29. Становлення та розвиток грошової системи України.

З проголошенням у 1991р незалежності України почався процес становлення власної грошової системи.

Наша держава пройшла декілька етапів:

1. 28грудня1991р з прийняття постанови КабМіну і НБУ «Про введення в Україні купонів багаторазового використання».Купони виконували роль готівки і видавалися поряд з рублями.

2. 12 листопада1992р купон був введений у безготівковий обіг і наша країна остаточно вийшла з рубльової зони.

3. 2 вересня 1996р була проведена грошова реформа України і введена нац. грошова одиниця – гривня.

Організаційно правові засади створення грошової системи України були закладені в ЗУ «про баники і банківську діяльність» від 20березня 1991р. Цей закон надавав монопольне право НБУ здійснювати емісі грошей на територію України, організовувати їх обіг, забезпечувати стабільність грошей і проводити єдину грошово-кредитну політику країни.

30. Державне регулювання грошового обороту: фіскально-бюджетна і грошово-коедитна політики.

Для реалізації впливу на економіку держава повинна розробляти відповідну політику.

Цілі даної політики:

1 забезпечення необхідного рівня економічного зростання.

2 забезпечення максимальної зайнятості

3 контроль над інформацією з метою її зменшення та стабілізація ціни.

Фіскально-бюджетна політика — це сукупність заходів держави у сфері оподаткування та державних витрат.

Основними функціями фіскально-бюджетної політики є:

— вплив на стан господарської кон'юнктури;

— перерозподіл національного доходу;

— накопичення необхідних ресурсів для фінансування соціальних програм.

Дискреційна та не дискреційна фіскально-бюджетна політика — це основні її типи.

Дискреційна фіскально-бюджетна політика —політика, за якої уряд свідомо маніпулює податками й державними видатками з метою зміни реального обсягу національного виробництва і зайнятості, контролю за інфляцією і прискоренням економічного зростання. Основні засоби — зміна програм суспільних робіт та інших програм, пов'язаних з витратами; зміна програм "трансфертного типу" (перерозподільних); циклічні зміни рівня податкових ставок.

Недискреційна фіскально-бюджетна політика — це пасивна політика, пов'язана з автоматичною зміною в рівнях державних витрат і податків.

Грошово-кредитна політика — це сукупність заходів у сфері грошового обігу та кредитних відносин, які проводить держава.

Розроблення і реалізація грошово-кредитної політики — це основна функція центрального банку.

Основними типами грошово-кредитної політики є:

— політика грошово-кредитної рестрикції (політика "дорогих грошей") — весь інструментарій грошово-кредитної політики підпорядковується, згідно з динамікою економічного циклу, стисненню обсягів грошової та кредитної емісії;

— політика грошово-кредитної експансії (політика "дешевих грошей") — забезпечення доступності для суб'єктів економічної діяльності грошових і кредитних ресурсів.

До цілей грошово-кредитної політики можна віднести:

— стратегічні — можуть бути кінцеві цілі загальноекономічної політики держави;

— проміжні — досягнення такого стану деякими економічними змінними, що сприятиме досягненню стратегічних цілей;

— тактичні — мають короткостроковий, оперативний характер і покликані забезпечити досягнення проміжних цілей.

Суб'єктами грошово-кредитної політики є: банківська система — центральний банк і комерційні банки; урядові структури — Міністерство фінансів або казначейство, органи нагляду за діяльністю банків і контролю за грошовим обігом, інституції зі страхування депозитів, а також інші установи.

Для грошово-кредитного регулювання центральний банк використовує такі інструменти грошово-кредитної політики:

— здійснення операцій на відкритому ринку, де реалізуються державні цінні папери;

— регулювання резервної норми комерційних банків;

— зміну норми банківського процента;

— рефінансування комерційних банків;

— валютне регулювання.