС.
Тиск на вході в насос дорівнює:
,бар, (2-64)
де: ;
ΔРвтрат – втрати тиску при русі води від деаератора до живильних насосів. Нормами технологічного проектування електричних станцій передбачено, що величина ΔРвтрат має бути не більшою 300 мм.вод.ст., тобто ΔРвтрат = 0,03 бар.
Таким чином висота розташування деаератора визначається (за умови, що ρв ≈ 1000 кг/м3):
, м. (2-65)