48. Прикметники мають дві групи відмінювання:

тверду — з основою на твердий приголосний у називному відмінку однини: білий, біла, біле; гарячий, гаряча, гаряче; народний, народна, народне; батьків, батькова, батькове;м'яку — з основою на м'який н або й: синій, синя, синє;ранній, рання, раннє; безкраїй, безкрая, безкрає.До м'якої групи належать більшість прикметників:а) на -дній, -тній: безодній, будній, городній, задній, іного- родній, обідній, передній, полудній, посередній, середній, спідній, сусідній (але: природний); братній, всесвітній, до світній, достатній, житній, кутній, літній, майбутній, •'№'&( могутній, незабутній, новітній, освітній, передсвітній, присутній, путній, самобутній, самодостатній, самотній (але: самітний), старосвітній, суботній, хатній;б) на -жній, -шній: ближній, дорожній, заміжня, мужній, нижній, подовжній, подружній, порожній, справжній, ху дожній; внутрішній, вчорашній, горішній, долішній, до-:я машній, завтрашній, зовнішній, колишній, навколишній, нинішній, прийдешній, ранішній, сінешній, сьогоднішній, теперішній, торішній, тутешній;в) інші: безкрайній, верхній, вечірній, давній, дальній, древній, крайній, осінній, останній, пізній, ранній, синій, сторонній, безкраїй, довгошиїй, довговіїй.Слід розрізняти прикметники дружній (належний другові, сповнений почуття дружби: дружній погляд) і дружний (зв'яза ний дружбою, злагоджений: дружний гурт).

Ознаки обох груп мають при відмінюванні прикметники на -лиций: блідолиций, довголиций, круглолиций і т. д.Усі інші прикметники належать до твердої групи.Прикметники змінюються за відмінками, родами (в од нині) і числами. На відміну від іменників, закінчення в усіх прикметниках однотипні. Є лише деякі відмінності у вживанні и та і в закінченнях прикметників твердої і м'якої груп.

У називному відмінку чоловічого роду нульове закінчення мають присвійні прикметники на зразок батьків, материн. Прик метники в середньому роді мають такі самі закінчення, як і в чоловічому, тільки в називному й знахідному відмінках у твердій групі вони мають закінчення -є, а в м'якій —є: біле, синє.

Прикметники на -лиций здебільшого відмінюються, як прик метники твердої групи. У них лише перед голосними заднюго ряду а, о, у кінцевий звук ц стає м'яким (як у займеннику цей).

49. Субстантивація - семантично-синтаксичний перехід прикметника й дієприкметника (зрідка й ін. частин мови, напр., дорога в нікуди) в іменник, при чому даний прикметник уживається вже лише у функції іменника (повна субстантивація — кошовий, хорунжий, ланкова, подушне — первісно це атрибути до іменників, які тут давно забулися), або поруч можливе ще й прикметникове вживання (гайовий, минуле, невідома). При контекстовій субстантивації атрибутовий характер даного прикметника ще повнотою відчутний (Крайній лави побіг першим). Субстантивація широко вживається зокрема в науковій термінології.Субстантивацію досліджували Д. Гринчишин, Й. Дзендзелівський, М. Леонова й ін.Субстантивація прикметників буває повна і неповна.При повній субстантивації прикметники цілком переходять в іменники і невживаються як прикметники, наприклад: придане, набережна, мостова та деякі інші.При неповній субстантивації прикметники вживаються і як найменуванняпредмета"і як найменування ознаки, наприклад: лісничий, хворий, бідний,рідний, старий, старший, малий, полонений, подорожній, їздовий,колискова, сліпий, кривий, посівна, збиральна, пряма, минуле, майбутнє,прийдешнє, шампанське, кахетинське та ін. Ця група прикметників досить численна.

50.За наявністю закінчення прикметники бувають:

1. Повні — із закінченнями, наприклад: теплий, добра, славне, зелені, материна. Ці форми загальновживані для сучасної мови.У народній творчості та в поезії існують також нестягнені повні прикметники , наприклад: вірная (замість вірна), вечірнюю (замість вечірню), синєє (замість синє), молодії (замість молоді).

