6.4. Доходи місцевих бюджетів

Доходи місцевих бюджетів становлять фінансову основу орга¬нів місцевого самоврядування. За змістом доходи місцевих бюдже¬тів формуються у процесі суспільного відтворення і мобілізуються органами місцевої влади як доходи відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Вони є підсистемою державних доходів і поділяються відповідно до ланок бюджетної системи на доходи:

• бюджету Автономної Республіки Крим;

• обласних бюджетів;

• районних бюджетів;

• бюджетів місцевого самоврядування.

Доходи місцевих бюджетів згідно з чинним законодавством поділяються на доходи, які враховуються при визначенні офіцій¬них трансфертів та котрі не враховуються при визначенні останніх. Поділ доходів на ті, що враховуються і не враховуються при визна¬ченні міжбюджетних трансфертів, створює стимули для місцевого самоврядування до нарощення обсягу фінансових надходжень, що дасть змогу місцевим органам влади фінансувати надання послуг, за які вони відповідають.

Доходи місцевих бюджетів зараховуються до спеціально¬го та загального фондів. Загальний фонд акумулює кошти, які мають загальнодержавний характер і в подальшому перерозпо¬діляються. У спеціальному фонді зосереджуються кошти, які формуються з особливих джерел і використовуються за цільовим призначенням.

Бюджет розвитку місцевих бюджетів є складовою спеці¬ального фонду місцевих бюджетів і призначений для проведення інвестиційної та інноваційної діяльності. Надходження до бю¬джету розвитку місцевих бюджетів вміщають: кошти від відчу¬ження майна, яке перебуває у комунальній власності, в т. ч. від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призна¬чення; надходження дивідендів, нарахованих на акції (частки, паї) господарських товариств, що є у власності відповідної тери¬торіальної громади; кошти від повернення позик, які надавалися з відповідного бюджету, та відсотки, сплачені за користування ними; кошти, які передаються з іншої частини місцевого бюджету за рішенням відповідної ради; запозичення, здійснені у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України та іншими законами України; субвенції з інших бюджетів на виконання інвестиційних проектів, інші доходи.

Власними вважаються доходи, які виникають у результаті прийняття рішень органами місцевого самоврядування. Закріпле¬ні - це доходи, які на стабільній основі повністю передаються до місцевих бюджетів. За природою закріплені доходи - це загально¬державні податки, збори та інші обов'язкові платежі. Закріплені доходи місцевих бюджетів є основою для визначення податкової спроможності території, їхні обсяги впливають на розміри бю¬джетних трансфертів, які надаються місцевим бюджетам з Дер¬жавного бюджету України.

В умовах функціонування ринкової економіки в системі фор¬мування доходів бюджетів держави стає основною податкова фор¬ма фінансових взаємовідносин держави та її суб'єктів. Нині по¬датки забезпечують близько 80% усіх доходів Зведеного бюджету України.

6.5. Планування доходів бюджету

Основними чинниками, які впливають на можливості форму¬вання доходів бюджетів і безпосередньо враховуються при їхньому плануванні, є такі:

• номінальний розмір ВВП і прогнозні рівні його зростання;

• індекс споживчих цін та індекс цін виробників;

• середньомісячна заробітна плата;

• сальдо торговельного балансу та валютний курс;

• доходи населення.

Планування доходів бюджету здійснюється за допомогою таких методів: прямого розрахунку, нормативного, коефіцієнтів, аналітич¬ного, екстраполяції. Основою кожного з цих методів є економічний аналіз, за допомогою якого визначається рівень виконання бюджет¬них показників за минулі періоди та чинники, що впливали на них.

Метод прямого розрахунку полягає у здійсненні детальних планових розрахунків кожного елементу доходів бюджету. Плану¬вання ведеться за алгоритмом, який відображає формування цьо¬го показника. Наприклад, планування акцизного збору передбачає здійснення розрахунків за кожним видом підакцизних товарів. Ме¬тод прямого розрахунку є доволі трудомістким, потребує значного інформаційного забезпечення, але саме він є найбільш надійним і достовірним. Як правило, саме цей метод використовується при плануванні проекту бюджету на рік.

Нормативний метод передбачає планування окремих показни¬ків на основі встановлених нормативів. Однак використання лише цього методу не є досконалим, оскільки встановлені нормативи по¬требують постійного перегляду й уточнення.

Суть аналітичного методу полягає в тому, що визначається не загальна величина того чи іншого показника, а його зміна в пла¬новому періоді під впливом певних чинників порівняно з базовим періодом. Такий метод має відносно точний характер і не потребує значних витрат часу.

Метод екстраполяції ґрунтується на визначенні бюджетних показників на основі встановлення стійкої динаміки їхнього роз¬витку. Розрахунок бюджетних показників здійснюється на основі досягнутого рівня в попередньому періоді та його коригування на стабільний розвиток країни. У процесі щорічного бюджетного планування екстраполяцію використовують як допоміжний засіб для попередніх розрахунків, оскільки цей метод має значні недо¬ліки. По-перше, він не дає змоги врахувати можливості значного збільшення чи зменшення бюджетних доходів, різне зростання чи зменшення виробничих показників, зміни у податковому законо¬давстві. По-друге, він негативно впливає на економічне викорис¬тання бюджетних коштів, оскільки їхнє планування здійснюється відповідно до досягнутого в попередньому році рівня.