3.До витоків трипільської культури

В історії первіснообщинного ладу епоха трипільської культури посідає особливе місце.

Трипільська етнокультурна спільнота – археологічна культура мідного віку, існувала у XXVIII-XXVI ст. до н. е. Поширена на території лісостепової та частково степової смуги Правобережної України, Молдови й Східної Румунії.

Степи Київщини та Черкащини багаті на археологічні пам'ятки, що належать до всіх стародавніх історичних епох, починаючи зі стоянок раннього періоду давнього кам'яного віку (палеоліту) і закінчуючи залишками міст і поселень Київської Русі.

XIX - початок XX ст. цілком слушно називають часом археологічних відкриттів. Саме тоді німецький археолог Генріх Шліманн розкопав Трою, Мікени, англієць Артур Джон Еванс дослідив пам'ятки егейської культури на о. Кріт і виявив залишки палацової культури, яку назвав мінойською, а також записів (лінійне письмо А і Б). В Україні теж було зроблено багато досліджень, і особливу увагу привернули до себе роботи Вікентія Хвойки, який з 1893 р. проводив розкопки у Києві на вулиці Кирилівській. Його знахідки були відмінні від виявлених раніше. У 1896 р. В. Хвойко проводить розкопки і в селі Трипілля, де виявляє пам'ятки тієї ж культури, що й знайдені ним у Києві. Звідси, від назви села, і пішла назва культури - трипільська.

Існують різні думки щодо походження трипільської культури. В. Хвойко, наприклад, вважав, що це було автохтонне населення (предки слов'ян), яке проживало на території Середньої Наддніпрянщини. Чи є така думка абсолютно вірною? Адже автохтонна культура, яка існувала до трипільської, була відкрита лише у 40-50-х pp. XX ст. українським археологом В. Даниленком, і лише тоді стало можливим говорити про її спорідненість з трипільською. Крім того, за П. Третьяковим, праслов'яни у IV-III тисячоліттях до н.е. існували на u1087 північніших землях. Тому, напевно, гіпотеза В. Маркевича та В Даниленка, за якою місцеві племена дністровського варіанту буго-дністровської культури були швидко асимільовані боянськими (балкано-дунайськими) прийшлими племенами, і трипільська культура - не що інше, як синтез цих двох культур, здається більш ймовірною Внесок до цієї теорії зробив і В. Збенович, який приєднався до думки своїх попередників, але стверджував про відсутність впливу буго-дністровської культури, що також цілком можливо.

Крім того, можна виділити ще одну гіпотезу. На думку Ф. Біляшівського, О. Спіцина та В. Городцова "культура проникла з півдня через Егейське та Мармурове моря з берегів Малої Азії або через Середземне море з Фінікії або Єгипту, і в розмальованій кераміці відчувається вплив Сходу". М. Марр стверджував, що предками трипільців є племена, які прийшли з Північного Кавказу Чорним морем, а до того ще були "сусідами" етрусків, що мешкали на території Південного Кавказу.

На території Київської області археологи знаходили залишки святилищ предків-сколотів скіфської доби (зарубинецька культура).

Багато речей скіфського походження знайдено біля с. Трипілля: бронзові тригранні наконечники стріл, жіночі прикраси. Знайдено кам'яну скіфську бабу, а також кістки тварин.

Територію цього району заселяли скіфи-орачі. Землю вони обробляли оралом, урожай збирали залізними серпами, використовувалися зернотерки. Поряд із жертовниками виявлено глиняний посуд – священні чаші та світильники, глиняні статуетки богинь, биків, ведмедів. Отже, трипільське мистецтво продовжувалось і в сколотському.

У процесі археологічних досліджень на території Трипілля зустрічалося два типи жител.

По-перше, це землянки. Землянками називалися заглиблені житла глибиною 0,6-1,5 м., що складалися з жилої частини і господарських ям. У плані ці "будівлі" нагадували напіввісімку чи вісімку. Стіни їх були пологі, дно нерівне. У кожному з таких жител знаходилось по два-три вогнища.

По-друге, це наземні глинобитні житла. Це великий будинок метрів 20 довжиною, що складався з 4-5 кімнаток-камер, у кожній з яких була піч. Також було 2 камери без печей: одна - «сіни», інша - комора для зерна. У камері з піччю ліворуч проти печі містилося підвищення з посудом, проти входу – жертовник у формі грецького хреста, а над ним - маленьке округле вікно. Техніка будівництва таких жител була на високому рівні розвитку. Місце для будівництва згладжували, а потім на цю поверхню клали дерев'яні плахи, які обмазувались глиною, інколи декілька раз. Потім цю глину обпалювали. Покрівля мала 2 схили і обмазувалась соломою. Такі будівлі нерідко розташовувались колом, що могло вказувати на існування у трипільців перших релігійних вірувань.

Збереглися зроблені трипільськими майстрами глиняні моделі жител і храмів. Серед них є двоповерхові. Наявність у трипільців кількаповерхових споруд засвідчується розкопками залишків міських кварталів. Міжповерхові перекриття робилися з дерева та обмащувалися глиною, як і стіни. Другий поверх був житловим, а перший - господарчим.

Підлогу та стіни фарбували в червоний і білий кольори, вкривали геометричним орнаментом, щоб оберігати мешканців від ворожих сил. Житлові кімнати опалювали відкритими вогнищами та печами, по-чорному. Вздовж однієї з стін робили довгу глиняну лаву - на неї ставили посуд. Поруч часто робили глиняні ночви, вмонтовували камені для розтирання зерна на борошно.