2. Короткі — без закінчення. Можливі лише в Н. відмінку однини чоловічого роду, наприклад: славен, молод, повен , зелен, готов, жив, ладен.У сучасній українській мові вживаються лише в ролі присудків такі прикметники : варт, винен, годен, згоден, здоров, ласкав, певен, повинен, потрібен, рад (паралельно з повними ). Інші вживаються в поезії та народній творчості, наприклад: Та світи ж ти їм дорогу, ясен місяць угорі (її. Тичина); Ой гаю, гаю, зелен розмаю (Нар. тв.).Тільки коротку форму мають присвійні прикметники від назв і професій людей на -ів, -ин, -їн у Н. (3.) відмінку однини чоло­вічого роду (чий?), наприклад: братів, лікарів, материн, доччин, Ларисин, Маріїн.Більшість прикметників української мови функціонує у повній (змінній) формі, і лише незначна кількість прикметників чоловічого роду поряд із загальновживаною повною має коротку (незмінну) форму: ясен, дрібен, зелен, повен, славен, красен, винен, потрібен, певен, годен, ладен, рад та ін. Прикметники у короткій формі мають нульове закінчення.Повні форми прикметників існують у двох різновидах:1.стягненій і 2.нестягненій формах.1.Нестягнені форми прикметників (лише жіночого і середнього роду) можливі у називному та знахідному відмінках однини і множини: гарная, гарнеє, гарнії; синяя, синєє, синії. Вони здебільшого трапляються в народній творчості та поезії.2.Стягнені форми є загальновживаними : гарна, гарне, гарні; синя, синє, сині. Стягнені і нестягнені форми прикметників жіночого і середнього роду відрізняються закінченнями: у нестягненій формі -ая, (-яя), -еє (-єє), -її (-її); у стягненій — -а(я), -е(-є), -і(-ї).

51. 1. –Н-(ИЙ), -Н-(ІЙ). Суфікс -н-(ий) уживаємо в переважній більшості якісних і відносних прикметників: дру?жний (спів), за?хідний, мільйо?нний, прина?дний, приро?дний, фабри?чний.Суфікс -н-(ій) уживаємо порівняно в небагатьох прикметниках (переважно відносних): бра?тній, всесві?тній, горо?дній, да?вній, жи?тній, за?дній, кра?йній, лі?тній; майбу?тній, ма?терній; незабу?тній, осві?тній, пі?зній, ра?нній, самобу?тній, субо?тні?й, ха?тній та ин. Суфікс -н-(ій) уживаємо в усіх прикметниках прислівникового та іменникового походження, які мають перед цим суфіксом ж, ш: бли?жній, учора?шній, да?вні?шній, дома?шній, доро?жній, дру?жній (потиск руки), зо?внішній, коли?шній, му?жній, поздо?вжній, поро?жній, прийде?шній, ра?нішній, сіне?шній, спра?вжній, сього?днішній, туте?шній, худо?жній, але поту?жний.Примітка. У прикметниках, твірна основа яких закінчується на н, приєднання суфіксів -н-(ий), -н-(ій) зумовлює подвоєння н: знаме?нний, осі?нній, пли?нний, ра?нній, тума?нний.2. -АНН-(ИЙ), -ЕНН-(ИЙ), -АН-(ИЙ), -ЕН-(ИЙ). Прикметникові суфікси -анн-(ий), -енн-(ий), які вживаються для підкреслення найвищої міри ознаки, пишемо з двома н: невблага?нний, нездола?нний, неоціне?нний, несказа?нний, нескінче?нний, страше?нний (але жада?ний, бо в ньому немає такого підкреслення) (див. § 23, п. 2). Такі прикметники завжди мають наголос на суфіксі, що відрізняє їх від дієприкметників, утворених від дієслівних коренів за допомогою суфіксів -ан-(ий), -ен-(ий): ба?жаний, незлі?чений, неоці?нений, неподо?ланий, неска?заний, нескі?нчений.3. ИЧН-(ИЙ), -ІЧН-(ИЙ) [-ЇЧН-(ИЙ)]. Складні суфікси -ичн-(ий), -ічн-(ий) [-їчн-(ий)] виступають переважно у прикметниках, похідних від слів иншомовного походження; при цьому після кінцевого основи д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р уживаємо -ичн-(ий): істори?чний, класи?чний, математи?чний, ортопеди?чний; після решти приголосних — -ічн-(ий); академі?чний, анархі?чний, археологі?чний, епі?чний, ідилі?чний, органі?чний; після голосних — -їчн-(ий): архаї?чний, герої?чний, прозаї?чний.4. –ИН, -ЇН. У присвійних прикметниках, утворених від іменників першої відміни, після приголосних (крім й) пишемо суфікс -ин: ба?ба — ба?бин, Га?ля — Га?лин, Ка?тя — Ка?тин, Ко?ля — Ко?лин, Мару?ся — Мару?син, Ната?ля — Ната?лин, свекру?ха — свекру?шин, ті?тка — ті?тчин; після голосних та апострофа — -їн: Марі?я — Марі?їн, Софі?я — Софі?їн, Да?р’я — Да?р’їн.Примітка. Приголосні г, к (шк), х перед суфіксом -ин змінюються на ж, ч(щ), ш: О?льга — О?льжин, дочка? — доччи?н, сва?ха — сва?шин.5. -ИН-(ИЙ), -ЇН-(ИЙ). У прикметниках із значенням присвійності, утворених від назв тварин, після приголосних (крім й) пишемо суфікс -ин-(ий): бджоли?ний, голуби?ний, гороби?ний, качи?ний, орли?ний; після голосних і апострофа — -їн- (ий): змії?ний, солов’ї?ний.6. –ИСТ-(ИЙ), -ЇСТ-(ИЙ). Суфікс -ист-(ий) уживаємо в прикметниках після приголосних: барви?стий, голоси?стий, іскри?стий, пери?стий (подібний до пера), але пері?стий (рябий), промени?стий, урочи?стий; після голосних — -їст-(ий): вибо?їстий, гної?стий, двої?стий, олі?їстий, трої?стий.7. –ЕВ-(ИЙ), -ЄВ-(ИЙ), -ОВ-(ИЙ). Суфікс -ев-(ий) уживаємо в прикметниках, утворених від іменників на м’який або шиплячий приголосний, де наголос падає переважно на основу слова: березне?вий, груше?вий, овоче?вий, ситце?вий. У прикметниках, у яких перед суфіксом виступають м’які н, т або й, пишемо -єв-(ий): алюмі?нієвий, діє?вий, життє?вий, значеннє?вий, суттє?вий.Суфікс -ов-(ий) незалежно від наголосу вживаємо в прикметниках, які мають перед цим суфіксом твердий приголосний: вітрови?й, казко?вий, ква?рцовий, палацо?вий, святко?вий, службо?вий. Крім того, суфікс -ов-(ий) уживаємо в прикметниках, які мають перед цим суфіксом шиплячий (ж, дж, ч, ш, щ), м’який приголосний або й, причому наголос падає на закінчення: бойови?й, гайови?й, грошови?й, дійови?й, дощови?й, життьови?й, крайови?й, нульови?й, речови?й, стильови?й, дріжджови?й.Ці ж правила поширюються на правопис суфіксів -ов-, -ев-(-єв-) у присвійних прикметниках жін. і середи. роду: суфікс -ов- уживаємо в присвійних прикметниках, утворених від іменників твердої групи: ма?йстер — ма?йстрова, ма?йстрове; Петро? — Петро?ва, Петро?ве; робітни?к — робітнико?ва, робітнико?ве; Шевче?нко — Шевче?нкова, Шевче?нкове; суфікс -ев- (після голосного -єв-) уживаємо в присвійних прикметниках, утворених від іменників м’якої та мішаної груп: Андрі?й — Андрі?єва, Андрі?єве; І?гор — І?горева, І?гореве; кобза?р — кобзаре?ва, кобзаре?ве; скрипа?ль — скрипале?ва, скрипале?ве; сто?рож — сто?рожова, сто?рожове; това?риш — това?ришева, това?ришеве.8. –УВАТ-(ИЙ) [-ЮВАТ-(ИЙ)], -ОВАТ-(ИЙ), -ОВИТ-(ИЙ). Суфікс -уват-(ий), а після м’яких приголосних - -юват-(ий) уживаємо в прикметниках на позначення неповної міри вияву ознаки: горбува?тий, круглува?тий, синюва?тий, темнува?тий, а також властивості, схильності до чогось: дуплува?тий, злодійкува?тий, остюкува?тий, піскува?тий.Суфікс -оват-(ий) уживаємо в прикметниках, якщо наголос падає на о: плиско?ватий, стовбо?ватий.Суфікс -овит-(ий) уживаємо на позначення високого ступеня вияву ознаки: гордови?тий, грошови?тий, таланови?тий.

52. Правопис складних прикметників

Разом пишуться:а) складні прикметники, утворені від складних іменників, що пишуться разом: електросиловий (електросила), картоплесаджальний (картоплесаджалка), лісостеповий (лісостеп), м'ясозаготівельний (м'ясозаготівля),радіофізичний (радіофізика), самохідний (самохід), теплообмінний (теплообмін), чорноземний (чорнозем);5) складні прикметники, утворені від сполучення іменника та узгоджуваного з ним прикметника: загальноосвітній (загальна освіта), легкоатлетичний (легка атлетика), мовностильовий (мовний стиль), народногосподарський (народне господарство), народнопоетичний (народна поезія), первіснообщинний (первісна община), правобережний (правий берег), сільськогосподарський (сільське господарство), східнослов'янський (східні слов'яни);з) складні прикметники з другою дієслівною частиною: волелюбний, деревообробний, карколомний, машинобудівний.Прикметники з другою префіксальною дієслівною частиною пишуться через дефіс: вантажно-розвантажувальний, контрольно-вимірювальний;г) складні прикметники, у яких першим компонентом виступає прислівник: важкохворий, внутрішньозаводський, загальнодержавний; так само й такі, у яких другою складовою частиною є дієприкметник: вищезгаданий, нижчепідписаний, новоутворений, свіжозрубаний, але: трохи вище зазначений (параграф), бо є пояснювальне слово;Прислівники, утворені від більшості відносних прикметників, як правило, зберігають на собі логічний наголос і не зливаються в одне слово з наступним прикметником або дієприкметники: абсолютно сухий, діаметрально протилежний, послідовно м'иролюбний, різко окреслений, суспільно корисний, суспільно необхідний, хімічно зв'язаний.У складних термінах прислівник як компонент, що уточнює значення складного прикметника, пишеться разом із цим прйкметником: видовженотупоконічний, короткогрушоподібний, округлояйцеподібний.д) складні прикметники (з двох або кількох компонентів), у яких основне смислове навантаження передається останнім прикметником, а попередні лише звужують, уточнюють його зміст. Такі прикметники, як правило, мають термінологічне значення: вузькодіалектне (мовне явище), грудочеревна (перепона), давньоверхньонімецька (мова), двовуглекислий (газ), лінгвостилістичні (особливості); також — глухонімий, сліпоглухонімий;є) складні прикметники, першою частиною яких є числівник, написаний літерами: двадцятиповерховий, семиразовий, стодвадцятип'ятирічний, але 125-річний;є) складні прикметники, утворені з двох неоднорідних прикметників (зокрема ті, які виражають відношення родової ознаки до видової): поперечношліфувальний (поперечний шліфувальний верстат). Через дефіс пишуться:

а) складні прикметники, утворені від складних іменників, що пишуться через дефіс: віце-президентський (віце-президент), генерал-губернаторський (генерал-губернатор), дизель-моторний (дизель-мотор), соціал-демократичний (соціал-демократ), унтер-офіцерський (унтер-офіцер);

В окремих випадках, коли прикметник утворюється від сполучення іменника з прикладкою, дефіс не ставиться: Москва- ріка — москворіцький.

б) -складні прикметники, утворені з двох чи більше прикметникових основ, якщо названі цими основами поняття не підпорядковані одне одному: аграрно-сировинний, державно-монополістичний, електронно-обчислювальний, культурно-технічний, лісопильно-стругальний, масово-політичний, мовно-літературний, навчально-виховний, науково-технічний, партійно-політичний, плоско-опуклий, постачально-збутовий, свердлильно-довбальний, суспільно-політичний, столярно-механічний; а також узвичаєні: всесвітньо-історичний, літературно-художній, народно-визвольний, підзолисто-болотний тощо; між компонентами цих складних прикметників, не з'єднаними в одне слово, можна вставити сполучник і: аграрний і сировинний, навчальний і виховний тощо;в) складні прикметники, у яких перша частина закінчується на -ико (-іко): буколіко-романтичний, діалектико-матеріалістичний, історико-культурний, механіко-математичний, політико-економічний;г) складні прикметники з першою частиною військово-, воєнно-: військово-морський, військово-спортивний, воєнно-стратегічний;

Складні субстантивовані прикметники, які набули форми іменника, такі як військовозобов'язаний, військовополонений, пишуться разом.

ґ) складні прикметники, у яких перша частина не має прикметникового суфікса, але яка за змістом є однорідною з другою частиною и приєднується до неї за допомогою сполучного звука о або е: м'яльно-тіпальний, м'ясо-молочний, крохмале-патоковий;

д) складні прикметники, утворені з двох або кількох основ, які означають якість із додатковим відтінком, відтінки кольорів або поєднання кількох кольорів в одному предметі: блакитно-синій, гіркувато-солоний, кисло-солодкий, молочно-білий, сіро-голубий, темно-зелений, червоно-зеленосиній, але: жовтогарячий, червоногарячий (окремі кольори);

е) складні назви проміжних сторін світу: південно-східний, північно-західний; норд-остівський;

є) складні прикметники, першим компонентом яких є числівник, написаний цифрами: 20-річний, 10-поверховий.